Ухвала суду № 37010249, 05.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шембелян В.С.

Суддя-доповідач - Яковенко М.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року справа №812/8744/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Яковенко М.М.

судді: Ханова Р.Ф., Гайдар А.В.

при секретарі судового засідання Єгоровій К.М.

за участю представників від:

позивача Бойко В.І.

відповідача Вінара К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року по адміністративній справі №812/8744/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 жовтня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В :

Звертаючись з позовом до суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД, в обґрунтування позову зазначив, що 09 жовтня 2013 року TOB ВКФ "ЛІА" ЛТД від відповідача отримано податкове повідомлення-рішення форми "Р" від 09.10.2013 року № 0000092100, видане на підставі акту №71/21-0/20163224 від 27.09.2013 про результати позапланової документальної невиїзної перевірки з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року.

Позивач не згодний з висновками акту перевірки щодо неправомірного формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП "Будівельна компанія "Проектреконструкція" по наданим послугам з огляду на їх безтоварність, вважає такі доводи припущенням, висновок відповідача протирічить наявним первинним документам, а також діючому законодавству, оскільки здійснення господарських операцій підтверджено повністю первинними бухгалтерськими документами, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій.

Формування податкового кредиту здійснювалося позивачем відповідно до податкових накладних та інших первинних документів, виданих постачальниками послуг. Первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Також вважають, що висновком довідки від 09 вересня 2013 року № 80/21-0/20163224 «Про результати зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Будівельна компанія «Проектреконструкція» їх реальності та повноти відображення обліку за травень 2013 року» документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх вид, обсяг, якість та розрахунки.

Оскільки акт перевірки не містить посилань на будь-які судові рішення з приводу визнання недійсними чи нікчемними правочинів, що укладені між позивачем та ПП "Будівельна компанія "Проектреконструкція", думка відповідача щодо фіктивності діяльності контрагента позивача є хибною.

На підставі викладеного позивач просив визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "р" від 09.10.2013 року №0000092100.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013року позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД - задоволений у повному обсязі (а.с.230-231, 232-235).

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.10.2013 року №0000092100 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД суми грошового зобов'язання позивача за платежем: податок на додану вартість із вироблених на території України товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 1375897,50 грн., у тому числі за основним платежем 917265,00грн. за штрафними санкціями 458632,50 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, пославшись на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, яка прийнята внаслідок неповного з'ясування обставин справи, з порушенням норм процесуального та матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що наявні документи у позивача не підтверджують товарність господарських операцій, за відсутності фактичного отримання з наданих послуг, що оформлено первинними документами, зазначені первинні документи є лише підтвердженням документообігу, а не фактичного отримання таких послуг на підставі яких сформований податковий кредит.

Перевіркою податковим органом, за результатами якої прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, встановлена неможливість з огляду на час, відстань та інших показників діяльності здійснення ПП «Будівельна компанія «Проектреконструкція» господарської діяльності, оскільки відсутні крім того необхідні для цього трудові та інші ресурси, що підтверджується відповідним актом ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів від 17.10.2013 року, де знаходиться на податковому обліку ПП «Будівельна компанія «Проектреконструкція». Просив постанову суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.241-249).

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі. Просив постанову суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану залишити без змін. Вказує на реальність проведеної операції з наданих послуг.

Представник відповідача - апелянта наполягав на задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД зареєстровано в якості юридичної особи Станично-Луганською райдержадміністрацією 12.01.1993 (а.с.136-144). ТОВ ВКФ "ЛІА" ЛТД знаходиться на податковому обліку як платник податків в СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів з 30.04.1996 за №354 (а.с.146).

Позивачем отримано запит від відповідача про надання пояснень та документів вих. № 502/10/21-010 від 16.07.2013 року щодо надання документів фінансово-господарської діяльності та пояснення для з'ясування реальності та повноти відображення в бухгалтерському та податковому обліку із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій щодо господарських відносин з ПП "Будівельна Компанія "Проектреконструкція" (а.с.50).

16.08.2013 року №1078 позивач листом повідомив податковий орган про наявність в них первинних документів щодо господарських операцій з ПП "Будівельна Компанія "Проектреконструкція", а саме: договорів з виконання ремонтно-будівельних робіт, податкових накладних, актів «КБ-2в» про прийняття виконаних будівельних робіт та надав зазначені документи відповідачу в копіях (а.с.51-52).

09.09.2013 року відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складено довідку № 80/21-0/20163224 «Про результати зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «ЛІА» ЛТД щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Будівельна компанія «Проектреконструкція» їх реальності та повноти відображення обліку за травень 2013 року», порушень податкового законодавства з боку позивача не встановлено, документально підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх вид, обсяг, якість та розрахунки та їх відображення в податковому обліку. (а.с.124-127).

25.09.2013 року відповідачем із посиланням на вимоги п.п.78.1.1, ст. 78 ст. 79 ПК України, виданий наказ на проведення документальної позапланової перевірки позивача № 151.

На підставі наказу №151 та повідомлення від 25.09.2013 року №45, відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку позивача та складено Акт від 27.09.2013 року № 71/210/20163224 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "ЛІА" ЛТД, код за ЄДРПОУ 20163224 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року".

Перевіркою встановлено та в Акті зафіксовано наступні порушення вимог податкового законодавства, а саме: - п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198,6 ст.198, п.200.1, п.200,2 ст.200 ПКУ, ч.2 ст.3 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", п.1.2, п.2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, п.4.1 Наказу ДПІ України від 25.01.2011 року №41 ТОВ "ВКФ "ЛІА" ЛТД при відсутності фактичного отримання послуг від постачальника ПП "Будівельна компанія "Проектреконструкція" безпідставно сформовано податковий кредит по взаємовідносинам з ПП "Будівельна компанія "Проектреконструкція" в результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року на суму 917265 грн., в т.ч. за травень 2013 року на суму 917265 грн.(а.с.14-34).

Позивач не погодився з висновками Акту перевірки надіслав до відповідача заперечення від 30.09.2013 року №2065 (а.с.35-42).

Вказані заперечення були розглянуті податковим органом, залишенні без задоволення та про результати розгляду повідомлено позивачу листом від 07.10.2013 року №4362/10/21-010 (а.с.43-47).

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092100 від 09.10.2013 року, яким позивачу за порушення п. 198.1, п.198.2 ,п.198.3,п.198.6 ст.198, п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України збільшено сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1375897,50 грн. (основний платіж - 917265,00 грн., штрафні санкції - 458632,50 грн.) (а.с. 48).

Задовольняючи вимоги позивача, суд виходив з протиправності проведеної відповідачем позапланової документальної невиїзної перевірки, яка оформлена актом від 27.09.2013 року на підставі якого складене спірне ППР, та з огляду на документальну доведеність факту реальності отриманих (наданих) послуг з ремонто - будівельних робіт у травні 2013 року.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо протиправності проведеної відповідачем позапланової перевірки з огляду на наступне.

Звертаючись з позовом до суду, позивач не обирав для себе підстав, які вказували на протиправність спірного податкового повідомлення - рішення з огляду на неправомірність проведеної перевірки. В даному випадку суд першої інстанції безпідставно здійснив аналіз правомірності підстав призначення, та як наслідок проведення самої перевірки, вийшовши з межі позовних вимог без належного обґрунтування такої необхідності, чим припустився порушень ч.2 ст.11 КАС України. Наказ СДПІ по РзОВП у м.Луганську МГУ Міндоходів від 25.09.2013 року №151 також не був предметом судового оскарження та розгляду, а тому вважати недоведеним дотримання вимог податкового законодавства, яким регулюється питання правомірності призначення та проведення перевірки у суду першої інстанції не було. Сама по собі не згода з викладеними та сформованими висновками у акті перевірки, є наслідком надання оцінки прийнятому суб'єктом владних повноважень певного рішення - ППР.

Щодо суті встановлених відповідачем порушень колегія суддів зазначає.

Встановлюючи порушення податкового законодавства, відповідач вказує на наявні ознаки нікчемності правочину між позивачем та його контрагентом ПП "Будівельна компанія "Проектреконструкція", відсутність факту здійснення господарської операції. Такі висновки відповідача здійснені на підставі використаної декларації з ПДВ з додатками з 01.05.2013 року по 31.05.2013 року; листа ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД №1078 від 16.08.2013 року, яким частково надані первині документи по взаємовідносинам з ПП «Будівельна компанія «Проектреконструкція» за цей період; враховані інформаційні бази ІС «Податковий блок», - обробка ПЗ та платежів, аналітична система «перегляд результатів співставлення» (а.с.23 або а.10 акту). При чому, колегія суддів звертає увагу, що аналіз фінансово - господарської діяльності позивача в ході перевірки не проводився.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками податкового органу. Висновки податкового органу засновані на припущеннях, неналежній оцінці та висновках щодо фактичних обставин справи по господарським відносинам між позивачем та його контрагентом без належним чином дослідження документів податкового та бухгалтерського обліку.

При наданні висновків щодо безпідставності висновків відповідача по взаємовідносинам позивача з приватним підприємством "Будівельна компанія "Проектреконструкція", колегія суддів враховує факт проведення відповідачем зустрічної звірки, за результатами якої складена Довідка №80/21-0/20163224 від 09.09.2013 року (а.с.124-127).

При чому відповідно до Довідки від 09.09.2013 року звіркою позивача документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «БК «Проектреконструкція», їх вид, обсяг, якість та розрахунки. Звіркою ПП «БК «Проектреконструкція» встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з ТОВ ВКФ «ЛІА» ЛТД.

Колегія суддів звертає увагу, що за змістом складеної довідки, відповідачем фактично використанні у тому ж самому об'ємі документи, які були надані позивачем на запит відповідача (а.с.50) за листом від 16.08.2013 року з відповідними додатками до нього (а.с.51-52), що і при здійсненні позапланової невиїзної перевірки за результатами якої складений Акт від 27.09.2013 року. Більше відповідач до проведення позапланової перевірки документів від позивача не вимагав.

Тобто, за однім ж тими самими документами, відповідач зробив різні не тільки за своєю суттю, але і за правовим значенням противоречиві висновки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що позивачем були подані заперечення на акт перевірки від 27.09.2013 року з відповідними додатками та додатковими документами, які не були враховані відповідач під час проведення перевірки, що підтверджують фактичні господарські відносини (а.с.35-42), в той же час відповідачем безпідставно на час прийняття спірного ППР не були враховані.

Як встановлено судом першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи, 10 квітня 2013 року між ТОВ виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД та ПП "Будівельна компанія "Проектреконструкція" укладено договори підряду за №№ 14-18 на виконання ремонтно-будівельних робіт в супермаркетах за адресою: - м.Лугаськ, вул.Смоленська, 81-Г (договір № 14); - м.Луганськ, вул.Ватутіна, 79-а (договір № 15); - м.Луганськ, кВ.Солнечний, 4-а (договір № 16); - м.Свердловськ, вул.Косіора,7 (договір № 17); - м.Маріуполь, пр.-т Будівельника,86 (договір № 18) (а.с.53-57).

Колегія суддів зазначає, що з огляду на вимоги положень п. 198.1, 198.2, 198.3, п.198.6 ст.198, п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового Кодексу України, умовою правомірності формування валових витрат та податкового кредиту позивача є реальність здійснених господарських операцій по укладеному договору з ПП "Будівельна компанія "Проектреконструкція", при чому така правомірність та реальність господарських операцій повинна підтверджуватися сукупністю належно оформлених первинних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена не лише статтею 44 Податкового кодексу України, але ж підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до чого, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами.

З огляду на положення статей 1, 8, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 ПК України, аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами.

На підтвердження реальності наданих послуг щодо виконання договорів підряду між сторонами, суд першої інстанції врахував оформлені відомості про договірну ціну, акти «КБ-2в» приймання виконаних будівельних робіт за травень 2013 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витратах за травень 2013 року від 30.05.2013 року та 31.05.2013 року на суму загальну 5503587,22 грн., 5 податкових накладних від 30.05.2013 року та 31.05.2013 року на суму 5503587,22 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 917264,53 грн. (а.с.58-123).

Всі п'ять податкових накладних від 30.05.2013 року №41, №42 та від 31.05.2013 року №43, №44, №45 на загальну суму 5503587,22 грн., у тому числі податку на додану вартість в сумі 917264,53 грн., включені до реєстру отриманих податкових накладних за травень 2013 року (а.с.213).

Розрахунки за виконані у травні 2013 року ремонтно-будівельні роботи за договорами підряду між сторонами проводились частково, про що свідчить картка рахунку 6313, згідно якої має місце кредиторська заборгованість ТОВ виробничо-комерційна фірма "ЛІА" ЛТД перед приватним підприємством "Будівельна компанія "Проектреконструкція" (а.с.212).

