Ухвала суду № 37004007, 04.02.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2014 р. Справа № 35830/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Заверухи О.Б.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Андрушківа І.Я.,

представника відповідача Шевчука І.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Львівсвітло» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 року ЛКП «Львівсвітло» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 17.02.2010 року № 0000472300/0/3303, яким йому донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 161855,00 грн., в тому числі 3083,00 грн. за основним платежем та 158772,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000452300/0/3302, яким йому донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 66491,18 грн., в тому числі 49288,5 грн. за основним платежем та 17202,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що застосування штрафної санкції в розмірі 158772,00 грн. є неправомірним, оскільки відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» штрафна санкція застосовується у випадку коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання, чого в даному випадку не було.

Також позивач не погоджується стосовно невизнання відповідачем розміру податкового кредиту в сумі 3083 грн. по податкових накладних виданих ТзОВ «Профліга» з підстав порушення норм пп. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». В акті перевірки зазначено, що позивач допустив порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в третьому кварталі 2008 року на загальну суму 314461 грн. задекларованого обсягу валових витрат у зв'язку з порушенням норм пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, який не дозволяє включення до складу валових витрат будь-яких витрат не підтверджених розрахунковими, платіжними та іншими документами. Податковим органом в акті перевірки зазначено заниження, як не задекларованої позивачем, в складі валових доходів, кредиторської заборгованості термін давності по якій минув. Зокрема позивач заперечує проти суми 17505,72 грн., з яких кредиторська заборгованість по ТзОВ «Торговий дім УТІ» 8245,00 грн. та кредиторська заборгованість по ВАТ «Самбірський радіозавод «Сигнал» в сумі 9258,72 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0000472300/0/3303 від 17.02.2009 року в частині донарахування ЛКП «Львівсвітло» штрафної санкції в розмірі 157230,50 грн. В решті позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що донарахування позивачу решти суми штрафної санкції, зазначеної в податковому повідомленні-рішенні №0000472300/0/3303 від 17.02.2009 року, в розмірі 157230,50 грн. є неправомірним, оскільки податковий орган визначив позивачу податкове зобов'язання в розмірі 3083 грн. та відповідно з пп. 17.1.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків з бюджетами та державними цільовими фондами» саме від цієї суми самостійно донарахованого контролюючим органом податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули і така сума становить 1541,50 грн.

Також позивачем в порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включено до валового доходу суму простроченої кредиторської заборгованості, зокрема, по зобов'язаннях з СП ТзОВ «Торговий дім УТІ» в розмірі 8247 грн., яка виникла в 2003 році та по розрахунках з ТзОВ «Самбірський радіозавод «Сигнал» в розмірі 9258 грн., що виникла в другому кварталі 2004 року, а тому податковим органом правомірно, також з урахуванням кредиторських заборгованостей позивача перед іншими контрагентами по яких минув строк позовної давності, зазначеними в акті перевірки, відповідно до вимог чинного законодавства України, винесено податкове повідомлення-рішення № 0000452300/0/3302 від 17.02.2009 року, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 66491,18 грн., тому в частині визнання протиправним зазначеного рішення податкового органу позивачу слід відмовити.

Не погодившись з вищенаведеною постановою в частині задоволення позовних вимог, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Львова подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в цій частині скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги позивач відповідач тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Постанова в частині відмови у задоволенні позову не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 15.12.2008 року по 28.01.2009 року працівники Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова провели планову виїзну перевірку ЛКП «Львівсвітло» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.09.2008 року, за результатами якої складено акт від 04.02.2009 року № 148/354/23-118/03348577.

В акті зазначено про порушення позивачем, зокрема, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобов'язання в періоді, що перевірявся, на загальну суму 317544,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Львова винесла 17.02.2010 року податкове повідомлення-рішення № 0000472300/0/3303, яким ЛКП «Львівсвітло» донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 161855,00 грн., в тому числі 3083,00 грн. за основним платежем та 158772,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи межі апеляційного перегляду, визначені ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів переглядає оскаржувану постанову суду першої інстанції лише в частині розміру штрафних (фінансових) санкцій, визначених даним податковим повідомленням-рішенням. При цьому, правомірність застосування податковим органом до позивача таких санкцій не розглядається.

Штрафні санкції застосовані до ЛКП «Львівсвітло» на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тобто розмір штрафних санкцій є похідним від розміру донарахованої податковим органом платнику податків суми податкового зобов'язання за основним платежем.

Податкове зобов'язання з податку на додану вартість відповідач на підставі пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 даного Закону визначив у розмірі 3083,00 грн.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції в розмірі 157230,50 грн., оскільки, враховуючи визначений податковим органом розмір податкового зобов'язання - 3083,00 грн., саме від цієї суми самостійно донарахованого контролюючим органом податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули, тому розмір таких санкцій повинен становити 1541,50 грн. (3083,00 грн. х 50%).

При цьому, колегія суддів враховує, що Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Львова в апеляційній скарзі лише вказує, що до ЛКП «Львівсвітло» була застосована тільки штрафна санкція відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», не зазначаючи, в чому полягає неправильність висновку суду першої інстанції в частині, що оскаржується в апеляційному порядку, а також не наводить жодних доводів правомірності та обґрунтованості застосування до позивача штрафної санкції в розмірі 158772,00 грн., хоч відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року у справі № 2а-1864/09/1370 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В.Ніколін