Ухвала суду № 37007626, 30.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4249/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2013 року фізична-особа підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27.11.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись прийнятим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про задоволення позову. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, що на підставі листа СВ Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області в якому зазначено про проведенням досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172 КК України по факту порушення законодавства про працю ОСОБА_2, виникла необхідність проведення перевірки з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податків (зборів).

Відповідно до наказу Славутської ОДПІ від 17.07.2013 року №53 була призначена позапланова виїзна документальна перевірка ФОП ОСОБА_2, яка проводилась на підставі пп.78 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, направлення від 17.07.2013 року №2, виданого Нетішинським відділенням Славутської ОДПІ та листа від Нетішинського МВ УМВС України в Хмельницькій області від 17.07.2013 за №5953.

Копію наказу Славутської ОДПІ від 17.07.13р. №53 було вручено ФОП ОСОБА_2 до початку проведення перевірки, що підтверджується її особистим підписом на направлені від 17.07.2013р. №2.

За результатами перевірки складено акт №7/172-2584702208 від 17.07.2013 року, яким встановлено порушення позивачем пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, - ФОП ОСОБА_2, здійснюючи господарську діяльність у сфері роздрібної торгівлі одягом в магазинах використовувала найману працю громадян без офіційного їх оформлення та із виплаченої заробітної плати найманим працівникам не утримувала та не перераховувала до бюджету податок на доходи фізичних осіб, а саме:

- гр. ОСОБА_3, яка з 01 липня 2010 р. по 01 жовтня 2010 р. працювала продавцем роздрібної торгівлі одягом в орендованому приміщенні мага "ІНФОРМАЦІЯ_1", що знаходиться по АДРЕСА_1, з 01 жовтня 2010 р. по 05 липня 2011 р. в орендованому приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться по АДРЕСА_2, з 05 липня 2011р. по 10 листопада 2012р. в орендованому приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_3", що знаходиться по АДРЕСА_3.

- гр. ОСОБА_4, яка працювала продавцем роздрібної торгівлі одягом в орендованому приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2", що знаходиться по АДРЕСА_2 з вересня 2010р. по червень 2011р.

Із заяви гр. ОСОБА_3 встановлено, що ФОП ОСОБА_2 виплачувала заробітну плату в сумі 35,00 грн. у день, тобто за весь період ФОП ОСОБА_2 виплатила заробітну плату гр. ОСОБА_3 в сумі 16415,00 грн.

З протоколу допиту гр. ОСОБА_4 встановлено, що ФОП ОСОБА_2 виплачувала заробітну плату в сумі 35,00 грн. у день, за весь період ФОП ОСОБА_2 виплатила заробітну плату гр. ОСОБА_4 в сумі 5250,00 грн.

Всього виплачено заробітної плати найманим працівникам в сумі 21665,00 грн.

Дані порушення зафіксовані також в акті перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №22-04-21/803 від 16.07.2013 року, складеного посадовими особами Територіальної державної інспекції з питань праці у Хмельницькій області.

Крім того, ФОП ОСОБА_2 будь-яких зауважень та заперечень щодо проведення перевірки та складання Акту перевірки №22-04-21/803 від 16.07.2013 року не мала, про що зроблено відповідний запис у відповідній графі вищевказаного акту особисто ОСОБА_2 16.07.2013 року.

За результатами перевірки Славутською ОДПІ (Нетішинське відділення) прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.07.2013 року № 0004501702 про донарахування ФОП ОСОБА_2 податку на доходи фізичних осіб в сумі 4572,19 грн., у т.ч. основного платежу в сумі 3249,75 грн., штрафної санкції - 1322,44 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність прийнятого податного повідомлення-рішення належними та допустимими доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), платники податків зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з п. 1.15. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Платниками податку згідно ст. 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи і нерезиденти які отримують доходи з джерелом їх походження з території України.

Отже, позивач як податковий агент зобов'язаний проводити нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку - фізичної особи резидента чи нерезидента, яка є найманою особою, а саме фізичною особою, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону.

Вказана правова позиція також висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22.07.2013 року у справі №2-а-7696/10/2270/16.

Відповідно до п.п.8.1.1. п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Підпунктом «а» пункту 20.3.1 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», передбачено, що особами відповідальними за погашення податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, - податковий агент.

Згідно з підпунктом 20.3.2 пункту 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.

Вказані норми узгоджуються з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п. 171.1 ст.171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Згідно з пп. 168.1.1 п.168.1 ст. 168 ПК України оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пп.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Отже, фізична особа - платник податків ОСОБА_2 виплачувала доходи у вигляді заробітної плати найманим особам, проте податок з доходів фізичних осіб був не нарахований та не перерахований до бюджету. Висновок податкового органу про те, що ФОП ОСОБА_2 використовувала працю осіб без оформлення з ними трудових відносин, підтверджується заявою та протоколом допиту вказаних осіб, в яких вони повідомили про перебування у трудових відносинах з позивачем та виплату заробітної плати, поясненнями ОСОБА_2, висновками акту перевірки Держінспекції з питань праці у Хмельницькій області №22-04-21/803, висновками акту перевірки Нетішинського відділення Славутської ОДПІ ГУ МД у Хмельницькій області № 7/172-2584702208 від 17.07.2013 року.

Отже під час апеляційного розгляду податковим органом доведено той факт, що гр. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були найманими працівниками ФОП ОСОБА_2, а остання в свою чергу сплачуючи вказаним особам заробітну плату повинна була як податковий агент утримувати та перераховувати податок на доходи з фізичних осіб до Державного бюджету. Водночас доказів зворотнього позивачем не надано, що дає підстави стверджувати про обґрунтованість та правомірність податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Совгира Д. І.