Рішення № 37003378, 03.02.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-б, тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/9116/13 03.02.14

Господарський суд міста Києва у складі: головуючий суддя Марченко О.В., судді Васильченко Т.Ю. і Дупляк О.М., при секретарі судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/9116/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг", м. Київ,

до фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ,

про стягнення 1 832 403,28 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Галкова І.О. (довіреність від 18.06.2013 б/н);

Пінчука-Ніколайчука Ю.В. (довіреність від 06.12.2012 б/н);

відповідача - Мариношенко К.А. (довіреність від 24.01.2013 б/н).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі - ТОВ "Ласка Лізинг") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фірми "Т.М.М."- товариства з обмеженою відповідальністю (далі - фірма "Т.М.М."): 1 245 464,39 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу від 18.09.2007 №1006/09/2007 (далі - Договір); 33 855,03 грн. неустойки; 248,47 грн. втрат від інфляції; 6 771,01 грн. 3% річних, а всього 1 286 338,90 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.05.2013 порушено провадження у справі.

31.05.2013 фірмою "Т.М.М." через відділ діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, зазначаючи про те, що пунктом 2.3 Договору передбачено, що вартість переданого майна становить 1 402 381 "у.о", виражена в гривнях України; сторонами фактично визначено такий платіж як комісія лізингодавця, яка підлягає сплаті виключно внаслідок збільшення курсу Євро відносно гривні, проте такий платіж не передбачений Законом України "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон), тобто як наслідок - у Договорі не визначена його ціна, яка є істотною умовою Договору; курсова різниця між гривнею України та Євро за певних умов і домовленостей сторін може впливати на вартість предмета лізингу, отже, й на винагороду; врахування курсової різниці між національною та іноземною валютами до складу винагороди суперечить правовій природі договору фінансового лізингу, яким є Договір.

26.07.2013 ТОВ "Ласка Лізинг" подало заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача: 1 741 451,85 грн. заборгованості за Договором; 74 142,16 грн. неустойки; 15 571,94,01 грн. 3% річних та 1 237,33 грн. втрат від інфляції, а всього 1 832 403,28 грн.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 27.08.2013 у зв'язку з тривалим лікарняним судді Жагорнікової Т.О. призначено повторний автоматичний розподіл справи, за результатом якого справу передано на розгляд судді Марченко О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2013 суддя Марченко О.В. прийняла справу до свого провадження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.11.2013 ухвалено розгляд справи здійснювати колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 04.11.2013 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Марченко О.В., судді Дупляк О.М. і Куркотова Є.Б.

04.11.2013 названа колегія суддів справу прийняла до свого провадження.

Наказом голови господарського суду міста Києва від 01.11.2013 № 367-К у зв'язку з укладенням шлюбу прізвище судді Ониськів О.М. змінено на Дупляк.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 16.12.2013 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дупляк О.М. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Марченко О.В., судді Васильченко Т.В. і Куркотова Є.Б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2013 названою колегією суддів справу прийнято до свого провадження.

16.12.2013 фірмою "Т.М.М." подано клопотання про розстрочку виконання рішення у справі № 910/9116/13 на два роки у зв'язку з тяжким фінансово-економічним становищем відповідача; у клопотання також зазначено, що відповідач не відмовляється від своїх договірних зобов'язань перед ТОВ "Ласка Лізинг".

31.01.2014 від фірми "Т.М.М." надійшли додаткові письмові пояснення до клопотання про відстрочку виконання рішення суду, в яких відповідач зазначає, що останній має велику кредиторську заборгованість; у 2014 році фірма "Т.М.М." повинна виплатити 723 395 572 грн. заборгованості за кредитами та позиками; відповідач не відмовляється від виконання своїх договірних зобов'язань перед позивачем, але в час економічної та фінансової кризи не має можливості погасити заборгованість; зупинити виплати за кредитами відповідач не може, оскільки це призведе до оголошення відповідача банкрутом з подальшою ліквідацією.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Куркотової Є.Б. сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Марченко О.В., судді Васильченко Т.В. і Дупляк О.М.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2014 названою колегією суддів прийнято справу до свого провадження.

У судовому засіданні 03.02.2014 представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та заперечили щодо задоволення клопотання про відстрочку виконання рішення суду; представник відповідача наголосив на письмових поясненнях до клопотання про відстрочку виконання рішення, поданих суду 31.01.2014 через відділ діловодства суду, проти задоволення позовних вимог не заперечив.

Врахувавши, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для вирішення спору, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.09.2007 ТОВ «Ласка Лізинг» (лізингодавець) та фірмою «Т.М.М.» (лізингоодержувач) укладено Договір, за умовами якого:

- лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність техніку (майно) у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією: тип - обладнання; марка, модель - вертикальна бетонозмішувальна установка Stetter V 2,0/2,0 (одна одиниця); заводський номер - буде встановлений в акті приймання-передачі майна; рік випуску - 2007-2008 роки; специфікація продавця - додаток до договору купівлі-продажу від 18.09.2007; передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації лізингоодержувачу як предмет лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного Договору (пункт 1.1 Договору);

- вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, складає суму, еквівалентну 1 402 381 «у.о.», у тому числі ПДВ в розмірі 20% - 233 730,17 «у.о.», виражена в гривнях України; вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з пунктом 6.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по «Курсу 1», та викупну вартість, вказану в додатку №1 до Договору по «Курсу 1» (пункт 2.3 Договору);

- передача лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя та документів, що є невід'ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акта приймання-передачі майна; приймання майна лізингоодержувачем повинно бути здійснене протягом п'яти робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізиногоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення (пункт 3.1 Договору);

- валютою Договору є умовна одиниця; під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України, яка дорівнює одному Євро по курсу згідно з підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 Договору (пункт 6.1 Договору);

для цілей даного Договору вводяться поняття: «Курс 1» - це курс, встановлений Національним банком України (далі - НБУ) для одного Євро на 28.02.2008; «Курс 2» - це курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно з графіком внесення платежів (додаток №1 до Договору) (підпункт 6.1.1 пункту 6.1 Договору);

- загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 1 739 922,31 «у.о.», враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна 229 563,50 «у.о.» (пункт 6.3 Договору);

- у разі якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплати передбачених Договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язаний її сплатити (пункт 8.5 Договору).

Сторонами одночасно з підписанням Договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (додаток №1 до Договору), відповідно до якого загальна сума лізингових платежів за весь період становить 1 386 227,06 «у.о.».

На підставі видаткової накладної від 29.08.2008 № РН-0000392 лізингодавець передав, а лізингоодержувач в особі Животуна Костянтина Олександровича, що діяв на підставі довіреності від 27.08.2008 ЯПД № 419882, прийняв предмет лізингу - вертикальну бетонозмішувальну установку Stetter V 2,0/2,0 у кількості однієї штуки.

01.10.2008 сторонами було укладено додаткову угоду № 1006/09/2007-ДС/1 до Договору, якою графік внесення лізингових платежів викладено в новій редакції, відповідно до якого загальна сума лізингових платежів за весь період становить 1 425 077,36 «у.о.».

Відповідно до частини першої статті 292 Господарського кодексу України (далі - ГК України) лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

За приписом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

У пункті 3 частини другої статті 11 Закону зазначено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

26.07.2013 ТОВ "Ласка Лізинг" подало заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача: 1 741 451,85 грн. заборгованості за Договором; 74 142,16 грн. неустойки; 15 571,94,01 грн. 3% річних та 1 237,33 грн. втрат від інфляції, а всього 1 832 403,28 грн.

Судом встановлено, що в графіку внесення платежу визначено, що з 54 по 58 періоди фінансового включно, тобто відповідно по 7 (сьоме) число кожного місяця (з січня по травень 2013 року) відповідач повинен був сплатити по 23 773,25 у.о.

