Ухвала суду № 37002443, 03.02.2014, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Чернова О.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року справа №261/6622/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Юрко І.В., Блохіна А.А., секретаря судового засідання Романенко Т.О., за участі позивача особисто, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2013 року у справі № 261/6622/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 05.11.2013 року звернулася до суду з позовом, який було в подальшому уточнено, в якому просила суд визнати дії відповідача в частині відмови призначення пенсії з дня виникнення права на пенсію, тобто з 30.10.2010 року, неправомірними, зобов'язати відповідача виплатити недоплачені пенсійні платежі за 30-31 жовтня 2010 року, листопад-грудень 2010 року, січень-лютий 2011 року, з 01 по 15 березня 2011 року в розмірі 4521,02 грн. та відшкодувати матеріальну і моральну шкоду у розмірі 1700,00 грн.

Ухвалою Петровського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Позивач не погодилася із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити до суду для подальшого розгляду.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Надав до суду заперечення на апеляційну скаргу. За нормою ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України його неявка в даному випадку не є перешкодою для розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово зверталась до пенсійного органу з проханням призначити пенсію із врахуванням пільгового стажу за період роботи з 01 жовтня 1988 року по 21 серпня 1992 року.

Рішенням від 22.02.2005 року Управлінням Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька відмовлено в призначенні пенсії. Не погодившись з таким рішенням позивач звернулася до суду за захистом своїх прав (а.с. 9, 49).

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 09 вересня 2010 року у справі № 22-17530/2010 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Петровському районі м. Донецька задоволено частково. Постанову Петровського районного суду міста Донецька від 28 квітня 2010 року в частині зарахування стажу роботи до пільгового стажу змінено, в частині призначення пенсії на пільгових умовах скасовано.

Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Петровському районі м. Донецька щодо відмови ОСОБА_2 в зарахуванні до пільгового стажу відповідно п. 1.1 Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, період праці на Кіровській санпрофдезінфекції м. Донецька на посаді підземного дезінфектора по обслуговуванню гірничих виробіток шахт з 1 жовтня 1988 року по 21 серпня 1992 року включно неправомірними.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Петровському районі м. Донецька зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_2 період праці на Кіровській санпрофдезінфекції м. Донецька на посаді підземного дезінфектора по обслуговуванню гірничих виробіток шахт з 1 жовтня 1988 року по 21 серпня 1992 року включно відповідно п. 1.1 Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (а.с. 11-13).

16.03.2011 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 77).

Рішенням № 282 від 25 березня 2011 року пенсійний орган відмовив в призначенні пенсії на пільгових умовах. (а.с. 15).

Зазначене рішення пенсійного органу позивачем не оскаржувалось у судовому порядку.

Відповідно до протоколу № 282 від 03.06.2011 року позивачеві Управлінням Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька призначено пенсію за віком з 16.03.2011 року (а.с. 75, 78).

Позивач звернулася до суду 05.11.2013 року стосовно позовних вимог за період з 30 жовтня 2010 року по 15 березня 2011 року (а.с. 2-5, 66-68).

Колегія суддів відзначає, що позивач 05 листопада 2013 року звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати дії пенсійного органу неправомірними щодо відмови в призначенні їй пенсії з 30 жовтня 2010 року.

Відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вбачається з пояснень позивача і матеріалів справи, у жовтні 2010 року позивач з заявою про призначення пенсії не зверталася.

За приписами частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач не заперечувала того, що їй було відомо, з якого саме часу їй призначена пенсія. В позовній заяві позивач не ставила питання про поновлення строку звернення до суду або визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними. Як вона стверджує, вона це зробила в усній формі. Але з журналу судового засідання не вбачається заявлення позивачем такого клопотання (а.с. 89-91).

Позивач в апеляційній скарзі, щодо поважності причин пропуску строку вказує на ту обставину, що вона намагалася врегулювати це питання позасудовим шляхом, а саме: зверталася до органів прокуратури з заявами про застосування заходів щодо винних осіб. З таким доводом колегія суддів не може погодитися, оскільки пенсійне законодавство не передбачає такого способу захисту прав, як звернення до органів прокуратури.

Тобто, не вказано жодних перешкод для звернення до суду на протязі майже 2-х років з моменту виникнення спірних правовідносин.

Окремо колегія виділяє, що позивач змішує питання про зарахування їй до пільгового стажу певного періоду роботи, визначеного судовим рішенням і призначення пенсії з цих підстав. Але позовні вимоги сформульовані в іншій площині, а право визначати їх надано тільки позивачеві.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали про залишення позову без розгляду, апелянтом не доведено факту поважності пропущення строку звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 99, 100, ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 у справі № 261/6622/13-а - залишити без задоволення.

Ухвалу Петровського районного суду м. Донецька від 17 грудня 2013 року у справі № 261/6622/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Петровському районі м. Донецька про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 6 лютого 2014 року.

Колегія суддів: Г.М. Міронова

І.В. Юрко

А.А. Блохін