Постанова № 37013763, 20.09.2013, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2013 рокум. Ужгород№ 807/1399/13-а

Закарпатський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гринюка І.В.,

за участю сторін та осіб, які беруть участь у справі:

сторони у судове засідання не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Хустський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області звернувся у Закарпатський окружний адміністративний суд із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, якою просить: стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Управління пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області недоїмку в розмірі 4 572, 42 грн.

Представник управління Пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області у судове засідання не з'явився, проте 20 вересня 2013 року до канцелярії Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заява з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі з мотивів наведених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце проведення судового розгляду у засідання не з'явився повторно та не повідомив суд про причини неявки, заперечень проти позовних вимог не подав. Доказом про належне повідомлення відповідача про дата, місце і час судового розгляду слугують наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою «за наявною адресою не проживає».

Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить наступного висновку.

Судом встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного внеску.

Згідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники і застраховані особи.

У відповідності до частини 3 статті 15 вищезазначеного Закону страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до вищезазначеної норми фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) - є платниками єдиного внеску і відповідно до п.1 .ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - єдиний внесок є консолідованим страховим внеском, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі.

Згідно ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно ч.2 ст.9 вищевказаного Закону №2464-УІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежної від фінансового стану платника.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 цього Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат доходу, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Матеріалами справи встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 задекларувала в річній звітності, нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за 2012 рік - 4 572, 42 грн.

Частиною 10 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до ч.3 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

В порушення вказаних норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відповідач не сплатив нараховану суму боргу платника єдиного внеску, у зв'язку з чим станом на день звернення до суду у неї утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 4 572, 42 грн.

Згідно абз.6 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

Стаття 67 Конституції України передбачає обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Ненадходження вказаної суми до бюджету Пенсійного фонду перешкоджає виконанню одного з основних завдань Фонду - забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених, для повного та своєчасного фінансування виплати пенсій.

Суд приходить переконливого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Хустського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (90400, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Управління пенсійного фонду України у м. Хуст та Хустському районі Закарпатської області (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. І.Франка, 149, р/р 37197037000715 в управлінні Державного казначейства України в Хустському районі МФО 812016, код ЄДРПОУ 20449720) заборгованість в сумі 4 572 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят дві) гривні 42 (сорок дві) копійки.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Д.В. Іванчулинець