Рішення № 37004123, 29.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14883/13 29.01.14За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 123765,03 грн.

Головуючий суддя - Сташків Р.Б.

Судді: Паламар П.І.

Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача - Терещенко Ю.Є, Токаренко Я.С., Мельник Е.О. (представники за довіреностями);

від відповідача - Макусь Н.П., Городинський М.М. (представники за довіреностями);

від третьої особи - Марковська В.В. (представник за довіреністю).

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення 128432,44 грн. заборгованості та штрафних санкцій за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2012 № 420419.

Розгляд справи судом неодноразово відкладався, склад суду змінювався.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 09.12.2013 розгляд справи №910/14883/13 доручено здійснити колегіально у наступному складі: головуючий суддя Сташків Р.Б., судді Паламар П.І. та Літвінова М.Є.

Позивачем 15.01.2014 через відділ діловодства суду було подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Позивач зменшує суму заявлених позовних вимог та просить стягнути 123765,03 грн. за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 02.07.2012 № 420419, з яких 112657,25 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію, 286,41 грн. інфляційної складової боргу, 2214,70 грн. 3% річних, 8606,67 грн. пені.

Судом вищевказана заява Позивача прийнята до розгляду, та отже у відповідності до ст.ст. 22, 55 ГПК України має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за вищевказаним договором на постачання теплової енергії та не сплатою ним передбачених договором платежів, в тому числі не оплатою за теплові втрати на ділянці при постачанні теплової енергії.

Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що на його думку всі передбачені Договором платежі вносились належним чином та в повному обсязі, будь-які порушення з його боку відсутні. Також Відповідач зазначає, що він не є споживачем теплової енергії, а передає її іншим споживачам, та оплачує надані Позивачем послуги в залежності від отриманих самим Відповідачем оплат. Крім того, на думку Відповідача у нього відсутній обов'язок оплачувати за теплові втрати на ділянці при постачанні теплової енергії, відтак позовні вимоги вважає безпідставними.

Третя особа надала суду письмові пояснення щодо відповідальності за теплові втрати на ділянці при постачанні теплової енергії, та зазначає, що в зв'язку з не усунення на даний час встановлених актом від 14.02.2012 порушень, теплопровід на ділянці між Позивачем та Відповідачем залишається досі не прийнятим на баланс ПАТ «Київенерго».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем, як енергопостачальною організацією, та Відповідачем, як споживачем, 02.07.2012 було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 420419 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого Позивач зобов'язується виробляти, систематично поставляти та передавати у власність Позивачу на об'єкт (житловий будинок) по вул. Мініна, 9, теплову енергію у вигляді гарячої води (надалі - товар або теплова енергія) у період з 01.07.2012 по 01.07.2013 на потреби опалення та гарячого водопостачання.

У відповідності до п. 1.2 Договору, Відповідач зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного Договору. Поставка товару здійснюється Позивачем на межу балансової належності, визначену у Додатку №1 до Договору (п. 2.1). Межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності встановлюється згідно з указаним Додатком №1 і не підлягає зміненню в односторонньому порядку (п. 2.3).

За умовами пунктів 5.1 та 5.2 Договору, облік спожитої теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності Відповідача та АК «Київенерго» (Третя особа по справі). Встановлення приладів обліку теплової енергії підтверджується Актом постановки на комерційний облік приладів обліку. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку. Натомість, у випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові втрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку.

Отже, межа балансової належності, згідно з п. 2.1 Договору, має бути визначена у Додатку № 1, яким відповідно до розділу 12 Договору є «Схема абонентської теплотраси», при цьому розмір теплової енергії, яка підлягає оплаті споживачем, залежить від встановлення приладів обліку теплової енергії на межі балансової належності, або поза нею.

З огляду на наведене, необхідним є встановлення наявності межі балансової належності (Додаток № 1 до Договору, «Схема абонентської теплотраси»), та потім встановлення, чи розташовані приладі обліку на цій межі чи поза нею.

Як на доказ встановлення межі балансової належності та на обґрунтування позовних вимог, Позивач посилається на додану до позову «Схему абонентської теплотраси» (том 1, арк. справи 16), однак на думку суду даний документ не є Додатком №1 до Договору, оскільки по-перше, в ньому вказано, що він є додатком №3 до зовсім іншого договору № 420328. Та по-друге, матеріали справи не містять доказів, що сторони Договору погодили Додаток №3 до договору № 420328 вважати Додатком №1 до Договору, виконання умов якого є предметом даного судового спору.

Наведене підтверджується листом Відповідача від 12.07.2012 № 110/905-1934/5-3, в якому він зазначає, що має намір надати Позивачу схеми розмежувань абонентських теплотрас, в тому числі на житловий будинок по вул. Мініна, 9, проте матеріали справи не містять доказів подальшої реалізації даного листа, надання відповідних схем та погодження їх сторонами.

При зверненні (лист № 09/РДГ-30 від 15.02.2013) до Відповідача Позивач зазначає, що за ненадання Відповідачем інших документів, Позивачем як додатки до Договору приймаються схеми попереднього договору. Та позаяк така оферта Позивача не була акцептована Відповідачем, а також оскільки умовами Договору Позивачу не надано право в односторонньому порядку приймати додатки до Договору без укладення їх з Відповідачем, то суд дійшов висновку, що сторони не уклади Додаток № 1 до Договору «Схему абонентської теплотраси», не погодили межу балансової належності.

При цьому, наявні в матеріалах справи Акти постановки на комерційний облік приладів обліку не є доказом встановлення межі балансової належності та не є Додатком №1 до Договору. Дані акти лише свідчать про місце встановлення приладу обліку, проте не свідчать про встановлення його на передбачену Договором межу балансової належності або поза нею.

Відповідно до наданих ПАТ «Київенерго» пояснень, ним не було прийнято на баланс трубопроводи на магістралі М-2 від теплової камери ТК-213 до точки житлового будинку №9 по вул. Мініна у м. Києві у зв'язку з наявністю недоліків та зауважень щодо технічних несправностей та пошкоджень, порушення охоронних зон тощо, що відображено в акті від 14.02.2012, тому межу балансової належності між споживачем та ПАТ «Київенерго» встановлено не було, що мало наслідком не укладення Додатку №1 до Договору.

Із «Схеми абонентської теплотраси» (том 1, арк. справи 16), на яку посилається Позивач, а також з інших залучених до матеріалів справи документів також не вбачається, що трубопроводи на магістралі М-2 від теплової камери ТК-213 до точки житлового будинку №9 по вул. Мініна, у м. Києві, коли-небудь перебували на балансі або в управлінні Відповідача.

Натомість, в указаній схемі є посилання на покладення відповідальності за технічний стан та експлуатацію згаданих тепломереж не на Відповідача, а на іншу особу СТ «Інбуд».

Із розпорядження КМДА від 10.01.2004 №4 (том 2, арк. справи 85) також не вбачається належність згаданих тепломереж Відповідачу, а вказується про необхідність їх передачі (прийняття) від іншої особи - ДГО «Житло Інвест».

Підсумовуючи все вищенаведене суд зазначає, що Позивач всупереч ст.ст. 33, 34 ГПК України не довів, що на балансі Відповідача перебувала або перебувають трубопроводи на магістралі М-2 від теплової камери ТК-213 до точки житлового будинку №9 по вул. Мініна у м. Києві, та що між Відповідачем на ПАТ «Київенерго» було встановлено межу балансової належності, та отже, розподілено відповідальність, хто має сплачувати за тепловтрати на згаданому відрізку.

Відтак, у зв'язку з не встановленням межі балансової належності та не укладенням Додатку №1 до Договору відсутні підстави покладати на Відповідача обов'язок з оплати теплових втрат на спірній ділянці трубопроводу. Протилежного Позивачем нормативно не обґрунтовано та не доведено.

Отже, облік спожитої Відповідачем теплової енергії повинен виконуватися за показниками приладів обліку, тобто за даними фактичного споживання теплової енергії Відповідачем.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України, до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За умовами п. 2.1 Договору, Відповідач зобов'язався прийняти теплову енергію як товар та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного Договору.

