Постанова № 37010131, 04.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р.Справа № 916/2496/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів: Ярош А.І., Савицького Я.Ф.

(відповідно до розпорядження голови суду від 27.12.2013р. №1175 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстова М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Громова А.О., за довіреністю від 01.10.2013р.

від відповідача: Слєсарєва О.Ю., за довіреністю №68/11 від 15.01.2014р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський"

на рішення господарського суду Одеської області від 02 грудня 2013 року

у справі №916/2496/13

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Теком"

до Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський"

про стягнення 8772,31 грн.

В С Т А Н О В И В:

ПрАТ „Страхова компанія „Теком" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про солідарне стягнення з КП „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський" 8772,31 грн. завданих збитків в порядку регресу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02 грудня 2013 року у справі №916/2496/13 (суддя Оборотова О.Ю.) позов ПрАТ „Страхова компанія „Теком": з КП „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський" на користь позивача стягнуто 8772,31 грн. завданих збитків та 1720,50 грн. судового збору. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження матеріалами справи факту заподіяння бездіяльністю відповідача збитків автомобілю ТОВ „Бетта" та наявність підстав для стягнення вказаних збитків в порядку регресу з відповідача.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, відповідач (КП „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський") звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПрАТ „Страхова компанія „Теком" в повному обсязі, з посиланням, при цьому, на порушення місцевим господарський судом норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача (ПрАТ „Страхова компанія „Теком") у судовому засіданні надав пояснення, відповідно до яких позивач просить залишити апеляційну скаргу КП „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський" без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 02.07.2010р. між ЗАТ „СК „Теком" (правонаступником якого є позивач) (страховик, позивач) та ТОВ „Бетта" (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу (надалі - договір) №279-10/Д/Т/АТ, за умовами якого страховик зобов'язався відшкодувати додаткові додаткові витрати, спричинені страховим випадком та передбачені обраною Програмою страхування.

Відповідно до додатку №1 до договору, застраховано, зокрема, автомобіль „Mitsubishi Nativa", 2007 р.в. ВН 9030 ВО.

08.02.2011р. Жуковим Г.Д., який є працівником ТОВ „Бетта", було подано до Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області заяву, в якій просив працівників міліції прибути на місце події та скласти акт про огляд отриманих автомобілем „Mitsubishi Nativa", д/н ВН 9030 ВО пошкоджень, спричинених, на думку заявника, падінням з покрівлі будинку глиби льоду.

Заяву Жукова Г.Д. було розглянуто 08.02.2011р. та 09.02.2011р. складено відповідний висновок. Яким встановлено, що в ніч з 07 по 08.02.2011р. з даху будинку впав лід на кузов автомобіля „Mitsubishi Nativa", д/н ВН 9030 ВО, (який в свою чергу є власністю ТОВ „Бетта") спричинивши при цьому пошкодження. Також заявнику було запропоновано звернутись до страхової компанії для відшкодування понесених матеріальних збитків.

10.02.2011р. Жуков Т.Д., як представник ТОВ „Бетта", подав позивачу заяву про пошкодження транспортного засобу, а саме автомобіля „Mitsubishi Nativa", д/н ВН 9030 ВО.

Водночас, 10.02.2011р. ТОВ „Бетта" було подано позивачу заяву з проханням відшкодувати суму страхового відшкодування на поточний рахунок СТО ТОВ „Адіс-Авто".

Як вбачається з матеріалів справи, будинок, з даху якого відбулось падіння льоду, знаходиться на балансі відповідача.

11.02.2011р. позивачем було направлено відповідачу лист №20, в якому позивач просив відповідача з'явитись для огляду автомобіля „Mitsubishi Nativa", д/н ВН 9030 ВО.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2011р. ФО-П Лузановим А.П., на підставі заяви позивача про проведення авто товарознавчої експертизи по факту пошкоджень спірного автомобіля „Mitsubishi Nativa", д/н ВН 9030 ВО, було складено висновок №935, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 8775,04 грн., аналогічною визначена вартість матеріальної шкоди, спричиненої ману ТОВ „Бетта" (автомобілю).

14.02.2011р. ТОВ „Адіс-Авто" було виставлено ТОВ „Бетта" рахунок за ремонт автомобілю „Mitsubishi Nativa", д/н ВН 9030 ВО на суму 8772,31 грн.

10.03.2011р. позивачем складено страховий акт №123 яким визнано страховим випадком пошкодження автомобіля „Mitsubishi Nativa", д/н ВН 9030 ВО та визначено суму страхового відшкодування, що підлягає виплаті у розмірі 8772,31 грн.

15.03.2011р. позивачем оплачено відповідне страхове відшкодування ТОВ „Адіс-Авто" в розмірі 8772,31 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням №1408 від 15.03.2011р.

03.04.2012р. позивач звернувся до відповідача з листом №167/12, в якому просив відшкодувати позивачу збитки у розмірі 9196,01 грн.

Вказана претензія була залишена відповідачем без задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи та перевіривши обґрунтованість доводів сторін по справі, апеляційний господарський суд приходить до наступних висновків.

Згідно із ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Статтею 988 ЦК України встановлено, що страховик зобов'язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За умовами ст. 27 Закону України "Про страхування", які кореспондуються з вимогами ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Приписами ч.1 ст. 1166 ЦК України передбачені загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якими майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Матеріалами справи, зокрема, висновком Приморського РВ ОМУ ГУ МВС України в Одеській області від 09.02.2011р., підтверджується факт пошкодження автомобіля „Mitsubishi Nativa", д/н ВН 9030 ВО, який є власністю ТОВ „Бетта", саме через падіння льоду з покрівлі будинку, який (будинок) знаходить на балансі відповідача.

Як вже було зазначено вище, падіння льоду з покрівлі будинку на спірний автомобіль, яке призвело до пошкодження автомобілю, визнано страховою подією, а відповідні кошти у розмірі 8772,31 грн. на відновлювальний ремонт авто відшкодовано страховиком страхувальнику у передбачений договором страхування спосіб.

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ч.17 ст 9 Закону України „Про страхування" страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст 32-34 ГПК України, на підтвердження завищення вартості відновлювального ремонту автомобілю „Mitsubishi Nativa", д/н ВН 9030 ВО.

За ст. 1 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що відповідач в даному випадку виступає як балансоутримувач спірного будинку та виконавець, який надає житлово-комунальні послуги.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, саме відповідач здійснює утримання будинків і прибудинкових територій, які знаходяться на його балансі, що не спростовується сторонами та підтверджується п.2 статуту відповідача.

Відповідно до п.4.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 встановлено обов'язок утримувача будинків і прибудинкових територій, як виконавця послуг з утримань; будинків і споруд та прибудинкових територій, очищати дахи будинків від снігу та льоду та визначає порядок виконання вказаних робіт, зокрема, п.4.5.17 даних правил встановлено, що дах з зовнішнім водовідводом необхідно періодично очищати від снігу, не допускаючи нагромадження його до товщини 30 см. При заледенінні звисаючих і водовідвідних пристроїв у відлигу сніг скидають і при меншій товщині.

За ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" споживач має право на одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг ; відшкодування збитків, завданих його майну та/або приміщенню, шкоди, заподіяної його життю чи здоров'ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг.

Статтею 21 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; своєчасно проводити підготовку жилого будинку і його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період; утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, матеріали та обставини справи, приймаючи до уваги норми чинного законодавства, приймаючи до уваги встановлений факт спричинення майну ТОВ „Бетта" збитків на суму 8772,31 грн. через падіння льоду з будинку, утримання прибудинкової території якого здійснюється позивачем, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що саме протиправна бездіяльність відповідача в частині невжиття заходів щодо своєчасної очистки льоду на покривлі будинку, який знаходиться за адресою м. Одеса, вул. Єкатерининська 39, призвела до падіння льоду на автомобіль „Mitsubishi Nativa", д/н ВН 9030 ВО, з огляду на вищевикладене колегія суддів також приходить до висновку про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування відповідних збитків/шкоди, а отже позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заподіяних збитків у розмірі 8772,31 грн. підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору, не спростовують відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування збитків/шкоди та вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПрАТ „Страхова компанія „Теком" в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський" - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Одеської області від 02 грудня 2013 року у справі №916/2496/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „Житлово-комунальний сервіс „Порто-Франківський" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 06 лютого 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов Я.Ф. Савицький А.І. Ярош