Ухвала суду № 37015238, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2014 р. м. Київ К/800/21869/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 року

у справі № 2а/0570/17016/2012

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДонМеталЗбут»доДержавної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової службипроскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДонМеталЗбут» (далі по тексту - позивач, ТОВ «ДонМеталЗбут») звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року адміністративний позов задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ДПІ залишити без задоволення.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно до вимог ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено планову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 22.03.2011 року №376/23-2/30736264.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.2.3, пп. 7.2.8 п. 7.2, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 152 114,00 грн. та пп.4.1.4 (а) п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» в частині ненадання декларації з податку на додану вартість за березень - липень 2010 року до ДПІ.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято наказ № 471 від 06.08.2012 року «Про проведення невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «ДонМеталЗбут» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками ТОВ «ТД «Промтех» за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, ТОВ «Сєвєрний» за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року.

Так, ДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «ДонМеталЗбут» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками ТОВ «ТД «Промтех» за період з 01.08.2010 року по 31.08.2010 року, ТОВ «Сєвєрний» за період з 01.11.2009 року по 30.11.2009 року, за результатами якої складено акт від 20.08.2012 року №315/22-2/30736264.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 125 817,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.09.2012 року №0002542340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 188 725,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження, вищевказане податкове повідомлення-рішення скасовано в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 271 828,75 грн. штрафу, в іншій частині - залишено без змін, збільшено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 1 038 502,00 грн.

ДПС у Донецькій області, згідно наказу №727 від 30.10.2012 року, зобов'язано ДПІ провести позапланову перевірку ТОВ «ДонМеталЗбут» з питань, що стали предметом оскарження (листи №15670/10/10.2-12-5 від 02.10.2012 року та №16706/10/10.2-12-5 від 19.10.2012 року), а саме з метою підтвердження господарських відносин позивача з платниками ТОВ «ТД «Промтех» за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року та з ТОВ «Сєвєрний» за період листопад 2009 року та серпень 2010 року.

На виконання наказу №727 від 30.10.2012 року ДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «ДонМеталЗбут» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками ТОВ «ТД «Промтех» за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року; ТОВ «Сєвєрний» за період з 01.11.2009 року по 31.08.2010 року, за результатами якої складено акт від 06.11.2012 року №462/22-2/30736264.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 125 817,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки від 20.08.2012 року №315/22-2/30736264, ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 року №0003362340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 038 502,00 грн.; та №0003352340, яким ТОВ «ДонМеталЗбут» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 2 916 896, 75 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ДонМеталЗбут» та ТОВ «ТД «Промтех», ТОВ «Сєвєрний» були здійсненні господарські операції в результаті яких було придбано товари та послуги.

Реальність здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними, актами прийому-передачі, рахунками - фактури, тощо.

Оплата позивачем придбаних товарів та послуг підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками з особового рахунку

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо реальності господарських операцій, укладених між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Також, суди обґрунтовано не прийняли до уваги висновки ДПІ щодо нікчемності правочинів, з урахуванням всіх обставин справи та вимог діючого на час спірних правовідносин законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ДонМеталЗбут» включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість згідно наданих податкових накладних ТОВ «Сєвєрний» у листопаді 2009 року в сумі 1 923 186,69 грн., у серпні 2010 року в сумі 9 223,33 грн., дані суми відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ у відповідних періодах.

Суму податку на додану варітьсь згідно податкових накладних ТОВ «ТД «Промтех» позивачем включено до податкового кредиту: у серпні 2010 року в сумі 452 996,80 грн., у вересні 2010 року в сумі 1 047 779,41 грн., дані суми відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ у відповідних періодах.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що, діюче на час спірних правовідносин законодавство не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняті податковим органом спірні рішення є неправомірними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.04.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов