Ухвала суду № 37006603, 05.02.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-3514/2011 Головуючий в І інстанції

Категорія 27 (1) Камбул М. А.

№ 22-ц/774/18/к/14 Доповідач - Соколан Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Соколан Н.О.,

суддів - Бондар Я. М., Зубакової В. П.

при секретарі - Бевзі М. О.

В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 березня 2013 року по справі з позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (надалі - ПАТ «Укрсиббанк») звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, і просив стягнути з відповідачів на свою користь солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 100057,80 грн.

Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 березня 2013 позовні вимоги ПАТ «Укрсиббанк» задоволено в повному обсязі. Стягнуто на користь позивача солідарно з відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 100057,80 грн., судові витрати у сумі по 500,29 грн. з кожного відповідача.

В апеляційній скарзі представника відповідач ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк", посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та недоведеність позовних вимог. Вважає, що суду першої інстанції не було надано належних доказів на підтвердження факту отримування відповідачем ОСОБА_2 кредитних коштів та їх отримання саме у іноземній валюті; розрахунок заборгованості, наданий позивачем, нічим не підтверджено, а суд у своєму рішенні не зазначив, з чого складається стягнута заборгованість; вимоги про стягнення заборгованості та повернення кредитних коштів без розірвання кредитного договору є передчасним та незаконними; відповідачі не отримували лист-вимогу, які надсилались банком; відповідачів не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, чим позбавлено можливості надати докази на підтвердження належного виконання умов договору.

Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсиббанк», та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11176230000, відповідно до якого відповідачу були надані грошові кошти в сумі 15000 доларів США, еквівалентом 757500 грн., строком по 25.06.2017 року зі сплатою 13,5% річних.

В якості забезпечення по кредиту між банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 11176230000-П від 26.06.2007 року, згідно п.1.4 якого, відповідальність боржника та поручителя є солідарною перед банком.

Оскільки відповідачі свої зобов'язанні не виконували, ПАТ «Укрсиббанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Частиною 1 ст.203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підписанням тексту договору ОСОБА_2 засвідчила, що в письмовій формі повідомлена про усі умови споживчого кредиту та не має зауважень або претензій щодо них.

Вирішуючи спір по суті, суд вірно встановив обставини по справі, дав їм належну оцінку і відповідно до норм матеріального і процесуального права обґрунтовано дійшов до висновку про задоволення позову про стягнення заборгованості, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти, та відповідно п.4.2 договірних умов Кредитного договору, підписаного сторонами, повинен виконувати його умови , а згідно вимогам ч.1 ст. 625 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання належних доказів на підтвердження факту отримування відповідачем ОСОБА_2 кредитних коштів та їх отримання саме у іноземній валюті також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки п. 1.5. кредитного договору передбачає, що кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням. Таким чином, договір між сторонами було фактично укладено у безготівковій формі, тому доводи позивача про ненадання первинної бухгалтерської документації є необґрунтованими.

Відповідно до п.5.3 кредитного договору, невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті процентів, позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів та сплачує проценти за користування коштами. Для цього Банк, у відповідності до п. 11.1 надсилає рекомендованим листом письмову вимогу. У випадку непогашення заборгованості протягом 40-денного строку з дати надіслання такої вимоги, Банк має право вимагати дострокове повернення кредиту.

08 листопада 2011 року позивач направив на адреси відповідачів письмові заяви про погашення заборгованості за кредитом (а.с. 23-24). Заяви направлені рекомендованими листами, як це передбачено п. 11.1. Кредитного договору, що підтверджується копіями поштових повідомлень (а.с. 24). Доводи апеляційної скарги про те, що боржник та поручитель зазначених вимог не отримували, на думку колегії суддів, є безпідставними та спростовуються зібраними по справі доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом у рішенні не наведено детального розрахунку заборгованості, не відповідає дійсності, оскільки в описовій частині рішення суд зазначив, що заборгованість за кредитом складається з: заборгованості за кредитом -12100,89 доларів США, що станом на 28.11.2011 року за курсом Національного Банку України становить 96682,48 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом -397,68 доларів США, що станом на 28.11.2011 року за курсом Національного Банку України становить 100057,80 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом -23,16 доларів США, що станом на 28.11.2011 року за курсом Національного Банку України становить 185,04 грн., пені за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом -1,62 доларів США, що станом на 28.11.2011 року за курсом Національного Банку України становить 12,94 грн.

Посилання апеляційної скарги на те, що розрахунок заборгованості проведено невірно, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки в апеляційній скарзі, в порушення вимог ст.. 60 ЦПК України, не надав обґрунтованих доводів щодо неправильності розрахунку, наданого позивачем.

Не погоджується колегія суддів й з доводами апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції позбавив відповідачів права на захист, оскільки ухвалення рішення судом першої інстанції у відсутності відповідачів не є підставою для скасування законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суду апеляційної інстанції також не надані докази на підтвердження належного виконання відповідачами кредитних зобов'язань, на що є посилання в апеляційній скарзі.

Таким чином доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці, а порушення судом норм процесуального права на які посилається відповідач в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення районного суду згідно ч.3 ст. 309 ЦПК України, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, та дійшов обґрунтованого висновку, про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 22 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: