Вирок № 37005522, 06.02.2014, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

06.02.2014

642/6966/13-к

1-кп/642/70/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2014 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Бородіної О.В.,

за участю секретаря - Алімурадової Т.Я., Жидик А.М.,

прокурорів - Луценко І.В., Кулеш О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Фарносова Тосненського району Ленінградської області, РФ, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше в силу ст. 89 КК України не засудженого,

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28 червня 2013 року близько 16 години 40 хвилин, ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, знаходився за місцем свого мешкання, у квартирі АДРЕСА_1, де між ним та його співмешканкою ОСОБА_2 на ґрунті особистих неприязних відносин стався конфлікт, в ході якого ОСОБА_1 навмисно завдав удар лівою рукою в обличчя ОСОБА_2, від отриманого удару вона зігнулась, а ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, наніс їй один удар кулаком лівої руки в поперекову область зліва. В результаті протиправних умисних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 згідно висновку судово - медичної експертизи № 43/1836-Дм/13 від 30.07.2013 року спричинені наступні тілесні ушкодження: синець у ділянці нирок ліворуч, крововиливи у м'які тканини в області хрестця, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, травматичний розрив селезінки, що відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя. Від отриманої закритої тупої травми живота, що ускладнилася у своїй течії розвитком внутрішньої кровотечі, що призвело до крововтрати, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла за вищевказаною адресою.

Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у скоєному кримінальному правопорушенні себе винним не визнав. Так він суду пояснив, що 28 червня 2013 року з самого ранку та протягом дня він разом з ОСОБА_2, яка є його співмешканкою, та з ОСОБА_3 розпивали спиртні напої. Коли ОСОБА_2 була вже дуже п'яною він став їй казати щоб вона йшла спати, але вона продовжувала сидіти. Тоді він лівою рукою вдарив її по обличчю, а потім штовхнув її вбок лівою рукою. Після цього вона встала та пішла до іншого дивану, який знаходився у тій же кімнаті, але через хвилин десять сповзла з дивану та сіла на полу біля дивану. Вона сиділа навпроти телевізора, та йому складалося вражання що вона дивиться телевізор. Він її більше не чіпав. Через деякий час він пішов з дому, покликав ОСОБА_3, і вони разом збирали пляшки, щоб продати та купити ще спиртні напої. Після цього вони разом прийшли додому, коли зайшли до квартири то ОСОБА_2 як сиділа біля дивану, так і сиділа. Її очі були відкриті і він думав, що вона дивиться телевізор. ОСОБА_3 до неї підійшла та стала кликати, а потім каже що ОСОБА_2 мертва. Він підійшов, хотів поміряти пульс, але пульсу не було. Після цього він викликав скору. Зазначив, що від його удару ОСОБА_2 не могла померти, оскільки він не міг її так сильно вдарити щоб у неї розірвалася селезінка. Тому він не вважає себе винним. Також висловив думку, що можливо поки його не було вдома, коли він збирав пляшки, хтось зайшов до квартири та наніс ОСОБА_2 удар від якого вона померла.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим вини, його винуватість у вчиненні злочину за встановлених судом обставин підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

По показанням потерпілої ОСОБА_4 слідує, що вона є донькою померлої ОСОБА_2 У ранньому віці мати віддала її до дитячого будинку. Звідти її забрали родичі. Вихованням її займалася бабуся. Її мати зловживала спиртними напоями та вела неблагополучний образ життя. З матір»ю вона особливо не підтримувала стосунки, спілкувалися рідко. При цьому мати завжди була у нетверезому стані, часто була побита, з синцями. Іноді вела себе неадекватно, та як вона вважає щоб заспокоїти мати треба було і застосовувати силу. Їй відомо що останні сім років мати проживала разом із ОСОБА_1, який вів такий же образ життя як і її мати. Іноді між ними ставалися сварки, при цьому ОСОБА_1 міг застосувати фізичну силу, але їй невідомо щоб ОСОБА_1 сильно бив мати. Про те що мати померла, їй стало відомо від працівників міліції приблизно через місяць після її смерті.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3пояснила, що 28 червня 2013 року зранку до неї до подвалу, де вона мешкає, прийшла ОСОБА_2 та покликала її до ОСОБА_1 розпивати спиртні напої. Як свідок пояснила це був у них такий звичайний спосіб життя. На квартирі у ОСОБА_1 вони випивали, при цьому нічого особистого не відбувалося. Через деякий час вона пішла, оскільки їй треба було провідати мати. Потім до подвалу де вона перебувала прийшов ОСОБА_1 та покликав її збирати пляшки. На її питання де ОСОБА_2, ОСОБА_1 відповів, що вона дома спить. З ОСОБА_1 вони збирали пляшки біля двох годин, а потім купили самогон та пішли до нього щоб продовжити розпивати спиртні напої. Коли прийшли до квартири, ОСОБА_1 ключем відкрив двері, вони зайшли до квартири, а ОСОБА_2 сиділа прислонившись до дивану, при цьому у неї одне око було відкрите, а друге закрите. Коли вона до неї підійшла то побачила що та не дише, і вони зрозуміли що ОСОБА_2 померла та викликали скору. Труп забирали наступного ранку. Також пояснила що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 часто бували сварки в ході яких він міг її побити, але щоб сильно бив їй невідомо. Тетяна часто ходила з синцями. На додаткові питання, свідок доповнила, що коли вони того дня разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 випивали, то, в який час вона вже не пам'ятає, ОСОБА_1 став відправляти ОСОБА_2 спати при цьому наодмаш лівою рукою штовхнув її вбок. Після цього ОСОБА_2 пішла до іншого дивану, який знаходився у тій же кімнаті. Потім сіла біля нього і сиділа. Коли свідок пішла з квартири то ОСОБА_2 так і сиділа.

У судовому засіданні були також досліджені показання свідків ОСОБА_6, та ОСОБА_7, які є сусідками ОСОБА_1, та дали аналогічні показання, відповідно до яких зазначили, що ОСОБА_1 проживав разом із співмешканкою ОСОБА_2. Охарактеризували їх з негативної сторони, вказали що вони постійно зловживали спиртними напоями, влаштовували сварки, порушували громадський спокій, підтримували стосунки з підозрілими особами, яких запрошували додому та разом влаштовували сварки та скандали. Неодноразово сусіди викликали міліцію, коли чули як співмешканці між собою сваряться, кричать та деруться. ОСОБА_2 постійно ходила з видимими тілесними ушкодженнями, що було видно по синцям на тілі. Також вказали що як їм відомо ані ОСОБА_1, ані ОСОБА_2 не працювали, жили за рахунок випадкових заробітків.(т. 1 а.с.27-28, 29-30);

Той факт, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 раніше відбувалися сварки, та сусіди викликали міліцію з цього приводу, підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 03.02.2012 року (т. 1 а.с. 100), постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.01.2011 року (т. 1 а.с. 101).

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєному кримінальному правопорушенні підтверджується також письмовими доказами дослідженими в ході судового слідства:

- протоколом огляду трупа з фототаблицею від 29.06.2013 року, який проводився за адресою АДРЕСА_1;

- висновком судово-медичної експертизи № 1836-Дм/13 від 30.07.2013 року, згідно якого на підставі об'єктивних судово-медичних даних, отриманих при судово-медичній експертизі трупа гр.. ОСОБА_2, 49 років, приймаючи до уваги данні лабораторних експертиз, причиною смерті явилася закрита тупа травма живота, ускладнена в своїй течі розвитком внутрішньої кровотечі, що привело до крововтрати, що і виявилося безпосередньою причиною смерті.

При експертизі трупа гр.. ОСОБА_2 виявлені наступні ушкодження: синець в поперековій області зліва, крововилив в м»які тканини в області хрестця , які утворилися в результаті не менш однократного травматичного впливу тупого твердого предмету, індивідуальні особливості якого в ушкодженні не відобразилися. Враховуючи його морфологічні особливості, треба вважати, що вони могли бути отримані незадовго до настання смерті. За ступенем тяжкості вищеописані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень (п.п. 2.3.5., 4.8. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МВЗ України № 6 від 17.01.1995 року).

Також було виявлено травматичний розрив селезінки, який утворився від дії тупого предмету незадовго до настання смерті. За ступенем тяжкості дане ушкодження відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя (п.п.2.1.3, 4.8. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом МВЗ України № 6 від 17.01.1995 року).

(т. 1 а.с. 18-20).

- Такий же висновок міститься у висновку судово-медичної експертизи № 43/1836-Дм/13 від 30.07.2013 року. Згідно даного висновку також зазначено, що морфологічні особливості та реактивні зміни вищеописаних травм, треба вважати, що ушкодження утворилися в швидкій послідовності, одне за другим, незадовго до настання смерті, в період часу, який обліковується десятками хвилин до настання смерті. Крім того, зазначено, що тілесні ушкодження встановлені на трупі гр.. ОСОБА_2 при проведенні судово-медичної експертизи не суперечать даним, вказаним гр.. ОСОБА_1 при проведенні слідчого експерименту.

У даному висновку також вказана малоймовірною можливість спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 шляхом спричинення їх власною рукою, або при мимовільному падінні з висоти власного росту. ( т. 1 а.с. 59-62)

Допитана у судовому засіданні експерт ОСОБА_8 підтвердила висновки проведених експертиз, а також зазначила що в ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_1 добровільно давав пояснення щодо обставин, які сталися 28.06.2013 року при яких він причинив тілесні ушкодження ОСОБА_2 Також зазначила, що тілесне ушкодження яке міститься зовні на тілі померлої з лівого боку проецирується в напрямку до селезінки.

Дані пояснення експерта та висновки судово-медичної експертизи спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_1 що від його удару ОСОБА_2 не могла померти, крім того його доводи носять характер припущення. Як поясняв сам обвинувачений крім нього ніхто ніяких ударів ОСОБА_2 не наносив.

При проведенні слідчого експерименту 09.07.2013 року ОСОБА_1 на місці розповів про обставини спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2, вказав на послідовність своїх дій, а саме пояснив та показав на статисті що він сидячі на дивані вдарив долонею лівої руки по обличчю ОСОБА_2, після чого вона зігнулася, а потім він кулаком лівої руки наніс удар їй в ліву бокову поверхню тулуба на рівні живота. (т. 1 а.с.53-57).

Обставини викладені у протоколі слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував.

З ілюстрованого матеріалу до протоколу слідчого експерименту від 09.07.2013 року також видно як ОСОБА_1 показує на статисті, як він вдарив кулаком лівої руки ОСОБА_2 в область лівого боку, що спростовує його пояснення у суді стосовно того, що він ОСОБА_2 штовхнув у бок. (т. 1 а.с. 57).

Аналогічні пояснення щодо механізму нанесення ударів ОСОБА_2 він давав також в ході допиту його у якості підозрюваного (т. 1 а.с. 85-87).

Щодо доводів обвинуваченого у суді відносно того, що можливо поки його не було вдома коли він збирав пляшки з ОСОБА_9, хтось зайшов до квартири та наніс ОСОБА_2 удар від якого вона померла, то вони суперечать матеріалам справи, а саме висновку судово-медичної експертизи, що ушкодження утворилися в швидкій послідовності, одне за другим, незадовго до настання смерті, в період часу, який обліковується десятками хвилин до настання смерті, та його ж поясненням. Як він поясняв в ході досудового слідства та у судовому засіданні, ОСОБА_2 після того як він пішов з дому, а потім повернувся разом із ОСОБА_9, знаходилась у тому ж положенні, сидячи біля дивану. Крім того, як поясняла свідок ОСОБА_9 в ході досудового слідства та у суді, коли вони прийшли та виявили мертвою ОСОБА_2, двері квартири ОСОБА_1 відкривав ключем. Тобто квартира поки його не було вдома була зачинена. Також сам ОСОБА_1 в ході допиту його у якості підозрюваного поясняв, що коли він виходив з квартири, то двері зачинив на замок.

Позицію обвинуваченого суд розцінює як спосіб захисту.

Оцінивши вищезазначені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за встановлених судом обставин та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд у відповідності до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України, роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, думку потерпілої, дані, що характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив тяжкий злочин (ст. 12 КК України).

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не засуджений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується сусідами негативно, не працює, має постійне місце проживання, одружений, має неповнолітнього сина, але із сім»єю не проживає.

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжуює покарання обвинуваченого суд визнає вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, а також відсутність будь-якого каяття у вчиненому, суд вважає, що ОСОБА_1 повинен нести покарання, передбачене санкцією ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на певний строк, справедливе й достатнє для досягнення цілей покарання, у тому числі виправлення обвинуваченого. При цьому суд також враховує той антисоціальний спосіб життя який вели як обвинувачений, так і потерпіла ОСОБА_2, що і призвело до таких наслідків.

Незважаючи на вказівку у висновку судово - наркологічної експертизи № 500 від 24.07.2013 року про те що ОСОБА_1 потребує лікування синдрому залежності до алкоголю, суд у відповідності до ст. 96 КК України не призначає примусове лікування.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення та призначити покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді 7 (сьоми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили змінити з домашнього арешту на тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі, взявши його під варту у залі суду.

Строк відбування покарання рахувати з моменту затримання, тобто з 06 лютого 2014 року.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Бородіна