Вирок № 37019156, 06.02.2014, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

06.02.2014

В И Р О К

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

Справа № 1-кп/489/89/2014 р.

06.02. 2014 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого Семерея М.Ф.

при секретарі Семенко І.Ф.

за участю прокурора Точкарь В.М.

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Російської Федерації, Пермської області, Чердинського району, с. Пільва, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше судимого Миколаївським районним судом Миколаївської області від 24.10.2011 року по ст. 185 ч. 2 КК України, до 1 року 6 місяцям позбавлення волі, згідно ст. 75 КК України з випробуванням 2 роки, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2, ст. 289 ч. 2 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця с. Куйбишеве, Снігурівського району, Миколаївської області, із середньою освітою, не одруженого, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2, ст.289 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1-ий епізод.

В кінці серпня 2013 року, точна дата в ходуі судового слідства не встановлена ОСОБА_5 в нічний час, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, маючи намір направлений на незаконне заволодіння чужим майном, знаходячись біля будинку № 41 по вул. Космонавтів в м. Миколаєві, шляхом розукомплектування автомобіля «ВАЗ- 2106», д.н. НОМЕР_4, таємно викрали 2 колеса, вартістю 750 грн. кожне, загальною вартістю 1500 грн., які належали ОСОБА_7, спричинивши останньому матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з викраденим з місця події зникли, розпорядившись викраденим за власним розсудом.

2-ий епізод.

З 01.10.2013 на 02.10.2013 ОСОБА_5 діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, маючи намір направлений на незаконне заволодіння чужим майном, знаходячись біля будинку №38 по вул. Олійника в м. Миколаєві, шляхом розукомплектування, та злому дверного замку автомобіля «ВАЗ- 2106», таємно викрали майно ОСОБА_8, а саме:

з автомобільних колеса на титанових дисках, вартістю 500 грн. кожне, загальною вартістю - 1500 грн.;

задню панель салону автомобілю вартістю - 80 грн.;

дві колонки автомобілю «Піонер» вартістю - 250 грн.;

сумку з ключами, яка матеріальну цінність не представляє, а всього викрали на загальну суму 1830 грн., чим причинили матеріальну шкоду ОСОБА_8, після чого з місця події зникли, розпорядившись викраденим за власним розсудом.

3-ій епізод.

На початку листопада 2013, точна дата в ході судового слідства невстановлена ОСОБА_5 в нічний час, діючи повторно за попередньою змовою з ОСОБА_6, маючи намір направлений на незаконне заволодіння чужим майном, знаходячись біля будинку № 28 по вул. Парковій в м. Миколаєві, із автомобіля «ВАЗ- 2107», д.н. НОМЕР_5, таємно викрали майно ОСОБА_9 а саме:

автомобільне колесо вартістю - 775 грн.,

ключі рожкові в кількості 5 шт., вартістю 25 грн. кожний, загальною вартістю - 125 грн., а всього викрали на загальну суму 900 грн., чим завдали матеріальну шкоду ОСОБА_9, після чого з місця події зникли, розпорядившись викраденим за власним розсудом.

4-ий епізод.

В ніч з 07.11.2013 на 08.11.2013 ОСОБА_5, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, маючи намір направлений на незаконне заволодіння чужим майном, знаходячись біля будинку №126/3 по вул. Космонавтів в м. Миколаєві, шляхом розукомплектування автомобіля «Део Ланос», таємно викрали 4 колеса, вартістю - 900 грн. кожне, загальною вартістю - 3600 грн., чим завдали матеріальну шкоду ОСОБА_10, після чого з місця події зникли, розпорядившись викраденим за власним розсудом.

5-ий епізод.

В ніч з 14.11.2013 на 15.11.2013 ОСОБА_5, діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, маючи намір направлений на незаконне заволодіння чужим майном, знаходячись біля будинку №59-А по вул. Космонавтів в м. Миколаєві, із автомобіля «ЗАЗ Таврія», д.н. НОМЕР_6, таємно викрали майно ОСОБА_11:

автомагнітолу «Шатл», вартістю - 450 грн.;

домкрат, вартістю - 250 грн.;

фотоапарат «Соні-П50», вартістю - 1800 грн.;

сумку наплічну, вартістю - 150 грн.;

пилосос автомобільний, вартістю - 600 грн.;

2 упаковки води «Кока кола», з 12 бутилками води по 2,0 л., вартістю 10 грн. за 1 шт., загальною вартістю - 120 грн.;

пачку цигарок «Собрание», вартістю - 17 грн., а всього викрали на загальну суму 3387 грн., чим завдали матеріальну шкоду ОСОБА_11 після чого з викраденим з місця пригоди зникли.

6-ий епізод.

В ніч 18.11.2013 на 19.11.2013 ОСОБА_5 діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, знаходячись біля будинку № ЗО по пр. Миру в м. Миколаєві, шляхом розукомплектування автомобіля НОМЕР_1, таємно викрали 4 колеса, вартістю - 1200 грн. кожне, загальною вартістю - 5000 грн., чим завдали матеріальну шкоду ОСОБА_4, після чого з місця події зникли, розпорядившись викраденим за власним розсудом.

Суд визнає винним ОСОБА_5, ОСОБА_6 у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

На початку судового засідання ОСОБА_5 погодився давати покази, пізніше відмовився, але на запитання учасників кримінального провадження відповідав з яких вбачається, що

вину в інкримінованому йому злочині визнає у повному обсязі. Позовні вимоги визнає в повному обсязі. В відповідях на питання прокурору, захисника та суду підтвердив обставини скоєних злочинів місце та час, перелік викраденого та місця збуту, краденого. Збиткі відшкодував частково. Стверджував, що злочини він скоював з ОСОБА_6 його земляком. Ініціатором скоєння злочинів був він. При скоєнні крадіжок з машин, ОСОБА_6 виконував функції водія, та допомагав реалізовувати крадене.

ОСОБА_6 вину визнав частково, не визнаючи пред'явлене обвинувачення по ч. 2 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_6 підтвердив покази ОСОБА_5, що до крадіжок з автомобілів. Підтвердив головну роль ОСОБА_5 у організації та скоєння злочинів. Підтвердив узгодженість їхніх дій при скоєнні злочинів. Частково відшкодував збитки. У вчиненому кається.

В цій частині обвинувачення вина ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтверджується наступними письмовими доказами долученими в судовому засіданні прокурором до матеріалів кримінального провадження, заявами потерпілих в яких зазначено суму заподіяних збитків, протоколами огляду місць подій та автомобілів в тому числі автомобіля обвинуваченого ОСОБА_6.

З постанови від 22.11.2013 р. про визнання і приєднання до справи речових доказів вбачається, що при огляді СТО ЧП «Бевз» вилучено 4 покришки які належать потерпілому ОСОБА_4 Згідно розписки від 22.11.2013 р., покришки повернуті потерпілому.

З постанов від 30.11.2013 р., 07.12.2013 р. про визнання і приєднання до справи речових доказів, вбачається, що при огляді місця мешкання ОСОБА_6 вилучено автомобільне колисо, титановий диск які належать потерпілому ОСОБА_8 2 автомобільних колеса на титанових дисках які належать ОСОБА_7 Згідно розписок від 30.11.2013 р., 04.12.2013 р. зазначені речові докази повернуті потерпілим.

Відповідно до постанови від 29.11.2013 р. про визнання і приєднання до справи речових доказів свідок ОСОБА_13 видав 4 диска з безкамерними шинами які йому продав ОСОБА_5. Це майно було викрадено у ОСОБА_10, що підтверджується його розпискою від 29.11.2013 р.

Також у ОСОБА_6 вилучено 4 ряжкових ключі, металевий диск які належать потерпілому ОСОБА_9 і йому повернуті як вбачається з розписки від 04.12.2013 р. і залучені до справи постановою від 04.12.2013 р. як речові докази.

Приймаючи до уваги наведене, суд вважає винним ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчиненні кримінальне правопорушення, передбачене ст. 185 ч. 2 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненої повторно, за попередньою змовою групою осіб.

7-ий епізод.

В ніч з 20.10.2013 на 21.10.2013, ОСОБА_5 діючи повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_6, маючи намір направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, знаходячись біля будинку № 30-А по пр. Миру в м. Миколаєві, побачивши автомобіль НОМЕР_2, який належав ОСОБА_3, зупинившись неподалеку підійшли до нього, та згідно домовленості, ОСОБА_6 спостерігав за навколишньою обстановкою, та підсвічував ліхтарем, а ОСОБА_5, діючи з єдиним умислом з ОСОБА_6, наявними в нього ножицями, відкрив замок дверей водія, та незаконно заволоділи, з метою розукомплектації, даним автомобілем вартістю 10000грн., і з ним з місця події зникли, причинив тим самим матеріальну шкоду ОСОБА_3 на вказану суму.

Суд визнає винним ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 289 ч. 2 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 пояснив, що ввечері 20.10.2013 року він з другом та його дівчиною знаходилися у барі «Бомбей» на пл. Перемоги. Друг пішов раніше, а він з дівчиною ще залишились і пізніше він пішов проводжати дівчину додому. По дорозі він помітив автомобіль «Копійку». Провів дівчину і повернувся до цього автомобілю так як вирішив його викрасти. Він відкрив двері автомобілю, завів його і поїхав на цьому автомобілі у село Снігурівка. Так як йому не було куди поставити цей автомобіль, він зателефонував вночі ОСОБА_6 щоб залишити автомобіль у його гаражі. За це він запропонував ОСОБА_6 зняти запчастини з цього автомобілю які йому будуть потрібні. ОСОБА_6 погодився, не знаючи, що автомобіль викрадений. Він пояснив йому, що це автомобіль його знайомого який був винен йому гроші. Він не визнає, що ОСОБА_6 викрадав цей автомобіль разом з ним. Він викрав сам. Потім вони разом цей автомобіль відігнали до пункту прийому металобрухту і здали його, але гроші повинні були віддати їм через три дні. Грошей вони так і не отримали. Шкода не відшкодована потерпілому але він має намір відшкодовувати завдану шкоду.

Обвинувачений ОСОБА_6 пояснив, що він не визнає те, що він викрадав автомобіль разом з ОСОБА_5. Він був дома. Вночі йому зателефонував ОСОБА_5 та попросив залишити автомобіль в його гаражі. Він вийшов на двір і автомобіль вже стояв. ОСОБА_5 пояснив йому, що це автомобіль його приятеля який винен йому гроші. Це було приблизно після 00:00 годин. ОСОБА_5 дозволив йому зняти необхідні запчастини з автомобілю собі. Він поміняв запчастини: коробку та міст, зняв зі своєї машини ці запчастини та поставив на автомобіль який пригнав ОСОБА_5, а запчастини з того автомобілю поставив на свою машину. Здали автомобіль на металобрухт але грошей не отримали.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що в жовтні він з жінкою приїхали ввечері додому з дачі і поставив автомобіль біля дому. Автомобіль ВАЗ 21013. Вранці жінка повідомила йому, що машини немає біля будинку, так як вона збиралася йти на роботу та помітила пропажу автомобілю. Вони обійшли район але так і не найшли машину. Бензину там було мало, майже не було. Шкода не відшкодована. Підтримує позов на суму 10000 гривень.

Відповідно до протоколу огляду місця події 21.10.2013 р. угон автомобіля потерпілого ОСОБА_3 був скоєний з 20 на 21 жовтня 2013р. З фото таблиці долученої до протоколу зафіксовано місце з якого була викрадена машина, це подвір'я будинку №30 по пр.. Миру.

