Рішення № 37003214, 05.02.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Фастовець В.М.

Доповідач - Матвєйшина О.Б.

Справа № 415/2426/13-ц

Провадження № 22ц/782/5271/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2014 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :

головуючого: Матвєйшиної О.Б..

суддів: Малієнко Н.В., Єрмакова Ю.В.,

при секретарі: Веселові С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 14 травня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» про визнання недійсною угоди з надання послуг на придбання автомобіля, стягнення отриманого за недійсним правочином, моральної шкоди, майнової шкоди з витрат на правову допомогу і інфляційних витрат,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «АВТО ПРОСТО» про визнання недійсною угоди з надання послуг на придбання автомобіля, стягнення отриманого за недійсним право чином, моральної шкоди, майнової шкоди з витрат на правову допомогу і інфляційних витрат, в якому послався, що 29 листопада 2011 року між ним та відповідачем було укладено угоду № 380030 з додатками № 1 та № 2про надання послуг спрямованих на придбання автомобіля. Позивачем сумлінно в повному обсязі виконувались умови Угоди щомісяця у відповідності до ст..5 Угоди. З боку відповідача умови договору не виконуються. Посилається на те, що він був введений в оману і помилявся щодо договору. Діяльність відповідача є фінансовою пірамідою та в його діях існує ознака недобросовісної підприємницької діяльності. Присутній дисбаланс прав та обов'язків сторін на користь відповідача. Просив визнати недійсною Угоду № 380030 від 29.11.2011 року та стягнути з відповідача грошову суму в розмірі 14212,25грн., яка складає: 6674,93грн. - кошти, які були сплачені ним відповідачу за угодою; 37,32грн. - сума інфляційних витрат по раніш сплаченим грошовим коштам; 2500грн. - кошти, які були сплачені за надання правової допомоги; 5000грн. - моральна шкода.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 14 травня 2013 року позов задоволено частково.

Суд визнав недійсною Угоду № 380030 від 29.11.2011 року, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «АВТО ПРОСТО».

Стягнув з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 отримані за недійсним правочином грошові кошти в розмірі 6674,93грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю вимог.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «АВТО ПРОСТО» з рішенням суду не згоден, вважає, що судом грубо порушено норми процесуального права а також порушено або неправильно застосовано ряд норм матеріального права; грубо порушено норми процесуального права; не повно встановлено обставини, які мають значення для справи; висновок суду не відповідають обставинам справи. Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно ст.2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Судова колегія вважає, що судом вказані вимоги закону в повному обсязі не дотримано.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, суд виходив з того, що оскаржуваний договір було укладено з порушенням вимог закону, тому що ліцензуванню підлягає будь-яка діяльність з надання фінансових послуг, яка на момент підписання Угоди була відсутня у відповідача, а тому є підстави визнання Угоди недійсною та стягнення з відповідача на користь позивача перерахованих грошових коштів по договору.

Таких висновків суд дійшов помилково.

Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, оскільки на момент укладання Угоди з позивачем, відповідач за системою адміністрування придбання товарів у групах не відповідав критеріям фінансових послуг, підприємство відповідача не було фінансовою установою і чинним законодавством така діяльність не була віднесена до фінансових послуг.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Згідно Законом України від 02.06.2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг», яким до Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ч.1 ст.4 та вказану статтю було доповнено пунктом 11-1 такого змісту: фінансовими послугами вважаються такі послуги: адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Вказаний Закон набув чинності 09.01.2012 року.

Відповідно до прикінцевих положень вказаного Закону «Фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону. Спеціально уповноваженому органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах».

Отже, законодавець визначив діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах фінансовою послугою з дня набрання чинності Закону України від 02.06.2011 року, а саме з 08.01.2012 року,

Як вбачається з матеріалів справи, 29 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ТОВ «АВТО ПРОСТО» було укладено Угоду № 380030 з додатками №1 та № 2 про надання послуг спрямованих на придбання автомобіля. Відповідно до ст..1 Угоди предметом є надання Учаснику послуг системи «Авто Так», спрямованих на придбання Автомобіля. Відповідно до ст..2 Угоди відповідач є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобілів Учасниками через систему придбання у групах «Авто Так»; відповідач гарантує надання Учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання Учасником всіх зобов'язань, передбачених угодою. Статтею 5 Угоди передбачений обов'язок Учасника сплатити плату за послуги, пов'язані із вступом до Системи та укладанням Угоди, а також обов'язок щодо щомісячної сплати передбачених Угодою внесків.

