Постанова № 37016564, 30.01.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2014 р. Справа № 907/1005/13

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Кордюк Г.Т.

суддів Давид Л.Л.

Якімець Г.Г.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 від 09.12.2013 року

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.11.2013 року

у справі № 907/860/13

за позовом: Державного підприємства „Виноградівське лісове господарство", м. Виноградів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 48 088,56 грн.,

за участю представників:

від позивача: Буря В.В. - представник

від відповідача: не викликався

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року змінено склад колегії, замість судді Гриців В.М., в склад колегії введено суддю Давид Л.Л..

У судовому засіданні 16.01.2014 року за усним клопотанням відповідача для надання можливості сторонам укласти мирову угоду, оголошено перерву до 30.01.2014 року.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.11.2013 року у справі № 907/1005/13 (суддя Кривка В.П.) позов ДП „Виноградівське лісове господарство" задоволено частково: стягнуто з ПП ОСОБА_2 на користь ДП „Виноградівське лісове господарство" 48 043,80 грн. боргу та також 1 718,78 грн. судового збору. В задоволенні решти суми позовних вимог - відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач на виконання умов договору № 127 від 20.10.2011 року, поставив відповідачу продукцію, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актом приймання-передачі лісопродукції, яку останній отримав, однак, відповідач оплату провів частково, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу обґрунтовані.

Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду, ПП ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення суми боргу, а саме стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 15 385,25 грн.. Зокрема, апелянт покликається на те, що на підтвердження своїх тверджень позивач надає копії товарно-транспортних накладних на загальну суму 23 585,25 гривень та акт приймання-здачі лісопродукції від 29.12.2011 року на суму 30 750,00 грн., однак, товарно-транспортна накладна № 049782 на суму 1918,90 грн. була нарахована відповідачу двічі.

Також, апелянт вважає, що господарський суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення замість дев'ять товарно-транспортних накладних, які долучались позивачем до позову, взяв до уваги десять накладних, при цьому товарно-транспортну накладну № 036572 на суму 3 616,20 грн. від 22.10.2011 року взагалі не було взято до уваги, натомість господарським судом враховано товарно-транспортні накладні № 036604 на суму 2859,75 грн. та № 055593 на суму 2 665,00 грн., які не долучались до додатків позову.

Крім цього, апелянт зазначає, що акт приймання-здачі лісопродукції від 29.12.2011 року не має жодного відношення до Договору № 127 від 20.10.2011 року, оскільки такий акт не є належно оформлений та відповідач не підписував цей акт в такому вигляді, який був долучений позивачем до позову. Також, господарським судом першої інстанції не враховано доданий відповідачем акт прийому-передачі зі збереження лісопродукції від 29.12.2011 року, який засвідчує той факт, що дрова (бук. клен та ясен) в кількості 150 куб.м. на загальну суму 30750,00 грн. були передані позивачу на зберігання, а отже надалі залишились у власності позивача, і ніколи відповідачу не передавались, а тому сума 30 750,00 грн. має бути виключена із суми заборгованості.

У додаткових поясненнях до апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідно до господарських відносин, які склалися між сторонами у справі, у ПП ОСОБА_2 існує заборгованість перед позивачем на загальну суму 4 335,25 грн.

Позивач у відзиві від 16.01.2014 року на апеляційну скаргу та представник в судовому засіданні, вимоги апелянта заперечив та просить рішення господарського суду залишити без змін, оскільки вважає, що посилання відповідача на той факт, що ним, нібито, не було підписано акт прийому-здачі лісопродукції в такому вигляді, який був долучений позивачем до позову, не може бути взято до уваги, оскільки відповідачем як суду першої інстанції, так апеляційному суду не надано доказу, який би підтверджував вказану обставину. Крім цього, скріплений підписом та круглою печаткою відповідача акт прийому-здачі лісопродукції може вважатися письмовою формою зміни умов договору №127 від 20.10.2011р., оскільки підтверджує факт виконання зобов'язання з поставки лісопродукції відповідно до змінених умов щодо кількості та номенклатури.

Також, позивач вважає, що посилання відповідача на той факт, що акт прийому-здачі лісопродукції не підписаний директором ДП «Виноградівське ЛГ» не має жодного юридичного значення, оскільки факт здачі лісопродукції лісгоспом визнано шляхом відображення відповідної господарської операції в бухгалтерському обліку.

Окрім цього, позивач зазначає, що наданий відповідачем акт прийому-передачі на збереження лісопродукції від 29.12.2011 року, за умовами якого Затисянське лісництво ДП «Виноградівського ЛГ» приймає від ПП ОСОБА_2 на зберігання лісопродукцію - дрова паливні в кількості 150 куб. м., не містить посилань на договір купівлі-продажу лісопродукції № 127 від 20.10.2011 р., а отже, не може бути належним доказом повернення вказаної лісопродукції у власність позивача, та, відповідно, не стосується предмету спору у даній справі.

Відповідач в судове засідання 30.01.2014 року не з'явився, однак, 29.01.2014 року подав телеграму (клопотання) про відкладення розгляду справи у зв'язку з оформленням мирової угоди та зайнятістю уповноважених представників в інших судових засіданнях.

Представник позивача в судовому засіданні клопотання відповідача заперечив та зазначив, що ПП ОСОБА_2 не звертався до ДП «Виноградівського ЛГ» з пропозицією укласти мирову угоду.