Як вбачається з розписки потерпілого, йму повернуто кардан, 2 автомобільних диска, які були поставлені на автомобіль ОСОБА_6 і які він повернув потерпілому ОСОБА_3

Визнаючи винним ОСОБА_6 у скоєнні злочину у групі з ОСОБА_5 по факту викрадення машини ОСОБА_3 виходив з наступного:

-так, згідно показів потерпілого ОСОБА_3 увечері 20.10.2013 він залишив належний йому автомобіль НОМЕР_3 у дворі свого будинку №30а по пр. Миру. В своїх показах, зазначив, що у зв'язку із тим, що в ході дня він їздив у своїх справами, кількість залишеного пального була досить незначною.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив суду, що самостійно здійснив заволодіння автомобілем. При цьому, доставив вказаний автомобіль до села Куйбишева Снігурівського району, без заправки.

В цій частині свідчень ОСОБА_5, суд віднісся критично, а до свідчень потерпілого як до належних які не суперечать іншим доказам.

Тобто ОСОБА_5 на такій кількості пального не міг доставити автомобіль на істотну відстань, крім того у нього не було документів на автомобіль, при цьому рухався через все місто та за його межами не дивлячись на можливість його зупинення ДПС.

Крім того, потерпілий у судовому засіданні пояснив, що в ході досудового розслідування він бачив автомобіль ОСОБА_6, та може зазначити що за день до скоєння відносно нього правопорушення він бачив у своєму дворі аналогічний автомобіль і не виключено, щзо це був автомобіль ОСОБА_6.

Також, згідно наданих суду письмових доказів (протоколів обшуку та огляду) встановлено, що частина запчастин автомобіля потерпілого ОСОБА_3 була встановлена саме на автомобіль ОСОБА_6, що підтверджує доведення обставин участі останнього у скоєнні вказаного правопорушення з метою отримання запчастин для свого ж автомобіля.

Згідно аналізу показів обвинувачених можна зробити висновок, що заволодіння ними майном громадян мало систематичний характер та відбувалося кожного разу на території м. Миколаєва. Де як пояснюють обидва обвинувачені ОСОБА_6 бував на своєму автомобілі. Так, згідно встановлених обставин за період листопада 2013 року обвинуваченими скоювалися злочини майже щотижня, при цьому. всі злочини скоювалися відносно автомобілів аналогічних з автомобілем викраденим у потерпілого.

Викрадене майно зберігалося саме зам місцем проживання обвинувачених, або використовувалося ОСОБА_6 на його автомобілі.

В період викрадення автомашини ОСОБА_3 вони разом вже скоїли крадіжку у ОСОБА_7 і ОСОБА_8. Мешкають вони в одному силі Куйбишово. Знають один одного тривалий час і в них довірливі відносини. Злочинна діяльність їх почалась з серпня 2013 р. і остання крадіжка яка виявлена органами досудового слідства це крадіжка із автомобіля ОСОБА_4 від 18.11.2013 р. Після викрадення автомашині ОСОБА_3, вини скоїли ще 4 крадіжки з автомобілів. Викрадене збували разом, як зазначалось деякі запчастини ОСОБА_6 залишав для свого автомобіля. Гроші використовували на свої потреби. Поспішність розукомплектування автомобіля та здачу його на метало брухт суд, розцінює їх дії як бажання позбавитися речових доказів. Узгодженість цих дій на думку суду свідчить про участь ОСОБА_6 у викраденні автомобіля ОСОБА_3.

Покази ОСОБА_5 в цій частині обвинувачення є не що інше як його бажання допомогти ОСОБА_6 уникнути покарання за цей злочин.

Не визнання вини ОСОБА_6 по викраденню автомобіля Рябко суд розцінює як спосіб уникнути покарання за скоєння тяжкого злочину передбаченого ч. 2 ст. 289 санкція за який передбачає покарання від 5 до 8 років позбавлення волі.

Приймаючи до уваги наведене Суд визнає винним ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчинив кримінальне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, тобто у незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він вчинив ряд тяжких злочинів, раніше судимий, не відбув покарання за попередній злочин згідно вироку Миколаївського районного суду м. Миколаєва від 24.11.2011 р. яким він засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року і 6 місяців позбавленням волі з випробуванням 2 роки, на обліку у лікаря психіатра не знаходиться. Перебуває на обліку у лікаря нарколога з 2002 р. як особа яка зловживає алкоголем, та летучими речовинами. Характеризується негативно.

Обставини пом'якшуючі покарання обвинуваченого є щире каяття, часткове відшкодування збитків, активне сприяння розкриттю злочину, його стан здоров'я .

Обставин обтяжуючих покарання судом не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_5, суд приймав до уваги, що обвинуваченим вчинено низку тяжких злочинів, його стан здоров'я, обставини пом'якшуючі покарання та відсутність обставин обтяжуючих покарання і вважає що покарання йому необхідно призначити пов'язане з позбавленням волі з урахуванням невідбутого покарання за попередній злочин.

Таким чином суд вважає, що даний вид покарання є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5.

При вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він вчинив ряд тяжких злочинів, раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Характеризується посередньо.

Обставини пом'якшуючі покарання обвинуваченого є визнання вини, часткове відшкодування збитків, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин обтяжуючих покарання судом не встановлено.

При призначенні покарання, суд приймав до уваги, що обвинуваченим вчинено низку тяжких злочинів, обставини пом'якшуючі покарання та відсутність обставин обтяжуючих покарання і вважає що покарання йому необхідно призначити пов'язане з позбавленням волі.

Приймаючи до уваги вік обвинуваченого ОСОБА_6, визнання ним вини, часткове відшкодування збитків, активне сприяння розкриттю злочину і вважає що покарання йому необхідно призначити з застосуванням ст.. 69 КК України нижче нижчої межі передбаченої санкцією ч. 2 ст. 289 КК України.

Таким чином суд вважає, що даний вид покарання є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_6.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України - цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити з урахуванням відшкодованного.

На підставі ст. 122 КПК України процесуальні витрати покласти на обвинувачених.

Керуючись ст.374, 375 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання:

- по ч. 2 ст. 185 КК України 3(три) роки позбавленням волі;

- по ч. 2 ст. 289 КК України 5(п'яти) років позбавленням волі без конфіскації майна.

На підставі ст.. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, обрати покарання у вигляді 5 (п'яти) років позбавленням волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання цього покарання з не відбутою частиною покарання згідно вироку Миколаївського районного суду м. Миколаєва від 24.11.2011 р. яким він засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 1 року і 6 місяців позбавленням волі з випробуванням 2 роки і остаточно призначити покарання у вигляді 5(п'яти) років і 6(шести) місяців позбавленням волі, без конфіскації майна, рахуючи строк відбуття покарання з 22.12.2013р.

Запобіжний захід - тримання під вартою, вважати продовженим до вступу вироку в законну силу.

ОСОБА_6, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 289 КК України та призначити покарання:

- по ч. 2 ст. 185 КК України 3(три) роки позбавленням волі;

- по ч. 2 ст. 289 КК України з застосуванням ст.. 69 КК України 4(чотири) роки позбавленням волі, без конфіскації майна.

На підставі ст.. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання обрати у вигляді 4 (четірех) років позбавленням волі без конфіскації майна, рахуючи строк відбуття покарання з моменту виконання вироку(затримання).

Запобіжний захід - домашній арешт, вважати продовженим до вступу вироку в законну силу.

Цивільні позови задовольнити з урахуванням відшкодованої частки.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_3 заподіяну злочином шкоду у розмірі 9500,0 грн.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6 в солідарному порядку процесуальні витрати на проведення експертиз в сумі 146,7 грн. на користь НДЕКЦ при УМВС України в Миколаївській області (ГУДК у Миколаївській області, МФО 826013, ЗКПО 25574110, р/р 31251272210005).

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особі яка тримається під вартою з моменту вручення копії.

Головуючий: