Рішення № 37011805, 04.02.2014, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" лютого 2014 р.Справа № 921/932/13-г/9

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", вул. Тролейбусна, 7а, м. Тернопіль, 46000

про стягнення заборгованості в сумі 100 000 грн., з яких 50 000 грн. штрафу та 50 000 грн. - пені.

За участю представників сторін:

позивача: Бібік Галина Святославівна, довіреність №2856 від 02.10.2013р.

відповідача: не з'явився

Представникам позивача та відповідача (в попередніх судових засіданнях) роз'яснено права та обов'язки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 04.02.2014р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Позивач - Тернопільське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46000 звернулося до господарського суду з позовом до відповідача - Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", вул. Тролейбусна, 7а, м. Тернопіль, 46000 про стягнення заборгованості в сумі 76 250 грн., з яких 50 000 грн. штрафу та 26 250 грн. - пені.

Ухвалою господарського суду від 13.09.2013р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 01.10.2013 р. на 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 01.10.2013р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Згідно ухвали від 01.10.2013р. суд зупинив провадження у справі №921/932/13-г/9 до вирішення і набрання законної сили рішення (ухвали) у справі №921/924/13-г/9, що знаходиться в провадженні господарського суду Тернопільської області за позовом Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", вул. Тролейбусна, 7а, м. Тернопіль, 46027 до відповідача Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Лисенка, 20а, м. Тернопіль, 46002. Предметом спору у зазначеній справі є визнання недійсним рішенням адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013р. №41 у справі №659-УД.

05.12.2013р. до господарського суду надійшло клопотання Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України за підписом в.о. голови територіального відділення - Куйбіди Т.Я., в якому позивач просив поновити провадження у справі №921/932/13-г/9, так як, на даний час відсутні обставини, які зумовили зупинення провадження у справі, а саме набрало законної сили рішення господарського суду Тернопільської області від 29.10.2013р. по справі №921/924/13-7/9.

У зв'язку з вирішенням і набранням законної сили рішенням у справі №921/924/13-г/9, суд, керуючись ст. 65 ГПК України ухвалою від 09.12.2013р. з ціллю підготовки справи до розгляду та вирішення питання про поновлення провадження у справі, призначав судове засідання на 10.01.2014р. о 12 год. 00 хв.

Згідно з ч. 3 та ч. 4 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд поновлює провадження по справі після усунення обставин, що зумовили його зупинення. Про зупинення провадження у справі та його поновлення виноситься ухвала.

З огляду на вищенаведене, та приймаючи до уваги те, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі №921/932/13-г/9 відсутні, суд на підставі ч.3 ст.79 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 10.01.2014р. провадження у справі №921/932/13-г/9 поновив та перейшов до її розгляду в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 77 ГПК України, у зв'язку із необхідністю оцінки уже поданих та надання можливості сторонам подати додаткові докази, розгляд справи відкладався на 27.01.2014р. о 14 год. 20 хв. та оголошувалась перерва до 04.02.2014р. о 14 год. 40 хв.

Уповноважений представник позивача в судове засідання прибув. Позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення вимог підтримав в повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на порушення відповідачем вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" № 2210-ІІІ від 11.01.01р., з наступними змінами та доповненнями, зокрема п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6, яке виявилося у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, що стосуються спотворення результатів торгів, внаслідок чого 30.05.2013 року рішенням Адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №41 у справі №659-УД на нього, в порядку ст. 52 Закону №2210-ІІІ, накладено штраф в розмірі 50 000 грн. Зазначене рішення направлено на адресу відповідача, та ним отримане 04.06.2013р.

При цьому, представник позивача зазначив, що строк оплати штрафу в добровільному порядку закінчився 05.08.2013р., з огляду на те, що 4 серпня 2013р. випало на вихідний день, а частиною другою статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", передбачено, що у разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Однак відповідач добровільно суму штрафних санкцій не оплатив, що послугувало підставою для нарахування у відповідності до ч. 5 ст. 56 Закону №2210-ІІІ пені в розмірі 50 000 грн. (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

