Рішення № 37016524, 05.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/475/14 05.02.14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія

«Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

про відшкодування шкоди в сумі 29613,56 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін:

від позивача -не з'явилися;

від відповідача -не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - Відповідач) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в розмірі 29613,56 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу матеріальну шкоди, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

На запит ухвали суду про порушення провадження у справі в порядку ст. 65 ГПК України від Моторного (транспортного) страхового бюро України 31.01.2014 надійшла інформація по полісу обов'язкового страхування № АВ/4932756.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, однак через відділ діловодства суду 28.01.2014 подав заяву в якій зазначив, що заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу без участі його представника.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подавав, однак через відділ діловодства суду 30.01.2014 ним було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник, який уповноважений представляти Відповідача у даній справі, станом на час проведення судового засідання представлятиме інтереси Відповідача у іншому суді.

Разом з цим суд зазначає, що Відповідач, як учасник судового процесу не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1 - 5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами, оскільки про призначення судового засідання на 05.02.2014 Відповідачу було відомо ще з 24.01.2013 (дата отримання поштового відправлення з ухвалою про порушення провадження у даній справі).

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні (п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Суд також приймає до уваги, що явка представників сторін у судове засідання 05.02.2014 обов'язковою не визнавалась, та Відповідачем не обґрунтовано підстав необхідності прийняття його представником особистої участі в судовому засіданні.

Крім того, Відповідач не був позбавлений права та можливості (в матеріалах справи відсутні докази протилежного) надати відзив на позов заздалегідь до судового засідання в письмовому вигляді через канцелярію суду.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відмовляє в задоволенні клопотання Відповідача.

Судом також не встановлено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Відповідач не скористався своїм правом надати суду письмові документально обґрунтовані заперечення по суті спору.

Враховуючи все вищенаведене, суд, відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2013 у м. Києві на проспекті Ватутіна -міст «Московський» була скоєна ДТП, а саме відбулося зіткнення автомобіля «Деу нексіа», д.р.н. АА2886МС, яким керував Гусак В.М. та автомобіля «Субару», д.р.н. АА5047ЕА, яким керував Томко С.В.

Причиною ДТП стало те, що водій Гусак В.М., керуючи автомобілем «Деу нексіа», д.р.н. АА2886МС, не врахувавши дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху та здійснив зіткнення з автомобілем «Субару», д.р.н. АА5047ЕА, в результаті чого відбулося зіткнення вказаних автомобілів, та порушення Гусак В.М. пункту 2.5 ПДР України.

Дані обставини підтверджуються короткою та розгорнутою довідками ДАІ про дорожньо-транспортну пригоду, копії яких містяться у матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль «Субару», д.р.н. АА5047ЕА (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить Томко Сергію Володимировичу на праві власності, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування №28-0102-12-00245 від 31.07.2012 (далі - Договір добровільного страхування); вигодонабувачем за вказаним договором є Томко С.В.

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи рахунок-фактуру № ДФуС-0000466 від 11.02.2013 ТОВ «ВіДі Стар Моторз» ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, Позивачем було складено Страховий акт № ДККА-24140 від 14.02.2013, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 29613,56 грн. на рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля, що підтверджується залученою до матеріалів справи копією платіжного доручення №2421 від 14.02.2013.

Про фактичне відновлення Застрахованого автомобіля свідчить наявний в матеріалах справи акт виконаних робіт № ДФУСА-000905 від 12.04.2013 ремонтного СТО ТОВ «ВіДі Стар Моторз».

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм автомобіля «Деу нексіа», д.р.н. АА2886МС, Гусак В.М., під час експлуатації вказаного автомобіля, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено постановою Деснянського районного суду м. Києва від 29.04.2013 у справі № 754/2936/13-п зміненою постановою Апеляційного суду м. Києва від 13.08.2013 №33/796/814/2013.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність Гусак В.М., як особи, яка експлуатує автомобіль «Деу нексіа», д.р.н. АА2886МС на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АВ/4932756 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Вказаним договором (полісом) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000 грн., франшиза - 1000 грн.

Отже, Відповідач є особою на яку полісом № АВ/4932756 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля «Деу нексіа», д.р.н. АА2886МС, на час спірної ДТП.

Позивач 02.09.2013 (направлено поштою 03.09.2013) звернувся до Відповідача з вимогою № 11/6609 про здійснення страхового відшкодування в зв'язку з ДТП у розмірі здійсненої Позивачем страхової виплати, однак Відповідачем не було виплачено страхове відшкодування, що підтверджується довідкою про заборгованість №11/7940 від 22.01.2014, яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

При дослідженні наданих Позивачем доказів на підтвердження вартості витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля з урахуванням зносу, судом було враховано, що відповідно до абзацу третього пункту 3 частини 1 статті 988 ЦК України та частини 17 статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. А згідно з абзацом другим частини 1 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років -для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років -для інших легкових КТЗ.

Зі свідоцтва про реєстрацію пошкодженого Застрахованого автомобіля, іноземного виробництва, копія якого міститься у матеріалах справи, вбачається, що рік випуску автомобіля - 2007, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років. Таким чином підстав для вирахування зносу в даному випадку не має, та Відповідачем не доведено суду протилежного.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог.

Разом з тим, Відповідачем у супереч статті 33 ГПК України не доведено суду, що існують обставини, зазначені у пункті 7.39 Методики, які дають підстави для визначення іншого розміру коефіцієнта фізичного зносу.

Отже, документом, який підтверджує дійсний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля, є акт виконаних робіт № ДФУСА-000905 від 12.04.2013 ремонтного СТО ТОВ «ВіДі Стар Моторз»на суму 32113,92 грн., яким підтверджується відновлення автомобіля після ДТП.

Наведені у акті виконаних робіт № ДФУСА-000905 від 12.04.2013 ремонтного СТО ТОВ «ВіДі Стар Моторз»роботи, деталі та матеріали знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з тими пошкодженнями, що зазначені у наданих ДАІ відомостях про обставини ДТП.

Відтак, реальний розмір витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом Застрахованого автомобіля склав 32113,92 грн.

Крім того, відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України «Про страхування»).

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АВ/4932756 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 9, 27 Закону України «Про страхування», статей 993, 1192 ЦК України, суд прийшов до висновку, що Відповідач повинен відшкодувати Позивачу шкоду, в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50000грн.), виходячи з вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, з врахуванням нульового коефіцієнту фізичного зносу (32113,92 грн.), при цьому в межах суми, що перейшла до Позивача у порядку регресу в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (29613,56 грн.), за мінусом франшизи (1000 грн.), та отже в сумі 28613,56 грн. (29613,56 грн. - 1000 грн.), а відтак заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Тому, суд визнає за законні та обґрунтовані вимоги позивача в частині стягнення зазначеної суми страхового відшкодування, а отже позов підлягає задоволенню саме у цій сумі. У решті суми позову слід відмовити з підстав необґрунтованості та незаконності позовних вимог у цій частині.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145; ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, 32-А; ідентифікаційний код 30859524) 28613 (двадцять вісім тисяч шістсот тринадцять) грн. 56 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1765 (одну тисячу сімсот шістдесят п'ять) грн. 30 коп. судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.02.2014

Суддя Сташків Р.Б.