Рішення № 37011177, 30.01.2014, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 р. Справа № 909/1381/13 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Тузін Г. П., за участю представника позивача Фальчук М. Ф., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства юстиції України про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Оріана" 31 055 грн 20 коп. завданих державі збитків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державне казначейство України.

25 листопада 2013 р., Міністерство юстиції України звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з ВАТ "Оріана" на користь держави 31 055 грн 20 коп. завданих державі збитків. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за результатами розгляду заяви ТОВ "Енерго-Міг", 26 липня 2012 р., Європейський суд з прав людини виніс рішення, яким зобов'язав державу Україну сплатити заявнику суму заборгованості за рішенням національних судів, винесених на користь ТОВ "Енерго-Міг" та відшкодувати справедливу сатисфакцію у розмірі 3 000 євро. 23 жовтня 2012 р., держава виконала згадане рішення Європейського суду, що підтверджується даними відповідного платіжного доручення. Проте, оскільки, позивач вважає, що констатовані Європейським судом в ході розгляду цієї справи порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. мали місце внаслідок порушення ВАТ "Оріана" строків і порядку виконання своїх зобов'язань за укладеним з ТОВ "Енерго-Міг" договором та невиконання протягом тривалого часу рішень арбітражного суду м. Києва від 26 серпня 1998 р. по справі № 17/233, Вищого арбітражного суду України від 10 квітня 2001 р. по справі № 3/12, то виконання державою згаданого рішення Європейського суду завдало Державному бюджету України збитків на суму 31 055 грн 20 коп., що становить 3 000 євро за офіційним курсом НБУ станом на 23 жовтня 2012 р., які й підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1166 ЦК України.

26 листопада 2013 р., господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 909/1381/13 та призначив її до розгляду на 12 грудня 2013 р.

10 грудня 2013 р., до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що на переконання відповідача вини ВАТ "Оріана" у тривалому невиконанні згаданих рішень національних судів вісутня, так як примусове виконання рішення належить до компетенції органів ДВС і має здійснюватись відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Відтак, ВАТ "Оріана" заперечує наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями товариства та завданими державі збитками, про які йдеться в позові.

12 грудня 2013 р., суд відкладав розгляд справи на 14 січня 2014 р.

14 січня 2014 р., за відповідним клопотанням представника позивача суд виніс ухвалу про продовження строку розгляду даного спору на п'ятнадцять днів, тобто до 11 лютого 2014 р., а розгляд справи відклав на 30 січня 2014 р.

Відповідач свого представника в засідання не направив, про причини суду не повідомив.

Представник третьої особи в засідання не з'явився, вимог ухвал від 26 листопада, 12 грудня 2013 р. та 14 січня 2014 р. не виконав, про причини неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив. Керуючись положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, подальше відкладення розгляду справи суд визнав неможливим і, згідно вимог ст. 75 ГПК України, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

17 липня 1997 р., Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. (Конвенція).

Згідно з положеннями ст. 14 Закону України "Про міжнародні договори України", міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Положення ст. 15 цього Закону визначають, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

За змістом ст. 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини (Європейський суд) у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, 23 лютого 2006 р., Верховна Рада України прийняла Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Згідно положень ст. 2 цього Закону, рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вимог згаданої вище ст. 46 Конвенції.

Як визначено статтями 3, 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного. Крім того, цим Законом (ч. 4 ст. 9), передбачений обов'язок Органу представництва звертатися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу.

Органом представництва, як визначено у ст. 1 цього Закону, є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. Так, за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" таким органом є Міністерство юстиції України.

Як видно із матеріалів справи, за рішенням арбітражного суду м. Києва від 26 серпня 1998 р. по справі № 17/233 та рішенням Вищого арбітражного суду України від 10 квітня 2001 р. по справі № 3/12 з ВАТ "Оріана" на користь ТОВ "Енерго-Міг" було стягнуто 2 263 898 грн 38 коп. та 4 164 912 грн 55 коп. заборгованості, що виникла в результаті невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору.