В підтвердження викладеного надано: рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №41 від 30.05.2013 р. по справі № 659-УД та докази його надіслання відповідачу, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У свою чергу, відповідно до поданої заяви від 09.01.2014р. №03-10/14 (вх. №3204 від 10.01.2014р.) позивач заявив про збільшення позовних вимог в частині розміру пені, і відповідно, просив суд стягнути з відповідача 100 000 грн., в тому числі 50 000 грн. штрафу та 50 000 грн. пені в дохід Державного бюджету на рахунки зазначені у позовній заяві.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Із змісту п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Враховуючи зазначене, розглянувши та оцінивши заяву про збільшення позовних вимог, беручи до уваги, що заява завчасно направлена на адресу відповідача рекомендованою кореспонденцією, а саме 23.10.2013р., і у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з заявою та надання суду відповідних заперечень на неї, проте, такі ним подано не було, суд приймає заяву про збільшення позовних вимог позивача як таку, що подана у відповідності до ст. 22 ГПК України. Відповідно, предметом розгляду у справі є позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення 100 000 грн., з яких: 50 000 грн. штрафу та 50 000 грн. пені.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 77 ГПК України, про що свідчить відмітка представника відповідача Гарник О.В. у справі про ознайомлення її з оголошенням перерви у судовому засіданні 27.01.2014р. до 04.02.2014р. на 14 год. 40 хв.

Разом з цим, представник відповідача у попередньому судовому засіданні 27.01.2014р. проти позовних вимог не заперечила, проте зазначила, що заявлену до стягнення суму підприємство не в змозі сплатити одним платежем, а тому просила розглянути питання про можливу розстрочку чи відстрочку виконання рішення. Одночасно, представник відповідача просила суд надати час для підготовки зі сторони відповідача відповідної письмової заяви про розстрочку виконання рішення та можливості підготувати та подати відповідні докази в обґрунтування такої заяви. У зв'язку з чим, судом оголошувалось перерву 27.01.2014р. до 04.02.2014р. на 14 год. 40 хв.

Заяву про надання відстрочки, розстрочки, зміну способу і порядку виконання рішення слід розглядати за правилами ГПК у межах розглянутої господарським судом справи. Зокрема, заявник повинен подати докази надіслання другій стороні копії цієї заяви і доказів на її обґрунтування, сторони мають бути повідомлені про час і місце розгляду заяви тощо (п. 7.3. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України).

Із змісту зазначеного заява про розстрочку чи відстрочку виконання рішення за правилами ГПК повинна бути оформлена письмово, копія її надіслана чи вручена нарочно іншій стороні у справі, до заяви мають бути додані докази на її обґрунтування.

Проте, 04.02.2014р. представник відповідача у судове засідання не прибув, як і не подав будь-якої письмової заяви про розстрочку чи відстрочку виконання рішення. У зв'язку з чим, така судом не розглядалась.

Разом з цим, слід відмітити, що господарський суд на підставі статті 121 ГПК має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також, не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом (п. 7.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України).

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, строк розгляду справи визначений ст. 69 ГПК України завершується, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши та оцінивши матеріали справи, доводи представника позивача, пояснення представника відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В силу ч. 1 ст. 3 Закону України "Про захист економічної конкуренції", законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від недобросовісної конкуренції", інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Стаття 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики, в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Згідно з п. 16 ст. 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення має повноваження звертатися до суду із позовами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 12 ГПК України справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, віднесеними законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів названого Закону. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам (п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

За приписами п. 1 ст. 50 Закону №2210-ІІІ порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, є антиконкурентні узгоджені дії.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №2210-ІІІ узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Згідно з частиною першою та пунктом 4 частини 2 ст. 6 Закону №2210-ІІІ антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Зокрема, антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2210-ІІІ, вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Згідно з частиною другою статті 52 Закону №2210-ІІІ за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відповідно до ст.48 Закону №2210-ІІІ за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

При цьому як вбачається із матеріалів справи, 30 травня 2013 року адміністративною колегією Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 41 по справі № 659-УД "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції".

Рішенням від 30.05.2013р. № 41 постановлено: визнати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопіль Комунал Сервіс" та Комунальне підприємство "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", узгодивши свою конкурентну поведінку під час участі у торгах, що проводились Управлінням житлово-комунального господарства, благоустрою та екології у січні 2013 року, предметом яких є закупівля послуг: "Санітарне оброблення та аналогічні послуги (утримання шляхово-мостового господарства міста)", вчинили порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п.1 ст. 50 та п.4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб'єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів.

У зв'язку із встановленим правопорушенням, цим же рішенням від 30.05.2013р. № 41 на Комунальне підприємство "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", вул. Тролейбусна, 7а, м. Тернопіль, відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладено штраф у розмірі 50 000 грн.

Штраф підлягав сплаті у двомісячний строк з дня отримання рішення (абз. 2 п.2 резолютивної частини Рішення від 30.05.2013р. № 41).

В силу ч. 1ст. 60 Закону № 2210-ІІІ, заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач скористався своїм правом на оскарження рішення позивача в порядку встановленому статтею 60 Закону.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 29.10.2013 р. по справі 921/924/13-г/9 КП "МШЕД" у позові відмовлено. Повний текст рішення суду складено 04.11.2013р. Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось та в силу ст.ст. 85,93 ГПК України 15.11.2013р. набрало законної сили.

