Рішення № 37017777, 04.02.2014, Скадовський районний суд Херсонської області

Справа № 663/3777/13-ц

Провадження № 2/663/119/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 року м. Скадовськ

Скадовський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Пухальського С.В.,

при секретарі Безердян І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Скадовську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Скадовської міської ради Херсонської області про визнання незаконними дій та бездіяльності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду з позовом до Скадовської міської ради про визнання незаконними дій та бездіяльності, обґрунтовуючи тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками 47/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, власником 53/100 частини вказаного будинку є ОСОБА_3 Між співвласниками будинку склався певний порядок користування земельною ділянкою площею 1060 кв.м. Однак ОСОБА_4, яка з 2000 року є власником домоволодіння АДРЕСА_2 без погодження позивачів, самовільно демонтувала їх огорожу та перемістила суміжну межу на 80 см. в їх сторону та побудувала капітальну огорожу, перекривши проїзд у двір. На звернення позивачів щодо відновлення меж земельної ділянки, Скадовською міською радою прийнято рішення рекомендувати їм оформити у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 по існуючим межам та ОСОБА_4 оформити у власність земельну ділянку по АДРЕСА_2. Вважаючи відмову безпідставною, а рекомендації незаконними, позивачі просили суд визнати дії Скадовської міської ради по ухваленню п. 3 рішення № 635 від 29.11.2013 р.; визнати незаконною бездіяльність Скадовської міської ради по відмові провести відновлення межі суміжного землекористування, що поділяє земельні ділянки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1; зобов'язати Скадовську міську раду вжити заходів по відновленню межі суміжного землекористування, що поділяє земельні ділянки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1; скасувати п. 3 рішення № 635 від 29.11.2013 р. Скадовської міської ради ХХХ сесії шостого скликання «Про розгляд земельних спорів».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали позов, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, які вказані в позовній заяві.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явилися, подали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Від міського голови Скадовської міської ради надійшли заперечення на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості, також просив суд провести розгляд справи за відсутності представника міської ради.

Суд, заслухавши доводи учасників судового розгляду, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступного.

Згідно ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.ст. 57, 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16.12.2003 р., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються співвласниками 47/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Власником 53/100 частини вказаного житлового будинку являється ОСОБА_3, що підтверджується копією витягу про державну реєстрацію прав від 11.09.2012 р.

Згідно з п. 3 рішення № 635 від 29.11.2013 р. Скадовської міської ради ХХХ сесії шостого скликання «Про розгляд земельних спорів», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 рекомендовано оформити у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 по існуючим межам та ОСОБА_4 оформити у власність земельну ділянку по АДРЕСА_2 по існуючим межам.

За змістом частини 3 статті 158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, також право користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні; на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 ЗК України.

Статтею 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав і передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру (частина 1). Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера (частина 4). Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування (частина 7). Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частина 9).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 18 постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004 р., з 1 січня 2002 р. відповідно до статті 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 р. у відповідності із Законом України від 5 березня 2009 р. N 1066-VI право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 152 ЗК України визначено, способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема ч. 2 передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 не зафіксовані землевпорядною документацією, що не заперечувалося сторонами по справі та не спростовано в судовому засіданні.

Оскаржуваним рішенням Скадовської міської ради від 29.11.2013 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 рекомендовано оформити у власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 по існуючим межам, оскільки межі вказаної земельної ділянки не зафіксовані землевпорядною документацією, що випливає з протоколу розгляду земельних спорів від 15.10.2013 р.

Таким чином, позивачами не доведено належними та допустимими доказами незаконності дій Скадовської міської ради при ухваленні оскаржуваного рішення чи її бездіяльності, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, як і не підлягають задоволенню вимоги позивачів про скасування п. 3 оскаржуваного рішення Скадовської міської ради та зобов'язання її вжити заходів по відновленню межі суміжного землекористування, з наведених вище підстав.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Скадовської міської ради Херсонської області про визнання незаконними дій та бездіяльності - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Скадовський районний суд Херсонської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Пухальський С.В.