При цьому обов'язок позивача щодо залучення будь-яких інших Учасників з метою укладення угод з відповідачем умовами Угоди не передбачений.

Статтею 6 Угоди встановлено, що позивач як Учасник системи уповноважує та доручає ТОВ «АВТО ПРОСТО» укласти від його імені договір страхування життя та договір страхування автомобіля.

Також, сторонами у справі укладені та підписані також і Додатки № 1 та № 2 до Угоди, у яких, зокрема, конкретизовано технічні характеристики транспортного засобу, право позивача на отримання якого передбачене умовами Угоди, а також визначено розмір щомісячних грошових внесків, умови створення груп Учасників з метою об'єднання грошових внесків останніх.

Відповідно до умов ст..8.1 Додаткової угоди № 2 до Угоди відповідач зобов'язаний надіслати Постачальнику транспортного засобу замовлення на передачу автомобіля Учаснику протягом 5 робочих днів після того, як Учасник, який одержав право на одержання автомобіля, здійснив відповідні платежі, і відповідач затвердить оформлення документів на отримання автомобіля. Відповідно до угоди між відповідачем та Виробником та/або Імпортером та/або Дистриб'ютором останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення повинен передати автомобіль Учаснику, який одержав право на отримання автомобіля.

Таким чином, оспорювана Угода укладена в рамках створеної відповідачем системи продажу автомобілів, яка полягає у створенні групи покупців, які виявили бажання придбати товар високої вартості - автомобіль, та які стають Учасниками системи. Системою встановлені відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним з Учасників автомобіля шляхом сплати його ціни щомісячними внесками протягом декількох років, оскільки станом на день укладання оскаржуваної Угоди був відсутній механізм врегулювання відносин між органом, що уповноважений видавати ліцензії на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах та фінансовими установами, які мають намір їх отримати.

У позовній заяві позивач послався на те, що відповідач скористався необізнаністю позивача та ввів його в оману, що суперечить п.7 ч.3 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатацію або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції, що є підставою для визнання право чину недійсним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до положень, закріплених у ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", забороняється здійснення нечесної підприємницької практики. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Зокрема, відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 цього Закону забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, Законом України "Про захист прав споживачів" закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

При цьому в зазначеному Законі нормативне визначення поняття "пірамідальної схеми" не надано, однак визначені ознаки, які відносять діяльність суб'єкта підприємництва до "пірамідальної схеми".

Аналіз п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття "пірамідальна схема" у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення сплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.

Таким чином, для кваліфікації "пірамідальної схеми" необхідна наявність усіх зазначених ознак.

Відсутність вищевказаних ознак виключає можливість визнання схеми як "пірамідальної", тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.

Так, пірамідальній схемі властива сплата за можливість одержання окремим учасником компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів.

У той самий час предметом Угоди сторін, укладеної в рамках функціонування системи придбання автомобілів у групах "АвтоТак", є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним автомобіля.

Відповідно до ст. 2 Угоди ТОВ "АВТО ПРОСТО" гарантує надання кожному учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання ним усіх зобов'язань, передбачених Угодою.

Статтею 3 Угоди передбачено, що ТОВ "АВТО ПРОСТО" зобов'язується забезпечити отримання учасником автомобіля згідно з умовами Угоди. При цьому відповідно до ст. 8.2 додатку № 2 до Угоди поняття "право на отримання автомобіля" означає право учасника одержати власне автомобіль та обов'язок товариства передати автомобіль у зазначений термін, якщо учасник на момент фактичної передачі автомобіля належно виконує свої зобов'язання. Водночас ТОВ "АВТО ПРОСТО" зобов'язане надіслати постачальнику замовлення на передачу автомобіля учаснику протягом 5 робочих днів після того, як учасник, у якого виникло право на одержання автомобіля, здійснить відповідні платежі.

