Рішення № 37004121, 03.02.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.02.2014 Справа № 905/8996/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 54521 грн. 93 коп., -

За участю представників сторін:

від позивача - Колесник О.В.;

від відповідача - Веренікіна В.В.

від третьої особи - не з'явився.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач, приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», третя особа ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 54521,93 грн.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 22, 993, 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування», ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. У письмовому відзиві на позовну заяву посилалась на відсутність проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу з метою встановлення вартості відновлювального ремонту та розміру збитків.

Третя особа, або її представник у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заявою від 10.01.2014 р. просив розглянути справу без його участі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Судом встановлено, що 19 квітня 2012 року між ПАТ «Страхова група «ТАС» (Страховик) та ОСОБА_4 (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспортних ризиків № А0278402 (надалі - Договір страхування), за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу «Toyota Rav4», державний номер НОМЕР_1. Строк дії Договору з 22.04.2012р. до 21.04.2013р. (а.с.8-13).

14 квітня 2013 року у м. Донецьк, в наслідок обриву тролейбусної тролеї (контактного проводу) було пошкоджено транспортний засіб «Toyota Rav4», державний номер НОМЕР_1.

Актом службового розслідування «про пошкодження автомобіля контактним проводом, яке сталось 14.04.2013 року», складеного комісією ККП ДМР «Донавтоелектротранс» встановлено, що в процесі довготривалої експлуатації контактного проводу, відбулось зменшення висоти профілю контактного проводу, утворення мікротріщин у стиковому зажимі, так як наслідок, його злам в місці зажиму. Впавшим контактним проводом був пошкоджений автомобіль «Toyota Rav4» , номерний знак НОМЕР_1 (а.с.77-78).

Відповідно до рахунку-фактури № 35 від 16.04.2013р., акту виконаних робіт № 28 від 10.05.2013р., складеного ФОП ОСОБА_5 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля «Toyota Rav4», державний номер НОМЕР_1 склала 54521 грн. 93 коп. (а.с.26, 79-80).

Згідно страхового акту 10494В/38/2013 від 13.05.2013р. та розрахунку до нього, сума страхового відшкодування становила 54521,93 грн.

У відповідності до умов договору страхування наземних транспортних засобів № А0278402 від 19.04.2012 року позивач виплатив на користь ФОП ОСОБА_5 (за ОСОБА_4) страхове відшкодування у розмірі 54521 грн. 93 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 92280 від 16.05.2013р (а.с.33).

Оскільки до ПАТ «Страхова група «ТАС» після виплати страхового відшкодування перейшло право зворотної вимоги до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс", позивач звернувся із претензією від 28.08.2013р. до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування заподіяних збитків.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування у розмірі витрат, які вона зробила чи мусить зробити для відновлення свого порушеного права (стаття 22 ЦК України).

Згідно частини першої статті 16 Закону України "Про страхування", договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Аналіз положень статей 22, 28, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" дозволяє зробити висновок, що страхову виплату було здійснено позивачем правомірно.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Статтею першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 228 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб в порядку регресу.

Згідно частини другої статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що пригода, яка мала місце 14 квітня 2013 року, сталася через злом контактного проводу тролейбусу, власником якого є ККП ДМР «Донавтоелетротранс».

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості розміру заявленої позивачем суми страхового відшкодування в порядку регресу, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Чинним законодавством України не встановлено, що лише звіт про оцінку є доказом, який визначає розмір завданого збитку власнику пошкодженого автомобіля.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.08.2011 у справі № 42/92, від 14.05.2013 у справі № 5011-7/16471-2012.

Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Судом встановлено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля, визнаначена позивачем як сума страхового відшкодування на підставі рахунку-фактури № 35 від 16.04.2013р. та акту виконаних робіт № 28 від 10.05.2013р., складеного ФОП ОСОБА_5, вартість відновлювальних робіт автомобіля «Toyota Rav4», державний номер НОМЕР_1 склала 54521 грн. 93 грн.

При цьому, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджується факту оспорювання відповідачем розміру страхового відшкодування; відповідачем не заявлялось клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи на предмет відповідності вартості фактичного ремонту автомобіля та завданому йому матеріальному збитку внаслідок ДТП.

Статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту першого частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою. Тобто, у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами та доповненнями) передбачено, що відповідальність юридичної особи настає у випадку, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходилась з даною організацією в трудових відносинах, і шкода заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійними, сезонними, тимчасовими за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскільки відповідач є відповідальною особою за завдані збитки, то позивач набув право вимоги сплати відповідачем здійсненого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 54521,93 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів відшкодування позивачу сплаченого страхового відшкодування з боку відповідача та/або інших осіб.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За змістом статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач надав суду докази, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і вони є належними. Усупереч вказаним нормам, відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують вимоги позивача та обґрунтовують його заперечення.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене господарський суд вважає, що позовні вимоги ПАТ «Страхова група «ТАС» до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донелектроавтотранс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1, про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 54521 грн. 93 коп. - задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" (83086, місто Донецьк, вулиця Донецька, будинок № 39; код ЄДРПОУ - 03328250) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, місто Київ, пр-т. Перемоги, 65/оф.213; код ЄДРПОУ - 30115243) суму страхового відшкодування у розмірі 54521 (п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот двадцять одна) грн. 93 коп.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "Донелектроавтотранс" (83086, місто Донецьк, вулиця Донецька, будинок № 39; код ЄДРПОУ - 03328250) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (03062, місто Київ, пр-т. Перемоги, 65/оф.213; код ЄДРПОУ - 30115243) судовий збір за подання позовної заяви у сумі 1 720 грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 3 лютого 2014 року.

Повний текст рішення складено та підписано 6 лютого 2014 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов