Постанова № 37011055, 28.01.2014, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2014 року Справа № 5023/5522/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиКомунального підприємства "Харківські теплові мережі"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 рокуу справі№ 5023/5522/12 Господарського суду Харківської областіза позовомПрокурора Фрунзенського району міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4 простягнення коштів у сумі 90231,65 грн.за участю представників: прокурораКозакова І.М., посв. № 018008позивача позивача- не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином) - Танчак Н.В., дов. від 10.05.12відповідача не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Фрунзенського району міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відповідно до приписів статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України 90231,65 грн. вартості теплової енергії, одержаної за період з грудня 2002 року по квітень 2012 року для опалення нежитлових приміщень без встановлених законом підстав, за відсутності договору на поставку теплової енергії.

Відповідач відхилив позовні вимоги, як необґрунтовані, вказавши, що ним своєчасно та належно оплачено послуги теплопостачання; заявив про застосування позовної давності до вимог позивача.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.09.2013 року (суддя Френдій Н.А.) у позові відмовлено; з позивачів стягнуто на користь Державного бюджету України по 902,32 грн. судового збору.

Також 01.10.2013 року Господарський суд Харківської області (суддя Френдій Н.А.) прийняв окрему ухвалу, яку надіслав генеральному директору Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"; в окремій ухвалі вказано на недоліки у роботі Комунального підприємства "Харківські теплові мережі".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року (судді: Сіверін В.І. - головуючий, Терещенко О.І., Івакіна В.О.) рішення місцевого господарського суду та окрему ухвалу залишено без змін як законні та обґрунтовані.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" подало до Вищого господарського суду України касаційні скарги, в яких просить скасувати рішення, окрему ухвалу та постанову в даній справі, прийнявши рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Касаційну скаргу на рішення та постанову в частині рішення вмотивовано доводами про порушення судами норм процесуального права, викладених у частині 2 статті 34, статті 36, пункті 11 статті 65 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановлені судами обставини справи щодо загальної площі приміщень не ґрунтуються на матеріалах та доказах у справі, безпідставно не досліджено виконаний теплопостачальною організацією розрахунок теплового навантаження та розрахунок нарахувань за спожиту відповідачем теплову енергію; судами не враховано, що відповідач, сплачуючи комунальні послуги за спірний період, не повідомив про переведення приміщень з житлових у нежитлові, а про вказану обставину теплопостачальна організація дізналася лише в червні 2012 року, звернувшись про переукладення договору; за статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" відсутність договору на теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку оплатити послуги з теплопостачання; висновок господарських судів щодо наявності договірних відносин з 2003 року не ґрунтується на досліджених письмових доказах; судами невірно оцінено причини розбіжностей у актах звірки взаємних розрахунків.

Касаційну скаргу на окрему ухвалу та постанову в частині окремої ухвали вмотивовано доводами про порушення судами приписів статті 90 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку прийняття та змісту окремої ухвали, недоведеність допущених підприємством порушень доказами відповідно до статей 34 та 36 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, не скористався правом на участь представника у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі договорів купівлі-продажу від 10.07.1998 року, від 18.12.1998 року, від 15.09.1998 року, від 20.07.1999 року ОСОБА_4 придбав квартири НОМЕР_1 НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, розташовані за адресою: АДРЕСА_3. Харківською міською радою 27.11.2002 року прийнято рішення "Про переведення квартир, розташованих в жилих будинках, в нежилі приміщення та надання дозволів на проектування та реконструкцію", зокрема, Приватному підприємцю ОСОБА_4 щодо квартир № НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 за адресою АДРЕСА_3 під магазин продовольчих товарів з влаштуванням окремого входу. Також рішенням Харківської міської ради від 27.09.2006 року № 119/06 "Про переведення квартир, розташованих в жилих будинках, в нежилі приміщення та надання згоди на розроблення проектів відведення земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації зазначено суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_4 перевести квартиру № НОМЕР_5, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, в нежиле приміщення з приєднанням до нежитлових приміщень (колишні квартири №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4) під магазин продовольчих товарів для будівництва двох прибудов для розміщення торгівельного залу, підсобних приміщень та влаштування окремих входів.

За період з грудня 2002 року відповідач здійснював оплату зазначених вище приміщень за відкритими Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" особовими рахунками НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 на підставі виставлених до оплати рахунків позивача; судами встановлено, що за спірний період відповідач сплатив за послуги теплопостачання 49886,34грн. (з них 13851 грн. по квартирі № НОМЕР_2, 7866,59 грн. по квартирі № НОМЕР_3, 15637,89грн. по квартирі №36, 12530,86 грн. по квартирі НОМЕР_5).

28.04.2011 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" погодило основні показники за кресленнями опалення належних відповідачу приміщень, як нежитлових, за якими опалювальна площа становить 200,14 кв.м., загальна площа 319,72 кв.м.

Також судами встановлено, що за змістом додатку № 1 від 01.06.2012 року до договору № 10057 про постачання теплової енергії від 01.01.2003 року врегульовано правовідносини сторін з теплопостачання, де споживач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_4, об'єкт - офіс та магазин продовольчих товарів за адресою АДРЕСА_3, кв. НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5; сторонами погоджено обсяги постачання теплової енергії та вартість теплової енергії, що постачається споживачу за поточний рік, яка відповідно до діючих тарифів становить 22715,44 грн., ПДВ 4543,09 грн., усього 27258,53 грн.

За змістом акта звірки між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 (рахунок НОМЕР_10), підписаного сторонами та скріпленого печатками, станом на 31.08.2012 року заборгованість за відповідачем не обліковується.

Разом з тим, згідно з розрахунками Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" відповідач за період з грудня 2002 року по квітень 2012 року має заборгованість з оплати безпідставно спожитої теплової енергії в сумі 90 231,65 грн.; при цьому комунальне підприємство не враховує в якості належної оплати послуг з теплопостачання кошти, спрямовані на оплату вартості одержаного теплопостачання квартир №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, позаяк зазначені кошти були сплачені на особові рахунки відповідача №№ НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8 та НОМЕР_9 по колишнім квартирам №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 з призначенням платежу "За комунальні послуги" та обліковуються на цих рахунках; натомість за нежитловим приміщенням відповідача обліковується інший особовий рахунок НОМЕР_10 (за нежитлові приміщення), з заявою про зарахування коштів на який відповідач не звертався.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновків про недоведеність теплопостачальною організацією обставин справи щодо споживання відповідачем теплової енергії без достатньої правової підстави, а також про необґрунтованість відмови теплопостачальної організації врахувати в якості оплати наданих послуг кошти, що надійшли на рахунок Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" відповідно до виставлених самим підприємством рахунків та за визначеними у них платіжними реквізитами.

Судова колегія відзначає, що згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами.

За статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньо правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; при цьому, в силу частини 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За статтею 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі, а у разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За Законом України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

За змістом статті 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 275 Господарського кодексу України, споживач теплової енергії використовує теплову енергію на підставі договору. Статтями 19, 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що діяльність у сфері теплопостачання може здійснюватись суб'єктами господарської діяльності у сфері теплопостачання всіх організаційно-правових форм та форм власності. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання. За частиною 2 пункту 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198, у разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді. Також умови проведення розрахунків, визначені пунктом 23 наведених Правил, передбачають здійснення у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, розрахунку обсягу фактично спожитої теплової енергії відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання у розрахунковому періоді. Споживачем теплової енергії за визначенням Закону України "Про теплопостачання" є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, укладання якого в силу статті 24 Закону є для нього обов'язковим.

Також за приписами Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 року № 1545-12, до врегулювання відповідних питань законодавством України на території України діяли Правила користування електричною та тепловою енергією, затверджені наказом від 06.12.1981 року, за пунктом 1.2 яких користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору між енергопостачальною організацією та споживачем та розділом 9 яких унормовано розрахунки за користування тепловою енергією у відповідний період.

Дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, суди достовірно з'ясували, що на протязі спірного періоду відповідач обліковувався у теплопостачальній організації як абонент послуг теплопостачання щодо приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_3 (кв. НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5), отримував рахунки від теплопостачальної організації на оплату наданих послуг відповідно до документально оформлених сторонами правовідносин з теплопостачання, здійснював оплату послуг відповідно до виставлених рахунків, що спростовує доводи позовної заяви про споживання послуг з теплопостачання відповідачем без достатньої правової підстави. При цьому за змістом досліджених судами доказів відповідач звернувся належним чином до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", замовивши виготовлення Технічних умов на теплопостачання у зв'язку з реконструкцією нежитлових приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_3 (кв. НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5), тобто, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" було повідомлено про зміну правового статусу зазначених приміщень.

Доводи касаційної скарги жодним чином не спростовують встановлених господарськими судами обставин справи щодо існування документально оформлених сторонами відносин з теплопостачання за спірними об'єктами, що виключає застосування приписів статті 1212 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог, виходячи з наведених у позовній заяві предмету та підстав позову; всупереч статті 22 Господарського процесуального кодексу Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" не надало будь-яких доказів у спростування встановлених судами обставин справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду та рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди, розглядаючи справу відповідно до вимог статей 34, 43, 84, 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, відповідно до наведених позивачем підстав позову, застосували норми матеріального та процесуального права, що підлягали застосуванню у спірних правовідносинах та вірно вирішили спір.

Підстав для скасування рішення та постанови господарських судів в частині вирішення господарського спору по суті з наведених у касаційній скарзі мотивів не вбачається.

Разом з тим у рішенні місцевого господарського суду від 30.09.2013 року зазначено на винесення судом окремої ухвали у зв'язку з виявленими недоліками у роботі Комунального підприємства "Харківські теплові мережі". 01.10.2013 року Господарський суд Харківської області прийняв окрему ухвалу, яку надіслав генеральному директору Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"; у окремій ухвалі вказано про такі недоліки у роботі підприємства, як розбіжності у даних актів звірки взаємних розрахунків, підписаних та скріплених печаткою підприємства, а також не вжиття дій для переоформлення з відповідачем договору з урахуванням нових тарифів, що мають бути застосовані до нежитлових приміщень, не вжиття заходів щодо врегулювання з відповідачем спірних питань.

За статтею 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу, що надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам; при цьому окрема ухвала за своїм змістом повинна відповідати вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України, містячи, зокрема, мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Окрема ухвала від 01.10.2013 року зазначеним вимогам не відповідає, що не було взято до уваги судом апеляційної інстанції.

Відтак, касаційну скаргу в частині оскарження окремої ухвали та постанови суду апеляційної інстанції в частині залишення окремої ухвали без змін слід скасувати. Судовий збір за розгляд касаційної скарги Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на окрему ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.10.2013р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. в частині оскарження окремої ухвали покласти на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4..

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктами 1, 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2013р. у справі № 5023/5522/12 Господарського суду Харківської області та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. в частині оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2013р. залишити без змін.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2013р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. в частині оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 30.09.2013р. залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.10.2013р. у справі № 5023/5522/12 Господарського суду Харківської області та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. в частині оскарження окремої ухвали Господарського суду Харківської області від 01.10.2013р. скасувати.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на окрему ухвалу Господарського суду Харківської області від 01.10.2013р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.11.2013р. в частині оскарження окремої ухвали Господарського суду Харківської області від 01.10.2013р. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_11) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) 573,50 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Доручити Господарському суду Харківської області видати наказ

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач