Ухвала суду № 37019855, 07.02.2014, Овруцький районний суд Житомирської області

Справа № 286/292/14-а

У Х В А Л А

07 лютого 2014 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Невмержицького С. С.

з секретарем Аврамчук Л. В.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 до головного управління юстиції в Житомирської області про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Житомирської області від 30 березня 2011 року про закриття виконавчого провадження та зобов»язання відновити виконавче провадження, , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом та просить визнати незаконною постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області від 30 березня 2011 року ВП №23314239 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-144/09 виданого 30.11.2010 року Овруцьким районним судом, зобов»язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-144/09 виданого 30.11.2010 року, мотивуючи тим, що відповідачем не було вчинено всіх необхідних дій для виконання постанови суду.

Позивач в судове засідання не з»явився, але просить справу розглядати у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з»явився, але надав заперечення на позов, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю, справу розглядати без їх участі.

Дослідивши докази, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирської області знаходилось виконавче провадження №23314239 з виконання виконавчого листа №2а-144/09 виданого 30.11.2010 року Овруцьким районним судом про зобов»язання управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість з доплати до заробітної плати, відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ") за 2005 рік, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

16.12.2010 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-144/09 виданого 30.11.2010 року і боржнику надано термін 7 днів для добровільного виконання рішення суду.

У зв»язку з невиконанням судового рішення у встановлений для добровільного виконання строк, державним виконавцем винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 340 грн. та надано новий строк для виконання рішення суду.

Оскільки, у строк наданий для повторного виконання боржника рішення суду не виконано, тому 21.03.2011 року до боржника повторно застосовано штрафну санкцію у розмірі 680 грн.

Враховуючи те, що рішення суду боржником не виконано, а державним виконавцем вжито всіх заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України « Про виконавче провадження» та виконати рішення суду без участі боржника неможливо, тому державний виконавець підготував та направив повідомлення до прокуратури щодо прийняття рішення про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб боржника - управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира за невиконання рішення суду.

30.03.2011 року виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2а-144/09 закінчено, відповідно до п.11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Омірковуючи правомірність та законність дій державного виконання щодо закінчення згаданого вище виконавчого провадження у зв'язку з його повним фактичним виконанням, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 р. № 606-XIV, із змінами і доповненнями (далі - Закону), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно з ч.1 ст.17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

На підставі ч.1 ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ст.30 вказаного Закону державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із ст.49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із ст.47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із ст.48 цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження

Статтею 27 Закону визначено, що у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Статтею 17 Закону України « про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п.38 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі «Жовнер проти України» державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.

Згідно п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 13.07.2006 року по справі «Василєв проти України» виконання рішення щодо боржника залишається обов»язком держави. Отже, держава повинна виконувати взяті на себе зобов»язання та не може посилатися на власне порушення зобов»язань для запобігання відповідальності.

Таким чином суд вважає, що державним виконавцем при винесенні постанови про закінчення виконавчого документа не було враховано вище зазначені вимоги законодавства та положення Конвенції, не вчинено всіх можливих дій, передбачених Законом, щодо виконання рішення суду та дій щодо притягнення до відповідальності особи винної у невиконанні рішення суду

Враховуючи зміст оскаржуваної постанови, наведені вище положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про те, що посадова особа відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Житомирській області, приймаючи рішення про закінчення виконавчого документа, діяла у спосіб, що не передбачений положеннями Закону України "Про виконавче провадження", що є підставою для визнання протиправною та скасування постанови від 30.03. 2011 року про закінчення виконавчого провадження.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб'єкта владних повноважень є наслідком визнання цього рішення протиправним.

Також, відповідно ч.ч.2, 4 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову; суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно ч.1 ст. 51 Закону України « Про виконавче провадження» у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.4 ст.51 Закону України « Про виконавче провадження» у разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган ( посадова особа), якому повернуто виконавчий документ, зобов»язаний у тримісячний строк з дня надходження відповідної постанови пред»явити його до виконання, а тому в задоволенні позову в частині відновлення виконавчого провадження №23314239 по виконанню виконавчого листа №2а-144/09 відмовити за безпідставністю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.6, 9, 11, 12, 71, 158-163, 181, 254 КАС України , Законом України "Про виконавче провадження",-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Житомирській області від 30.03.2011 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2а-114/09, винесену у виконавчому провадженні №23314239 незаконною та скасувати її.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Овруцький районний суд в Житомирський апеляційний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. С. Невмержицький