Вищенаведені операції відображено позивачем в бухгалтерському обліку : Дт 15-Кт 63 на суму 5503587, 22 грн., Дт 64-Кт 63 на суму 917264, 53 грн., Дт 63-Кт-31 на суму 0 грн.

Сума податку на додану вартість у розмірі 917264,53 грн. включена позивачем до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2013 року (а.с. 214-215).

Посилання відповідача на неможливість здійснення будівельних робіт на підставі аналізу звітів РРО за травень та попередні місяці, ґрунтується на припущенні відповідача щодо необхідності припинення роботи супермаркетів на час проведення будівельних робіт, що заперечувалося позивачем та не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції позивачем додатково додані документи, а саме документи, що підтверджують право власності, користування належними приміщеннями, платіжні доручення на виконання умов договору, договори поставки, купівлі -продажу товарів використаних під час робіт, видаткові накладні на ТМЦ, накопичувальний акт вибуття матеріалів за квітень-травень 2013 року, зворотня відомость за рахунком 6312, акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2013 року-01.10.2013 року, лист контрагенту про можливість надання відстрочки про повну оплату за виконанні роботи до кінця 1 кварталу 2014 року.

Цими документами також додатково підтверджує факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом виконання ремонтно-будівельних робіт в супермаркетах.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем та досліджені судом документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції, їх невідповідність ст.ст. 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не встановлено. Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, яка складена на виконання договорів з контрагентами оформлена належним чином. Наявність документів податкового та бухгалтерського обліку у позивача, з урахуванням положень п.44.1-44.2 ст.44, п.198.1, 198 п.2 ПК України, надавало усі правові підстави та можливості для формування для себе відповідних показників за господарськими операціями з контрагентом. Крім того, матеріалами справи доведено використання у власній господарській діяльності придбаного товару та послуг, підтверджений рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача.

Посилання відповідача про нікчемність угод, є безпідставними. Такі висновки є не притаманними для податкового органу та не входять до його компетенції. Відповідачем не доведено, що сторони господарських зобов'язань, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи апелянта щодо підтвердження правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблених під час проведеної перевірки, з посиланням на висновки Акту державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області від 17 жовтня 2013 року № 1109/21-23-01/36580776 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Будівельна компанія «Проектреконструкція» з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування податкових зобов'язань, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками та покупцями за травень, червень 2013 року».

Зазначений Акт перевірки ДПІ у м.Херсоні не був підставою та не був врахований під час складання Акту перевірки 27.09.2013 року та прийнятті оскарженого ППР від 09.10.2013 року, оскільки відповідач отримав його пізніше. Крім того, в зазначеному акті від 17 жовтня 2013 року № 1109/21-23-01/36580776 встановлено неналежне відображення ПП «Будівельна компанія «Проектреконструкція» операцій з виконання будівельних, ремонтних та інших видів робіт за договорами з позивачем в своєму бухгалтерському обігу, що не може прямо тягнути за собою відповідальність позивача за нереальність господарських операцій між ним та вказаним контрагентом. Крім того, зазначений акт та прийнятий на підставі нього ППР від 28.10.2013 року перебуває у стадії судового оскарження з 01.11.2013 року.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції правильно визначився з нормами матеріального права, які підлягали до застосування в межах спірних правовідносинах. Посилання відповідача в апеляційній скарзі на допущенні порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, є безпідставними. Апеляційна скарга не містить фактів порушень в тому числі норм процесуального права, які могли б стати підставою для скасування постанови суду.

Колегія суддів зазначає, що недоведеність податковим органом порушення платником податку норм податкового законодавства при прийнятті спірних податкових повідомлень - рішень доводить протиправність визначення податкових зобов'язань, і як наслідок цього безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів за наслідками апеляційного перегляду справи, з урахуванням усіх наявних в матеріалах справи доказах у їх взаємній сукупності, вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність правомірності формування ТОВ виробничо-комерційної фірми «ЛІА» ЛТД податкового кредиту за травень 2013 року, що в свою чергу спростовує висновки відповідача про заниження суми податку на додану вартість, яке підлягає сплаті до бюджету, та про порушення вимог податкового законодавства визначеного податковим органом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого рішення.

Керуючись статтями 2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у Луганській області - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2013 року по адміністративній справі №812/8744/13-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 05 лютого 2014 року. У повному обсязі виготовлена 06 лютого 2014 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя М.М. Яковенко

Судді Р.Ф. Ханова

А.В. Гайдар