Ухвала суду № 37015481, 03.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/78756/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуІзюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємствана постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2012та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012у справі № 2а-6935/12/2070за позовомІзюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової службидоІзюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємствапростягнення суми ,-

ВСТАНОВИВ:

Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Харківської області Державної податкової служби звернулася до суду з адміністративним позовом до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про стягнення з розрахункових рахунків відповідача грошових коштів у загальному розмірі 49 941,60 грн. в рахунок погашення його податкового боргу.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- внаслідок несплати відповідачем узгодженої суми податкового зобов'язання, Ізюмською ОДПІ Харківської області ДПС на адресу підприємства було надіслано поштовим відправленням першу податкову вимогу №1/47 від 16.10.2001 (яка була отримана відповідно до поштового повідомлення про вручення 25.10.2001), та другу податкову вимогу № 2/107 від 21.11.2001 (яка була отримана відповідно до поштового повідомлення про вручення 27.11.2001);

- Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство має податковий борг перед бюджетом зі сплати земельного податку з юридичних осіб у загальному розмірі 49 941,60 грн. (з якого: 48 831,62 грн. - основний борг та 1 109,48 грн. - пеня), що виник внаслідок несплати узгоджених сум податкового зобов'язання, самостійно поданих податкових розрахунків земельного податку: уточнюючий розрахунок № 26506 від 29.12.2010 року - сума податкових зобов'язань за грудень 2010 року - 3 756,28 грн.; розрахунок № 9000135067 від 28.01.2011 - загальна сума нарахованого податку за 2011 рік - 45 075,34 грн.;

- з моменту направлення податкових вимог до дати судового розгляду справи податковий борг платника податків не припинявся, що підтверджується довідкою Ізюмської ОДПІ Харківської області ДПС № 1443/10/19-025 від 20.07.2012, та станом на час розгляду справи складає 49 941,60 грн.

Також судами встановлено, що позивачем прийнято рішення № 16/24-24673063/2448 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів. На все майно та майнові права Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства зареєстровано податкову заставу, що підтверджується витягом № 31496488 від 23.05.2011 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Ізюмському міському голові надіслано подання №111/9/24-023 від 18.05.2011 про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу відповідача. У відповіді, наданій виконавчим комітетом Ізюмської міської ради, зазначено про відсутність коштів на погашення податкового боргу Ізюмського КВВКП. Позивачем 25.07.2011 повторно надіслано Ізюмському міському голові подання № 187/9/24-029 про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу Ізюмського КВВКП.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що вимоги позивача правомірні та такі, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій. При цьому колегія суддів виходить з наступного.

З набранням чинності Податковим кодексом України порядок погашення податкового боргу платників податків врегульований главою 9 розділу ІІ цього Кодексу.

Джерела сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків визначені статтею 87 Податкового кодексу України.

Так, у відповідності до п.87.2 ст.87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

За приписами п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У відповідності до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

З врахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин щодо вручення платнику податків податкових вимог у відповідності до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та безперервності податкового боргу відповідача з того періоду (у зв'язку з чим направлення відповідачу нової податкової вимоги у відповідності до положень Податкового кодексу України не вимагається), а також враховуючи, що відповідачем не надано доказів щодо самостійного погашення наявного податкового боргу в сумі 49 941,60 грн., висновок судів попередніх інстанцій про обгрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення є правомірним.

Доводи відповідача про те, що Ізюмське КВВКП не є належним відповідачем по даній справі, є безпідставними, оскільки приписи пунктів 96.1, 96.3 ст.96 Податкового кодексу України (яким встановлені особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств) підлягають застосуванню лише після вчинення контролюючим органом заходів, передбачених статтею 95 цього Кодексу (а саме, - у разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено).

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2012 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний