Ухвала суду № 37007674, 30.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/4376/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Совгири Д. І.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Марченко С.І., представник на підставі довіреності

відповідача - Попова О.В., Лукашик О.В., представники на підставі довіреностей

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Сфера" до Вінницької митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів , -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Еко-Сфера» звернулось до суду з позовом до Вінницької митниці Міндоходів (відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (відповідач 2) про визнання протиправними та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, рішення про коригування митної вартості та стягнення коштів.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06.12.2013 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач 1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги митний орган вказує на ідентичність товару завезеного позивачем товару з завезеним раніше товаром, але за іншою ціною, також товариством не надано документів, які підтверджують сплату комісії у банку та страхування товару.

В судовому засіданні представники відповідача 1 підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явився про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що явка відповідача 2 не визнавалась судом апеляційної інстанції обов'язковою, а неявка, у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України, не перешкоджає судовому розгляду справи, суд апеляційної інстанції ухвалив здійснювати розгляд за відсутності представника відповідача 2.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції 05.05.2011 р. між фірмою "Natob limited" (Мальта) та TOB "Еко-Сфера" (Україна) укладено зовнішньоекономічний контракт №NL-EC-01 щодо поставки сировини для власного виробництва соків. Вартість кожної партії товару зазначається в інвойсі і визначається на підставі цін за одиницю товару, що зазначені в додатку до контракту. Відповідно до додатку №3 від 01.03.2013 року до контракту № NL-EC-01 від 05.05.2011 року ціна за одну тонну товару становила 700,00 доларів США.

На виконання умов контракту на митну територію України було ввезено товар - бананове пюре підкислене без насіння консервоване асептичним способом для виробництва соків та нектарів, одержувачем якого є позивач.

Для здійснення митного оформлення, 13.06.2013 р. позивачем до Вінницької митниці було подано ВМД №401090000/2013/011583, відповідно до якої фактурна вартість товару визначена відповідно до умов контракту у доларах США складає 13440, що в національній валюті складає 107425,92 грн. Всього ввезено 19200 тонн товару по ціні 0,70 доларів США за 1 кг.

На підтвердження обґрунтованості заявленої позивачем у декларації митної вартості товарів, TOB "Еко-Сфера" подано митному органу зовнішньоекономічний контракт, додатки до нього, рішення про визначення коду товару з УКТ ЗЕД, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, міжнародну автомобільну накладну, коносамент, пакувальний лист, рахунок-фактуру (інвойс), сертифікат про проходження товару загальної форми, екологічну декларацію, сертифікат якості, висновок про вартісні характеристики товару, інформаційний лист про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (наявність на товаросупровідних документах відбитків штампу), інформаційний лист про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (для товарів і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю), прайс-лист виробника товару.

13.06.2013 р. Вінницькою митницею з метою визначення митної вартості задекларованих TOB "Еко-Сфера" товарів, витребувано у позивача додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів тертім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); прайс-листи фірми виробника; виписки з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням.

25.06.2013 р. позивачем було надано документи, які додатково вимагались, а саме прайс-лист продавця товару б/н від 22.02.2013 р., висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений Вінницькою торгово-промисловою палатою України за №0030 від 23.05.2013 р., банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - платіжне доручення в іноземній валюті за №22 від 19.06.2013 р., бухгалтерська довідка від 17.06.2013 р. за №495/1/13, інформаційний лист від фірми "Natob limited" датований 24.06.2013 р. щодо надання договору.

За результатами розгляду ВМД та доданих до неї документів Вінницька митниця своїм рішенням від 25.06.2013 р. за №401000003/2013/000097/1 провела коригування митної вартості товару - бананового пюре підкисленого в сторону її збільшення на 0,28 доларів США за 1 кг від заявленої вартості, відповідно й збільшено митну вартість товару від розрахованої декларантом на 42970,37 грн. та видано картку відмови в прийнятті митної декларації за №401090000/2013/011583 від 25.06.13р.

Як результат, збільшення митної вартості товару призвело до додаткового нарахування податку на додану вартість в сумі 9883,19 грн. та ввізного мита 6445,55 грн., всього митним органом донараховано 16328,74 грн. до сплати.

Рішення про коригування митної вартості товарів мотивоване тим , що відповідно до умов п. 4.3 договору № NL-EC-01 від 05.05.2011 рахунок повинен бути сплачений, відповідно до ст. 53 МКУ необхідно було надати банківський платіжний документ. Митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції) відповідно до вимог ст. 58 МКУ, в зв'язку з тим, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості в результаті аналізу поданих для підтвердження митної вартості документів виявлено, що документи не містять всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 та ч. 1 ст. 55 МКУ прийнято рішення про коригування митної вартості. У митного органу наявна інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а саме: виявлена невідповідність даних в частині заявленої митної вартості та вартості операції з подібними товарами, які продано на експорт в Україну у максимально наближений період. Для підтвердження митної вартості у відповідності до вимог ч.3 ст. 53 МКУ декларанта зобов'язано надати митному органу додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів тертім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); прайс-листи фірми виробника; виписки з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; інші додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару за власним бажанням. Декларант не надав усіх додаткових документів, що вимагалися митним органом для підтвердження митної вартості товару. Було проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно вимог ст. 59 МКУ. Джерелом числового значення митної вартості товару є ВМД №401090000/2012/010937 від 02.07.2012.

Після прийняття відповідачем вказаного рішення позивачем відповідно до вимог ч.ч.7, 8 ст.55 Митного кодексу України оформлено митну декларацію від 26.06.2013 року №401090000/2013/012492, за якою товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання зі сплатою всіх нарахованих платежів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено правомірність визначення митної вартості товару за ціною вказаною в декларації. Також, товариством було подано всі необхідні документи, якими документально підтверджено заявлену ним вартість товару у зазначеній ВМД, що в свою чергу спростовує правомірність прийняття рішення про визначення митної вартості та картки відмови.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 57 Митного кодексу України (далі - МК) встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).

В силу ч. 21 ст.58 МК України використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем надано достатньо документів для підтвердження митної вартості ввезеного товару.

Згідно із ч.6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Як свідчать обставини, обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо ТОВ «Еко-Сфера» у відповідача були відсутні, а визначений законодавцем перелік обмежень застосування першого (основного) методу визначення митної вартості є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Такого обмеження у використанні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, у Митний кодекс України не містить.

Крім того, колегія суддів зазначає, що митний орган витребовуючи документи не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити. Також, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідач 1 вказує на ідентичність ввезеного позивачем товару (бананове пюре підкислене) за ВМД №401090000/2013/012792 від 26.06.2013 року з ввезеним раніше товаром (бананове пюре підкислене) за ВМД № 401090000/2012/010937 від 02.07.2012 року, проте властивості вказаних товарів відрізняються зокрема за масовою часткою сухих речовин, густиною, вмістом цукру та обсягом товару, що не могло не вплинути на його вартість.

Крім того, судом першої інстанції правомірно стягнуто надмірно сплачені позивачем митні платежі, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів, за наслідками прийняття яких позивачем сплачено вказані кошти, є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що митним органом неправомірно визначено митну вартість ввезених позивачем товарів за допомогою методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, а тому рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови у митному оформленні товарів є протиправними та підлягають скасуванню, а сума надміру сплачених коштів - стягненню.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької митниці Міндоходів, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 06 лютого 2014 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Совгира Д. І.