Відповідно рішення адміністративної колегії Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 30.05.2013р. №41 є чинним на момент розгляду даної справи.

Згідно із вимогами статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України обов'язкові для виконання.

Із змісту ч.ч. 3, 7, 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку. Протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Строк оплати штрафу в добровільному порядку закінчився 05.08.2013р., з огляду на те, що 4 серпня 2013р. випало на вихідний день, а частиною другою статті 62 Закону України "Про захист економічної конкуренції", передбачено, що у разі, коли останній день припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Однак, як стверджує позивач та зазначене підтверджується матеріалами справи, відповідач, всупереч вимог діючого законодавства, ані в двомісячний строк, ані станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, ані на час розгляду справи, штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції в розмірі 50 000 грн. не сплатив, чим порушив вимоги ч.2 ст.56 Закону №2210-ІІІ. При цьому доказів протилежного зі сторони відповідача суду не надано, а судом самостійно не здобуто.

Розгляд справ за участю органів Антимонопольного комітету України здійснюється господарськими судами на загальних засадах рівності перед законом і судом та змагальності, визначених статтями 4-2 і 4-3 ГПК ((п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства").

Відповідно до ст. 4-2 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В силу приписів частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

В свою чергу, відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення 50 000 грн. штрафних санкцій з відповідача є обґрунтованими, правомірно заявленими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо стягнення пені, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду.

У пункті 20.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що "Абзацами третім - п'ятим частини п'ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" (ст. 56 ) передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття

апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Оскільки відповідачем, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду, штраф не було сплачено у добровільному порядку, позивачем у позові нарахована пеня за період з 06.08.2013 року по 09.09.2013 року у розмірі - 26250,00 грн.

Як вбачається із поданої суду заяви №03-10/14 від 09.01.2014р. (вх.№3204 від 10.01.2014) за підписом Голови Тернопільського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України Курницького І.І., відповідно до вимог статті 56 Закону нарахування пені зупинялось позивачем на час розгляду справи №921/924/13-г/9 в господарському суді Тернопільської області, а саме з 11.09.2013р. (ухвала про відкриття провадження) по 29.10.2013 (рішення суду).

Таким чином, згідно поданої заяви позивачем за період з 06.08.2013 по 09.09.2013р. нараховано 26250 грн. пені, та за період - 10.09.2013р. і з 30.10.2013р. по 08.01.2014р. нараховано 54000,00 грн. пені. Всього за прострочення сплати штрафу в підсумку нараховано 80250,00 грн.

Згідно вимог частини п'ятої статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" сума пені обмежена розміром штрафу і становить 50 000,00 грн., яка і заявлена позивачем до стягнення з відповідача.

Враховуючи зазначене, оцінивши подані докази та матеріали справи, суд вважає належним чином обрахованим та обґрунтованим позивачем заявлену до стягнення пеню у сумі 50000 грн. та в цій частині позов задовольняє повністю.

Згідно із статтею 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" територіальні відділення Антимонопольного комітету України звільнені від оплати судового збору у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно до ст. 1, 4 Закону України "Про судовий збір", який набрав чинності з 01.11.2011р., судовий збір за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати - 1720,50 грн. та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат - 68820 грн. (станом на час подання позовної заяви 10.09.2013р.).

Враховуючи зазначене, беручи до уваги задоволення позову в розмірі 100 000, 00 грн. судовий збір у розмірі 2000 грн. 00 коп., згідно ст. 49 ГПК України, покладається на відповідача у справі та він підлягає стягненню у доход Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", вул. Тролейбусна, 7а, м. Тернопіль, 46000 (ідент. код 31548696) в доход Державного бюджету на рахунок №31118106700002 в ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, одержувач УК у м.Тернополі/ м.Тернопіль, 21081100, ідентифікаційний код одержувача 37977726, код класифікації доходів бюджету 21081100, символ звітності 106 "Адміністративні штрафи та інші санкції" - 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. пені.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Тернопільська міська шляхово-експлуатаційна дільниця", вул. Тролейбусна, 7а, м. Тернопіль, 46000 (ідент. код 31548696) - 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. судового збору у доход Державного бюджету України (одержувач УДКСУ м. Тернопіль 22030001, р/р 31217206783002 у ГУДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ одержувача 37977726, код ЄДРПОУ суду 03500022, код класифікації доходу 22030001).

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 05.02.2014р.

Суддя В.Л. Гевко