Відповідно до Угоди між ТОВ "АВТО ПРОСТО" та виробником (дистриб'ютором чи імпортером) останній протягом 30 календарних днів з дня отримання замовлення зобов'язаний передати автомобіль учаснику, який одержав право на отримання автомобіля (п. 8.1 додатку № 2).

Передбачені Угодою умови дозволяють учаснику сплачувати ціну автомобіля невеликими щомісячними внесками, які названі в Угоді "Чисті внески" або "Внесок в оплату товару".

Відповідно до розділу 1 Визначення термінів додатку № 2 до Угоди "Цілий Чистий внесок - це частина щомісячного повного внеску, який використовується для оплати Автомобіля. Половинний Чистий внесок - це половина Цілого чистого внеску".

Згідно з п. 2.6 ст. 2 додатку № 2 до Угоди Чисті внески, сплачені учасником у встановлені строки та відповідно до поточної ціни автомобіля, дійсної на момент сплати, зараховуються як відсоток від вартості автомобіля, що у свою чергу є оплатою за товар - автомобіль.

Таким чином, в Угоді чітко передбачено, що споживач оплачує кожного місяця частину ціни автомобіля. Крім того, сплачені Чисті внески перерахунку (у зв'язку зі зміною ціни автомобіля) не підлягають. Після одержання автомобіля та реєстрації його на своє ім'я споживач зобов'язаний і надалі сплачувати кошти за автомобіль до повної його оплати - 100% від ціни автомобіля.

Отже, Угодою передбачена щомісячна сплата внесків за (товар) автомобіль, який передається споживачеві в рамках укладеної Угоди, а не за можливість одержання права на купівлю товару.

Споживач, який виконав усі умови угоди, має повне право вимагати від ТОВ "АВТО ПРОСТО" виконання свого зобов'язання, а саме: оплатити продавцю вартість автомобіля та передати автомобіль споживачу, незалежно від того, чи сплачують кошти інші споживачі.

Отже, за системою придбання автомобілів у групах "АвтоТак" кожний з учасників, який належним чином виконує зобов'язання за Угодою, отримує автомобіль через механізм, передбачений в Угоді, оскільки система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можна придбати за рахунок Чистого Фонду групи, створеного за рахунок щомісячних внесків учасників групи (п. 1.2 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 додатку № 2 до Угоди).

Крім того, для віднесення схеми до пірамідальної необхідно врахувати й інші норми чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, оскільки діяльність ТОВ "АВТО ПРОСТО" з адміністрування фінансових коштів підпадає під поняття "фінансова послуга".

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" під поняттям "фінансова послуга" розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Отже, отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Як убачається з наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття "пірамідальна схема" та "придбання товарів у групах". Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності "пірамідальної схеми" згідно з п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш "активними", за умови виконання ними умов договору.

Ураховуючи те, що ТОВ "АВТО ПРОСТО" отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності (надання фінансової послуги) щодо "придбання товарів у групах" у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не можна вважати правильним висновок суду про те, що така діяльність здійснюється товариством нелегітимно, у тому числі й до введення законом ліцензування такої діяльності.

Отже, якщо укладений сторонами правочин передбачає одержання споживачем необхідного йому товару, визначає умови (схему фінансування тощо), за яких такий товар може бути одержаний (у тому числі закріплює відповідні права та обов'язки сторін), то до такого правочину не може бути застосовано визначення "пірамідальної схеми".

Таким чином, висновки суду в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, судом також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

У відповідності зі ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право:

1) постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін;

2) скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог;

3) змінити рішення;

4) постановити ухвалу про скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження у справі або залишення заяви без розгляду;

Як встановлено ст. 309 ЦПК Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні з частковим його скасуванням та прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.. 303,307,309,313,314,316 ЦПК України судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» - задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 14 травня 2013 року - змінити.

Скасувати рішення в частині визнання недійсною Угоду № 380030 від 29.11.2011р., укладену між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Просто»; стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на користь ОСОБА_2 отриманих за недійсним правочином грошових коштів в розмірі 6674,93 грн. та судового збору на користь держави в розмірі 344,10 грн., та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_2.

В інший частині рішення суду залишити без зміни.

Це рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після його проголошення.

Головуючий :

Судді: