Ухвала суду № 37002107, 30.01.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 р. Справа № 33788/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Гоц П.В., відповідача Саджениця В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у адміністративній справі №2а-8440/09/1370 за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська» до Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Львівській області про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

ДП «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта Великомостівська» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з енергозбереження Територіального управління по Львівській області про скасування постанови № 15-13/04 від 30.01.2009 року про застосування подвійної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в розмірі 6278,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що зі сторони позивача відсутнє порушення Правил №296 та перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів, а тому постанова №15-13/04 від 30.01.2009 р. підлягає скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2010 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано постанову начальника територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Львівській області №15-13/04 від 20 січня 2009 року про застосування подвійної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Львіввугілля» 3,40 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою та незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального права, зокрема Закону України «Про енергозбереження» та невірним встановленням обставин у справі, оскільки порушення встановлені в ході перевірки позивача та зафіксовані в акті перевірки. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи, проведено заміну відповідача Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Львівській області на його правонаступника Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, представник якого апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та відмовити у позові.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою та просив апеляційну скаргу залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Державною інспекцією з енергозбереження Територіального управління по Львівській області було проведено комплексну перевірку «Шахта Великомостівська» (яка є структурним підрозділом ДП «Львіввугілля») з питань використання паливно-енергетичних ресурсів, про що складено акт № 15-13/06 від 30.01.2009 р., яким виявлено порушення: перевитрати теплової енергії внаслідок відсутності теплової ізоляції односекційного бойлера 420 мм, довжиною 3,6 м; двохсекційного бойлера 320 мм, довжиною 8 м, трубопроводу 150 мм, довжиною 10,3 м, трубопроводів системи опалення в бойлерній, складають 31,12 Гкал. та встановлено порушення п.8.13.18 «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила», а сумарні перевитрати нераціонального використання теплової енергії, що складають розмір підвищеної плати становить 6278,77 грн.

За результатами проведеної перевірки на підставі акту прийнято постанову № 15-13/04 від 30.01.2009 р. про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в розмірі 6278,77 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що позивач не є суб'єктом електроенергетики та не має об'єктів електроенергетики, тому зазначені Правила на нього не поширюються.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновкам суду першої інстанції та вважає їх вірними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про енергозбереження», державний контроль у сфері енергозбереження здійснюється Державною інспекцією з енергозбереження згідно з порядком, встановленим Кабінетом Міністрів України.

Державному контролю підлягає енергетичне господарство, що включає всі підприємства і установи по отриманню, переробці, перетворенню, транспортуванню, зберіганню, обліку та використанню паливно-енергетичних ресурсів, розміщених на території України, окремі споруди та інженерні об'єкти інших підприємств і установ, які використовуються для зазначених цілей.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про електроенергетику», об'єкт електроенергетики - електрична станція (крім ядерної частини атомної електричної станції), електрична підстанція, електрична мережа, підключені до об'єднаної енергетичної системи України, а також котельня, підключена до магістральної теплової мережі, магістральна теплова мережа.

Магістральна теплова мережа - комплекс трубопроводів і насосних станцій, що забезпечує передачу гарячої води та пари від електричних станцій та котелень до місцевої (локальної) теплової мережі.

Суб'єкти електроенергетики - суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності, що займаються виробництвом, передачею, постачанням електричної енергії та теплової енергії при централізованому теплопостачанні.

Відповідачем виявлено порушення позивачем нормативно-правового акту «Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила», затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 13.06.2003 р № 296 (далі Правила № 296).

Відповідно до п.1.3 Розділу І Правил № 296, Правила обов'язкові для працівників усіх суб'єктів і об'єктів енергетики (енергогенерувальних, енергопередавальних, енергопостачальних компаній, теплових електричних станцій, блок-станцій, станцій теплопостачання, теплоцентралей і котелень з котлами тепловою потужністю понад 35 Гкал/год, атомних електричних станцій, гідравлічних і вітрових електричних станцій, електричних і теплових мереж).

Як вбачається із вказаних Правил, вони відповідно до п. 1.2. встановлюють основні організаційні і технічні вимоги до безпечної, надійної та економічної експлуатації устаткування, будівель, споруд і комунікацій об'єктів енергетики незалежно від їхньої відомчої належності.

Відповідно до п. 1.3 Правил, вони обов'язкові для працівників усіх суб'єктів і об'єктів енергетики ( енергогенерувальних, енергопередавальних, енергопостачальних компаній, теплових електричних станцій, блок - станцій, станцій теплопостачання, теплоцентралей і котелень з котлами тепловою потужністю понад 35 Гкал/год, атомних електричних станцій, гідравлічних і вітрових електричних станцій, електричних і теплових мереж ); організацій, що здійснюють функції керування, регулювання й інспектування в енергетиці, а також організацій, незалежно від їхньої відомчої належності та форм власності, що виконують науково - дослідні, проектно - конструкторські, і проектні роботи, будівництво об'єктів енергетики, виготовлення, постачання, монтаж, налагодження, випробовування, діагностику, ремонт устаткування й надають інші послуги суб'єктам і об'єктам енергетики.

Судом встановлено, що позивач не займається виробництвом, передачею, постачанням теплової енергії при централізованому теплопостачанні, не експлуатує електричні станції чи котельні, підключені до магістральної теплової мережі, а тому не є суб'єктом та не має об'єктів електроенергетики.

Враховуючи наведене, зазначені Правила на позивача не поширюються.

Крім цього, відповідач посилається на встановлення порушення позивачем п.8.13.18 вказаних Правил, відповідно до якого трубопроводи теплових мереж повинні бути покриті тепловою ізоляцією відповідно до проекту.

Однак, відповідачем не доведено наявність такого проекту та чи передбачає він теплоізоляційне покриття. Відповідач не зазначив відповідно до якого проекту повинен був діяти позивач, чи якого проекту ним не дотримано. Таким чином, відповідач не довів, що покриття теплових мереж тепловою ізоляцією відсутнє всупереч проекту.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у адміністративній справі №2а-8440/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 04.02.2014 р.