Крім того, враховуючи те, що чергові 59 та 60 періоди також не були оплачені, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 1 741 451,85 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Фірмою «Т.М.М.» доказів звільнення від сплати заборгованості чи доказів її погашення суду не подано.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ «Ласка Лізинг» про стягнення з фірми «Т.М.М.» заборгованості у сумі 1 741 451,85 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 74 142,16 грн. неустойки; 1 237,33 грн. втрат від інфляції; 15 571,94 грн. 3% річних.

За приписами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши правильність поданого ТОВ «Ласка Лізинг» розрахунку 3% річних та втрат від інфляції (за період з 08.01.2013 по 25.07.2013) дійшов висновку, що наведений розрахунок правильний, а тому стягненню з фірми «Т.М.М.» на користь позивача підлягає 1 237,33 грн. втрат від інфляції та 15 571,94 грн. 3% річних.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини перші і третя статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У пункті 8.5 Договору сторони узгодили, що у разі якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплати встановлених Договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язаний її сплатити.

З огляду на наведене господарський суд міста Києва дійшов висновку, що позивач правильно здійснив розрахунок пені за півроку за кожним з 54 по 58 періоди, визначені графіком сплати лізингових платежів, а відтак, стягненню з фірми «Т.М.М.» також підлягає 33 855,03 грн. пені.

Крім того, господарський суд міста Києва, розглянувши заяву фірми "Т.М.М." про відстрочку виконання даного рішення на два роки, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

У пункті 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У розгляді заяви про відстрочку судом враховано, що: одним із видів діяльності фірми "Т.М.М." є будівництво та обслуговування об'єктів нерухомості, а в умовах економічної кризи припинилося кредитування банками фізичних та юридичних осіб, упав рівень платоспроможності, у зв'язку з чим зменшився прибуток відповідача, що не дає фінансової можливості проводити розрахунки з постачальниками товарів, робіт та послуг; фірма "Т.М.М." має велику кредиторську заборгованість; у 2014 році фірма "Т.М.М." повинна виплатити 723 395 572 грн. заборгованості за кредитами та позиками.

На підтвердження відповідних обставин відповідачем надано копію консолідованої фінансової звітності незалежного аудиту (консолідована фінансова звітність - це фінансова звітність, яка відображає фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні), тобто надає правдиву та неупереджену інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

З огляду на наведене, зважаючи на те, що господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника у виконанні судового рішення у встановлений строк, але повинен враховувати й такі ж наслідки для стягувача в затримці виконання рішення та не допускати їх настання, - господарський суд міста Києва дійшов висновку про можливість задоволення заяви фірми "Т.М.М." про відстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 910/9116/13 до 03.02.2016.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фірми «Т.М.М.»- товариства з обмеженою відповідальністю (юридична адреса: 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-б; поштова адреса: 03055, м. Київ, вул. Г. Тимофеєвої, 3; ідентифікаційний код 14073675) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, корп. 2, бізнес-центр «Реноме»; поштова адреса: 03039, м. Київ, вул. Голосіївська, 7, корп. 2, бізнес-центр «Рент Хаус»; ідентифікаційний код 33104543): 1 741 451 (один мільйон сімсот сорок одну тисячу чотириста п'ятдесят одну) грн. 85 коп. заборгованості; 74 142 (сімдесят чотири тисячі сто сорок дві) грн. 16 коп. пені; 1 237 (одну тисячу двісті тридцять сім) грн. 33 коп. втрат від інфляції; 15 571 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сімдесят одну) грн. 94 коп. 3% річних та 36 648 (три шість тисяч шістсот сорок вісім) грн. 08 коп. судового збору.

3. Відстрочити виконання рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2014 у справі № 910/9116/13 до 03.02.2016.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.02.2014.

Суддя О. Марченко

Суддя Т.Васильченко

Суддя О.Дупляк