Постанова № 37010267, 04.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р.

Справа № 923/1529/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мишкіної М.А.,

суддів Будішевської Л.О., Бєляновського В.В.

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від ТОВ „Фреш” – не з’явився;

від ПФ „Наталі” – не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Фреш”

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 17 грудня 2013 року

по справі №923/1529/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Фреш”

до Приватної фірми „Наталі”

про стягнення 17785,11грн.

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 04.02.14р. згідно ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

05.11.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Фреш” (надалі - позивач, ТОВ „Фреш”) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Приватної фірми „Наталі” (надалі –відповідач, ПФ „Наталі”), просивши стягнути з відповідача на його користь борг в сумі 8633,28грн. з врахуванням трьох процентів річних з простроченої суми, штраф в сумі 9150грн., сплачений судовий збір 1720,50грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ „Фреш” посилалось на положення норм ст.ст.509,526,527,530,625,1007 ЦК України, ст.ст.173,193 ГК України та зазначило, що між ним та відповідачем 01.08.2011р. було укладено договір доручення, відповідно до умов якого позивач поставив товар на АЗС „ОККО” та АЗС „ВОГ”, проте відповідач не виконав свої зобов’язання перед ТОВ „Фреш” в частині оплати наданих послуг, у зв’язку з чим утворилась заборгованість в сумі 8633,28грн. з врахуванням трьох процентів річних з простроченої суми та штрафу в сумі 9150грн.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 06.11.2013р. порушено провадження у справі за позовною заявою ТОВ „Фреш”, зобов'язано позивача надати довідку від державного реєстратора про знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з усіма змінами за період з моменту здійснення державної реєстрації юридичної особи та станом на 05.11.2013р.

Ухвалами місцевого господарського суду від 19.11.2013р., 03.12.2013р. повторно зобов'язано позивача надати довідку, зазначену в ухвалі суду від 06.11.2013р.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.12.2013р. (суддя Немченко Л.М.) позов ТОВ „Фреш” залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Ухвала суду вмотивована тим, що суд своїми ухвалами від 06.11.2013р., 19.11.2013р. та 03.12.2013р. зобов'язав ТОВ „ФРЕШ” надати довідку від державного реєстратора про знаходження ПФ „Наталі” в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з усіма змінами за період з моменту здійснення державної реєстрації юридичної особи та станом на 05.11.2013р., проте позивач не виконав вимоги ухвал суду. Місцевий господарський суд через мережу Інтернет на веб-сайті ДП „Інформаційно-ресурний центр” встановив, що ПФ „Наталі” за ідентифікаційним кодом юридичної особи 24119556 має юридичну адресу м.Львів вул.Кульпарківська,93. Проте зазначена інформація не оцінюється судом як належний доказ у розумінні ст.32 ГПК України. У зв'язку з закінченням встановленого ст.69 ГПК України двохмісячного терміну розгляду справи суд залишив позовні вимоги без розгляду та роз'яснив позивачу, що він не позбавлений права повторно звернутися до суду після з'ясування юридичної адреси відповідача з підтвердженням належними доказами цієї інформації.

Не погодившись з ухвалою про залишення позову без розгляду, ТОВ „Фреш” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржену ухвалу та передати справу на розгляд до господарського суду Херсонської області.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що ухвала від 17.12.2013р. є незаконною з наступних підстав:

- 02.12.2013р. позивачем на адресу суду першої інстанції на виконання ухвали від 06.11.2013р. було надіслано копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, - надані до суду свідоцтва є доказами знаходження відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців;

- отримана судом з ДП „Інформаційно-ресурсний центр” інформація відносно відповідача є належним доказом та повинна оцінюватися судом у відповідності до положень ст.32 ГПК України, про що також зазначено в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.11.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”;

- як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом було встановлено, що відповідач знаходиться за юридичною адресою у м.Львові, вул.Кульпарківська, 93, а тому суд повинен був винести ухвалу про передачу справи за підсудністю до господарського суду Львівської області (у відповідності до норм ч.1 ст.17 ГПК України), а не виносити ухвалу про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.01.2014р. поновлено ТОВ „Фреш” пропущений строк подання апеляційної скарги, прийнято останню до провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні 04.02.2014р.

Сторони своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Згідно із ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку з невиконанням позивачем ухвал суду від 06.11.2013р., 19.11.2013р. та 03.12.2013р. (надання довідки від державного реєстратора про знаходження ПФ „Наталі” в ЄДРЮО та ФОП з усіма змінами за період з моменту здійснення державної реєстрації юридичної особи та станом на 05.11.2013р.) позов ТОВ „ФРЕШ” підлягає залишенню без розгляду у відповідності до норм п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

У пункті 3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено наступне: „У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.".

Тобто залишення позову без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України є правом (з огляду на обставини конкретної справи), а не обов'язком господарського суду, та пов’язується, зокрема, із неможливістю вирішення спору по суті за відсутності витребуваних матеріалів, що в даному випадку не має місця.

Відповідно до роз’яснень, які містяться у п.4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов: - додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; - витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; - позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „ФРЕШ” 02.12.2013р. на виконання вимоги ухвали місцевого господарського суду від 06.11.2013р. було надіслано на адресу суду копію свідоцтва про державну реєстрацію відповідача та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. Свідоцтво про державну реєстрацію ПФ „Наталі” датоване 24.09.1996р., та в ньому зазначена адреса місцезнаходження відповідача - м.Херсон, вул.Київська, 56.

В той же час в ухвалі місцевого господарського суду від 17.12.2013р. відсутня оцінка поважності причин неподання позивачем витребуваної довідки, не встановлена їх поважність чи неповажність, а також не міститься жодного правового обґрунтування того, що неподання витребуваної довідки дійсно перешкоджає вирішенню спору по суті.

Пункт 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” містить наступні роз'яснення: „Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали (пункти 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. У разі неможливості самостійно подати необхідні для розгляду справи докази сторона, прокурор, третя особа вправі звернутися до господарського суду, в тому числі й апеляційної інстанції, з клопотанням про витребування доказів; при цьому обґрунтування такої неможливості покладається на особу, що заявляє відповідне клопотання.”

Інформація щодо наявності чи відсутності у будь-якої юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі, статусу юридичної особи, її місцезнаходження є відкритою та загальнодоступною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, міститься на офіційному веб-сайті Державного підприємства „Інформаційно-ресурсний центр”.

Відповідно до п.п.1,3 Постанови Кабінету Міністрів України №816 від 13.07.2011р. „Деякі питання Державної реєстраційної служби” у зв'язку з ліквідацією Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва віднесено цілісний майновий комплекс ДП „Інформаційно-ресурсний центр” до сфери управління Державної реєстраційної служби; установлено, що ДП „Інформаційно-ресурсний центр” продовжує виконувати функції технічного адміністратора Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Єдиного ліцензійного реєстру, Реєстру документів дозвільного характеру.

Згідно із п.8.1 Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №1846/5 від 14.12.2012р. доступ до відомостей Єдиного державного реєстру забезпечується через офіційний веб-сайт розпорядника Єдиного державного реєстру та веб-сайт технічного адміністратора Єдиного державного реєстру шляхом пошуку та перегляду інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд першої інстанції з власної ініціативи через мережу Інтернет на веб-сайті ДП „Інформаційно-ресурний центр” (www.irc.gov.ua) виявив, що місцезнаходженням ПФ „Наталі” є м.Львів вул.Кульпарківська,93 (що підтверджується роздруківкою з вищезазначеного сайту), проте дійшов хибного висновку про те, що відомості з веб-сайту не є належними доказами місцезнаходження відповідача у розумінні ст.32 ГПК України.

Суд першої інстанції припустився суперечливої процесуальної позиції, вчинивши за власної ініціативи дії з виявлення інформації стосовно місцезнаходження ПФ „Наталі” та залучення відповідної роздруківки до матеріалів справи та одночасно відхиливши одержані докази як неналежні.

Відповідно до ч.1 ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У розумінні положення ч.1 ст.34 ГПК України залучена до справи роздруківка з офіційного веб-сайту ДП „Інформаційно-ресурний центр” є належним доказом стосовно місцезнаходження ПФ „Наталі”.

Згідно із роз’ясненнями підпункту 3.9.1 п.3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин та враховуючи, що станом на 17.12.2013р. поштове відправлення господарського суду Херсонської області з ухвалою від 06.11.2013р. повернулось до господарського суду Херсонської області з відміткою „закончен срок хранения” (а.с.62-64) з адреси відповідача, зазначеній у позовній заяві (м.Херсон, вул.Київська, 56), у господарського суду Херсонської області не було перешкод для продовження розгляду справи та відкладення її розгляду в межах строку вирішення спору за ст.69 ГПК України, який спливав тільки 08.01.2014р., з одночасним повідомленням ПФ „Наталі” за обома відомими суду адресами.

При цьому суд першої інстанції з метою вирішення питання про територіальну підсудність даної справи не позбавлений можливості витребувати у відповідача належні та допустимі докази стосовно його місцезнаходження і в залежності від встановленого або з урахуванням вже наявних у суду відомостей вчинити процесуальні дії відповідно до ст.17 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню у зв’язку із неправильним застосуванням норм процесуального права, з передачею справи за позовом ТОВ „ФРЕШ” на розгляд до господарського суду Херсонської області.

Керуючись ст.ст.99, 101-106 ГПК України, колегія суддів –

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 17.12.2013р. по справі №923/1529/13 скасувати.

Справу №923/1529/13 передати на розгляд до господарського суду Херсонської області.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.02.2014р.

Головуючий суддя Мишкіна М.А.

Суддя Будішевська Л.О.

Суддя Бєляновський В.В.