Відтак, положеннями чинного законодавства встановлено, що теплова енергія, яка поставляється на договором енергопостачання є оплатним товаром, який споживач зобов'язаний оплатити за умовами укладеного між ним та енергопостачальником договору.

Укладеним між Позивачем та Відповідачем Договором також встановлено оплатну підставу відпуску товару, та натомість встановлено відсутність залежності обов'язку Відповідача оплатити поставлений Позивачем товар, від надходження коштів до Відповідача від мешканців будинку, у який цей товар поставляється.

Відповідно до частин 6 та 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Так, у Договорі сторони погодили, що визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду теплової енергії здійснюється за приладами обліку (п. 5.1), і такий облік здійснюється споживачем з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця, та звіт про прийняту теплову енергію подається споживачем енергопостачальнику не пізніше 27 числа звітного місяця (п. 5.8).

Розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) КМДА (а також органами місцевого самоврядування, актами інших органів, що затверджують (погоджують, встановлюють) тарифи на теплову енергію) для енергопостачальникам за кожну відпущену гігакалорію. Діючі на час укладення договору тарифи (без урахування ПДВ) на теплову енергію обумовлені Додатком № 4 до Договору (п. 6.1 Договору), а у разі зміни доводяться до відома споживача в порядку п. 6.2 Договору та підлягають застосуванню сторонами.

У відповідності до п. 6.5. Договору, Відповідач щомісяця з 07 по 14 число отримує у енергопостачальникам оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграми та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії.

За умовами пункту 6.6 Договору, Відповідач зобов'язаний самостійно сплачувати за прийняту теплову енергію, фактично спожиту нанесенням житлових будинків зазначених у Додатках №3, 3а до Договору (де вказано житловий будинок по вул. Мініна, 9, в м. Києві), згідно з отриманим рахунком-фактурою, до 25 числа місяця наступного за розрахунковим. А за теплову енергію, спожиту Відповідачем на потреби субабонентів, власників, орендарів нежитлових приміщень, він зобов'язаний вносити плату не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до пункту 6.7 Договору, при здійсненні розрахунків за спожиту теплову енергію споживач обов'язково повинен зазначити у платіжному дорученні номер договору, а також місяць та рік, в якому була поставлена теплова енергія, що ним оплачується, в іншому випадку енергопостачальник має право зараховувати ці кошти в рахунок погашення найдовше простроченої з існуючих заборгованостей споживача.

Так, залученими до матеріалів справи табуляграмами (відомостями) про облік спожитої Відповідачем теплової енергії, підтверджується надання Позивачем та споживання Відповідачем за період з липня 2012 року по травень 2013 року (включно) теплової енергії, обсяг якої за розрахунком суду становить 1202,370 Гкал, що включає в себе 749,907 Гкал опалення та 452,463 Гкал гарячого водопостачання, та загальною вартістю за обрахунком суду в розмірі 252 242, 64 грн.

Наведені вище та встановлені судом обсяги споживання Відповідачем теплової енергії за Договором за період з липня 2012 року по травень 2013 року (включно), а також застосовані для обрахунку вартості теплової енергії тарифи (судом визнано обґрунтованими наведені Позивачем в уточненні позовних вимог від 15.04.2014) та встановлена судом вартість теплової енергії не спростовані Відповідачем належними засобами доказування.

Сума сплати за спожиту Відповідачем теплову енергію за Договором за період з липня 2012 року до травня 2013 року (включно) в розмірі 247 717,54 грн. документально підтверджена та визнається обома сторонами.

При цьому, Позивачем не обґрунтовано, з яких підстав в оплату спожитої Відповідачем по Договору теплової енергії за вказаний період ним не було повністю враховано розщеплення платежів ГІОЦ за червень 2013 року в розмірі 4254,22 грн. (том. 2, арк. справи 71), та натомість враховано лише 3468,14 грн., а також взагалі не враховано пільги згідно листа Відповідача від 03.07.2013 № 110/010-1022 в сумі 3280,95 грн.

Відтак, суд дійшов висновку, що додатково в рахунок погашення заборгованості по Договору належить зарахувати 4067,03 грн.

Отже, станом на час звернення Позивача до суду з даним позовом, та станом на даний час за Відповідачем за спожиту по Договору теплову енергію (період з липня 2012 року по травень 2013 року) рахується заборгованість в розмірі 458,07 грн. (252242,64 - 247717,54 - 4067,03), а тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості задовольняються в обрахованій судом сумі в розмірі 458,07 грн., у іншій частині суд відмовляє.

З огляду на наведене, виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, Відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з доданого до заяви про уточнення позовних вимог розрахунку інфляційних та 3% річних, Позивач нараховує їх за період з вересня 2012 року по червень 2013 року включно, при цьому судом встановлено, що прострочення внесення передбачених Договором оплат за теплову енергію з боку Відповідача мало місце до періоду, за який Позивач нараховує інфляційні та 3% річних, а у наведений Позивачем період нарахування оплати Відповідачем проводились належним чином та в передбачений Договором порядку та обсягах, та з урахуванням п. 6.6 та 6.7 Договору (за теплову енергію, спожиту нанесенням - оплата до 25 числа місяця наступного за розрахунковим; за теплову енергію, спожиту на потреби субабонентів - не пізніше 25 числа поточного місяця; у випадку неточності призначення платежу кошти зараховуються в рахунок погашення попередніх заборгованостей по Договору). Протилежного Відповідачем суду не доведено.

Відтак, оскільки має місце заборгованість в розмірі 458,07 грн. за теплову енергію, що фактично спожита нанесенням житлового будинку по вул. Мініна, 9, в м. Києві за травень 2013 року, то у відповідності до п. 6.6 Договору дана сума заборгованості є простроченою після 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, тобто з 26.06.2013, тому нарахування інфляційних та 3% річних у межах заявленого Позивачем періоду з вересня 2012 року по червень 2013 року включно, здійснюється судом наступним чином:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?26.06.2013 - 30.06.2013458.071.0000.00458.07

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів458.0726.06.2013 - 30.06.201353 %0.19

Отже, сума інфляційних дорівнює нулю, тому у цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю. Натомість є обґрунтованими вимоги Позивача про стягнення 0,19 грн. 3% річних, тому суд задовольняє вимоги про стягнення 3% річних частково, у іншій частині відмовляє.

Крім того, Позивач заявляє вимоги про стягнення з Відповідача 8606,67 грн. пені за період з січня 2013 року по червень 2013 року на підставі п. 9.2 Договору.

Разом з цим, п. 9.2 Договору прямо не передбачає відповідальності у вигляді сплати пені, а визначає, що у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач несе відповідальність згідно чинного законодавства.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання відповідно до ст. 547 ЦК України вчиняється у письмовій формі, а такий правочин, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позаяк у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено та вміщено лише умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

З огляду на наведене, у суду відсутні підстави застосовувати до Відповідача відповідальність у вигляді сплати пені за несвоєчасну оплату платежів за споживання теплової енергії за Договором, оскільки ані умовами вказаного Договору, ані положеннями чинного законодавства такої відповідальності по відношенню до Відповідача не встановлено, тому в частині вимог про стягнення пені суд відмовляє повністю.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку зі зменшенням суми позовних вимог Позивачу з державного бюджету повертається сума надлишково сплаченого судового збору.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, 25-Б; ідентифікаційний код 31025659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, офіс 20; ідентифікаційний код 37739041) 458 (чотириста п'ятдесят вісім) грн. 07 коп. заборгованості, 19 (дев'ятнадцять) коп. 3% річних та 9 (дев'ять) грн. 17 коп. судового збору.

Видати наказ.

У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Повернути на підставі даного рішення Товариству з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (м. Київ, вул. Панаса Мирного, 28, офіс 20; ідентифікаційний код 37739041) з державного бюджету України 93 (дев'яносто три) грн. 35 коп. надлишково сплаченого судового збору. Оригінал платіжного доручення № 167660 від 09.07.2013 залишається в матеріалах справи №910/14883/13.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Р.Б.Сташків

Суддя П.І.Паламар

Суддя М.Є. Літвінова

Повне рішення складено 03.02.2014