19 вересня 2002 р., господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі про банкрутство ВАТ "Оріана", яке триває й зараз.

Зазначені грошові вимоги ТОВ "Енерго-Міг" були включені до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Оріана".

Оскільки, згадані рішення арбітражного суду м. Києва та Вищого арбітражного суду України так і залишались невиконаними, ТОВ "Енерго-Міг" звернулось із відповідною заявою до Європейського суду за прав людини. Зокрема, заявник скаржився за п. 1 ст. 6 Конвенції та за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на невиконання рішень національних судів.

В результаті розгляду заяви Європейський суд виніс рішення від 26 липня 2012 р., яким визнав допущені державою Україною порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та постановив, держава-відповідач має виконати рішення національних судів та протягом трьох місяців сплатити заявнику 3 000 євро сатисфакції.

Указане рішення Європейського суду було виконано за рахунок коштів Державного бюджету України, що підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення про перерахування ТОВ "Енерго-Міг" 31 055 грн 20 коп.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про відшкодування за рахунок відповідача збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування за рішенням Європейського суду з прав людини.

Для настання цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, зокрема, наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача та його вина.

В ході розгляду справи суд установив, що рішення арбітражного суду м. Києва від 26 серпня 1998 р. по справі № 17/233 та Вищого арбітражного суду України від 10 квітня 2001 р. по справі № 3/12 набрали законної сили й тривалий час не були виконані.

Як визначено у ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, за змістом ст. 129 Конституції України, серед засад судочинства визначено обов'язковість рішення суду. Наведене означає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати й вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції.

Тож, порушення відповідачем умов договору, а також невиконання судового рішення є протиправною поведінкою відповідача у цивільно-правовому розумінні.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Тобто, наявність вини презюмується, а відсутність вини - доводиться заподіювачем шкоди.

Так, вина ВАТ "Оріана" у невиконанні своїх договірних зобов'язань перед ТОВ "Енерго-Міг" та згаданих рішень національних судів є очевидною, оскільки, навіть відкриття виконавчого провадження не є перешкодою для відповідача у виконанні обов'язку сплатити борг, який був покладений на нього за рішенням суду.

Згідно ст. 1191 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до порушника.

Що стосується вимоги відповідача про застосування позовної давності, слід зазначити наступне.

Із змісту положень ч. 5 ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вбачається, що Орган представництва зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в ч. 4 ст. 8 цього Закону (списання коштів з певної бюджетної програми Державного бюджету України), звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до ЦК України.

Згідно даних долученого до матеріалів справи платіжного доручення, відшкодування компанії ТОВ "Енерго-Міг" із Державного бюджету України було виплачено 23 жовтня 2012 р. Міністерства юстиції України звернулось до суду із позовом 20 листопада 2013 р. Отже, посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності є безпідставними.

На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача 31 055 грн 20 коп. підлягає задоволенню.

Судовий збір, згідно з вимогами ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити;

з відкритого акціонерного товариства "Оріана" (77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Євшана, буд. 9; ідентифікаційний код 05743160) на користь держави (рахунок 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, отримувач Державна казначейська служба України) стягнути 31 055 (тридцять одна тисяча п'ятдесят п'ять) грн 20 коп. завданих Державному бюджету України збитків;

в доход Державного бюджету (номер рахунку: 31219206783002; одержувач: УДКСУ у м. Івано-Франківську; МФО одержувача: 836014; код ЄДРПОУ одержувача: 37952250; код класифікації доходів: 22030001; назва коду класифікації доходів: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); назва суду: господарський суд Івано-Франківської області) з відкритого акціонерного товариства "Оріана" (77300, Івано-Франківська обл., м. Калуш, вул. Євшана, буд. 9; ідентифікаційний код 05743160) стягнути 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн 50 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ткаченко І. В.

Повне рішення складено 04.02.14

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

______ 04.02.14

82