Колегія суддів розглянувши дану телеграму (клопотання), вважає, що у її задоволенні слід відмовити, оскільки апеляційним судом оголошувалась перерва для надання сторонам укласти морову угоду, однак, як вбачається зі усних пояснень позивача, відповідач не вчинив жодних дій щодо укладення мирової угоди та відповідних доказів колегії суддів не подав.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та в судовому засіданні 16.01.2014 року представника відповідача, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2011 року між ДП „Виноградівське лісове господарство" (продавець) та ПП ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір № 127, згідно умов якого (п. 2.1 договору) продавець зобов'язується продати та передати, а покупець - прийняти та провести оплату товару (дрова для тех. потреб) відповідно до умов даного договору (а.с. 10).

Пунктом 2.2 договору сторони обумовили, що покупець зобов'язується проводити попередню оплату за продукцію шляхом безготівкового розрахунку. При поставці товару на суму, що перевищує передоплату, заборгованість повинна бути погашена Покупцем протягом 5 банківських днів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов даного договору позивачем було відпущено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 56 243,80 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортними накладними про відпуск отримання відповідачем товару № 036604 на суму 2 859,75 грн., № 036603 на суму 820,00 грн., № 036575 на суму 615,00 грн., № 036573 на суму 2 890,50 грн., № 036602 на суму 2 244,75 грн., № 055593 на суму 2 665,00 грн., № 055670 на суму 2 050 грн., № 049782 на суму 1 918,80 грн., № 055596 на суму 4 715,00 грн., № 055659 на суму 4 715,00 грн., які оформлені відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за № 128/2568, підписані та скріплені печатками сторін у справі (а.с. 13-22). Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дані обставини спростовують твердження апелянта щодо включення до ціни позову сум по двох однакових накладних та накладних, копії яких не додано до позову.

Також, 29.12.2011 року позивачем на виконання договору № 127 від 20.10.2011 року передано відповідачу за актом прийому-здачі лісопродукції дрова твердолистяних порід на загальну суму 30 750 грн. (а.с. 12).

Однак, ПП ОСОБА_2 оплату за переданий згідно договору товар було проведено частково в сумі 8 200,00 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером № 272 від 15.05.2012р. (а.с. 43). Таким чином, сума заборгованості за відпущений товар становить 48 043,80 грн., що підтверджено товарно-транспортними накладними та атом прийому-здачі лісопродукції.

Зважаючи на те, що відповідач оплатив вартість товару частково, 19.09.2012 року, 24.10.2012 року та 07.11.2012 року позивач звертався до відповідача з письмовими претензіями №10, №11 та №12 відповідно (а.с. 27-32), якими останнього повідомлено про наявність заборгованості за відпущений товар та заявлено вимогу щодо його оплати.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно із статтею 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із змісту ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов договору (п. 2.2) договору сторони обумовили, що покупець зобов'язується проводити попередню оплату за продукцію шляхом безготівкового розрахунку. При поставці товару на суму, що перевищує передоплату, заборгованість повинна бути погашена Покупцем протягом 5 банківських днів.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія судів приходить до висновку, що з матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_2 взяті на себе зобов'язання по оплаті за отриману продукцію по договору № 127 від 20.10.2011 року не виконав, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 48 043,80 грн., яка є обґрунтованою та доведеною належними та допустимими доказами.

Щодо тверджень апелянта в апеляційній скарзі на те, що акт приймання-здачі лісопродукції від 29.12.2011 року не має жодного відношення до Договору № 127 від 20.10.2011 року, оскільки такий акт не є належно оформлений та відповідач не підписував цей акт в такому вигляді, який був долучений позивачем до позову, колегія суддів зазначає, що в самому акті вказано, що останній складений на виконання умов вищенаведеного договору та містить підпис та печатку ФОП ОСОБА_2, що стверджує про отримання ним лісо продукції на суму 30 750,00 грн.. Крім цього, в судовому засіданні представник відповідача зазначив, що отримана по акту приймання-здачі лісопродукція передана на збереження позивачу, в кількості 150 куб.м. на загальну суму 30 750,00 грн., що спростовує твердження про неотримання відповідачем лісопродукції на підставі акту приймання-здачі лісопродукції.

Не приймається до уваги колегією суддів твердження апелянта, що господарським судом першої інстанції не враховано доданий відповідачем акт прийому-передачі зі збереження лісопродукції від 29.12.2011 року, який засвідчує той факт, що дрова (бук, клен та ясен) в кількості 150 куб.м. на загальну суму 30750,00 грн. були передані позивачу на зберігання, а отже надалі залишились у власності позивача, оскільки наданий відповідачем акт прийому-передачі не збереження лісопродукції від 29.12.2011 року, не містить посилань на договір купівлі-продажу лісопродукції № 127 від 20.10.2011 р., а отже, не може бути належним доказом повернення вказаної лісопродукції у власність позивача, та, відповідно, не стосується предмету спору у даній справі.

Окрім цього, колегія суддів відхиляє клопотання відповідача від 16.01.2014 року та не приймає до уваги подані ним як доказ виписки по рахунках ФОП ОСОБА_2, оскільки такі докази подані апеляційному господарському суду без належного обґрунтування причин неподання таких суду першої інстанції, а покликання відповідача в клопотанні на неможливість подання таких доказів у зв'язку з неможливістю забезпечення представника в судове засідання є необґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 26.11.2013 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.

Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.

суддя Давид Л.Л.

суддя Якімець Г.Г.