Постанова № 37001056, 30.01.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 січня 2014 року 11:02 № 826/10763/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., секретаря судового засідання Корніюк А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомПідприємства з іноземними інвестиціями «ІТРАКО»до відповідача 1 відповідача 2Київської регіональної митниці (правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів) Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві простягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого та зарахованого до бюджету податку на додану вартість в сумі 1 260 607,61 грн.За участю представників сторін:

від позивача: Чайка Ю.М. (довіреність № б/н від 17.01.2014 р.);

Вербовий О.П. (довіреність № б/н 17.01.2014 р.).

від відповідача 1: Мельніченко В.О. (довіреність № 14.1/1-16/10415 від 31.12.2013 р.).

від відповідача 2: не прибув (клопотання про слухання справи за відсутності представника).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 30.01.2014 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява позивача Підприємства з іноземними інвестиціями «ІТРАКО» до відповідачів Київської регіональної митниці (правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого та зарахованого до бюджету податку на додану вартість в сумі 1 260 607,61 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2013 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/10763/13-а та призначено справу до судового розгляду.

За клопотанням позивача, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.07.2013 р. було зупинено провадження у справі № 826/10763/13-а до набрання законної сили рішенням суду по пов'язаній справі № 826/1754/13-а.

18.12.2013 р. позивачем Підприємством з іноземними інвестиціями «ІТРАКО» було подано до канцелярії суду клопотання про поновлення провадження у справі № 826/10763/13-а, оскільки рішення суду по пов'язаній справі № 826/1754/13-а, що розглядалося Київським апеляційним адміністративним судом, набрало законної сили відповідно до ухвали суду апеляційної інстанції від 05.12.2013 р.

Зважаючи на усунення обставин, що були підставою для зупинення провадження у справі № 826/10763/13-а, а саме набрання законної сили рішенням суду по пов'язаній справі № 826/1754/13-а, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.12.2013 р. було поновлено провадження у справі № 826/10763/13-а, та призначено судове засідання на 30.01.2014 р.

В судовому засіданні 30.01.2014 р. представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та в судових дебатах просили суд:

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ПІІ «ІТРАКО» (код ЄДРПОУ 24930652, адреса: вул. Вікентія Хвойки, 18/14, корп. 2, м. Київ, 04080) надмірно сплаченого до бюджету податку на додану вартість у сумі 1 260 607,61 (один мільйон двісті шістдесят тисяч шістсот сім грн. 61 коп.) гривень на депозитний рахунок № 37349210000026, відкритий у ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, для подальших розрахунків як передоплата;

- судові витрати розподілити за правилами ст. 94 КАС України.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскільки в судовому порядку було визнано протиправними та скасовані рішення відповідача 1 Київської регіональної митниці (правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів) про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.10.2012 р. № 100210000/2012/70343, за якими позивачу було відмовлено в прийнятті митної декларації № 100210000/2012/555464 від 18.10.2012 р., та відкореговано митну вартість товарів, заявлену в такій митній декларації № 100210000/2012/555464 від 18.10.2012 р., внаслідок чого позивачем було подано нову митну декларацію з урахуванням донарахувань митного органу № 100210000/2012/555690 від 31.10.2012 р., (та таке судове рішення набрало законної сили), то відповідно, на переконання позивача, всі подальші митні платежі за всіма іншими податковими деклараціями, перелік яких наведено у позовній заяві, що вирахувані позивачем з урахуванням скасованого в подальшому рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2, мають бути повернуті останньому з Державного бюджету в частині сум, донарахованих з урахуванням такого рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2 в загальній сумі 1 260 607,61 грн.

Представник відповідача 1 Київської регіональної митниці (правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів) в судовому засіданні 30.01.2014 р. проти задоволення позову заперечив повністю, подав письмове заперечення на позовну заяву, та зазначив про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача з тих підстав, що останній не може вимагати повернення йому з Державного бюджету частини самостійно сплачених митних платежів (ПДВ), особисто визначених позивачем та особисто задекларованих останнім у поданих до митного органу митних деклараціях, при цьому посилаючись на скасування в судовому порядку рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2, яким така митна вартість корегувалася саме щодо єдиної конкретної поставки за митною декларацією № 100210000/2012/555464 від 18.10.2012 р., проте як таке рішення не стосувалося та не могло стосуватися поданих позивачем інших митних декларацій у майбутньому, в яких, як було зазначено, відповідна митна вартість вираховувалася та декларувалася позивачем особисто без її коригування митним органом.

Відповідач 2 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві в судове засідання 30.01.2014 р. не прибув, однак у поданих до суду запереченнях на позовну заяву від 29.07.2013 р., відповідач 2 просив суд розглядати дану адміністративну справу за відсутності його представника.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 18 жовтня 2012 року для митного оформлення ввезеного на територію України товару, позивачем було подано до відповідача 1 вантажно-митну декларацію № 100210000/2012/555464 на товари - фарби друкарські для офсетного друку, та подано відповідні супровідні документи.

За наслідками зазначеного, відповідачем 1 було прийнято рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товарів за резервним методом від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2.

На підставі наведеного, позивачем було подано до відповідача 1 нову митну декларацію № 100210000/2012/555690 від 31.10.2012 р., з урахуванням донарахованого митним органом у рішенні від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2 ПДВ у розмірі 21 482,35 грн.

Однак, позивач оскаржив таке рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2 в судовому порядку.

Так, 15.03.2013 р. Окружним адміністративним судом міста Києва було винесено постанову по адміністративній справі № 826/1754/13-а (суддя Кузьменко В.А.), згідно якої визнано протиправними та скасовані рішення відповідача 1 про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.10.2012 р. № 100210000/2012/70343.

Зазначене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі № 826/1754/13-а було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 р., та відповідно з вказаної дати набрало законної сили, згідно до положень ст. 254 КАС України.

В зазначений проміжок часу (до прийняття судом першої інстанції рішення по справі № 826/1754/13-а), позивачем при заявлені до митного оформлення товарів імпортного походження також подавалися до відповідача 1 митні декларації: № 100210000/2012/555737 від 02.11.2012 р., № 100210000/2012/555770 від 05.11.2012 р., 100210000/2012/555895 від 12.11.2012 р., № 100210000/2012/556078 від 20.11.2012 р., № 100210000/2012/556097 від 21.11.2012 р., № 100210000/2012/556098 від 21.11.2012 р., № 100210000/2012/556459 від 11.12.2012 р., № 100210000/2012/556460 від 11.12.2012 р., № 100210000/2012/556509 від 12.12.2012 р., № 100260000/2012/556568 від 17.12.2012 р., № 100260000/2012/556745 від 24.12.2012 р., № 100260000/2012/556742 від 24.12.2012 р., № 100260000/2012/556793 від 26.12.2012 р., та № 100260000/2013/136213 від 29.01.2013 р., в яких ПІІ «ІТРАКО» самостійно вираховував та декларував митну вартість товарів із урахуванням з власної ініціативи позивача оскаржуваного в судовому порядку рішення відповідача 1 про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2, проте без наявності жодного рішення відповідача 1 щодо конкретної поставки товару за кожною із наведених вище митних декларацій, хоча зазначене рішення відповідача 1 про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2 стосувалося виключно конкретної поставки товару за поданою позивачем митною декларацією № 100210000/2012/555464 від 18.10.2012 р., а не будь-якої іншої з поставок згідно зазначених вище митних декларацій.

Однак, зважаючи на те, що в судовому порядку було скасовано рішення відповідача 1 про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2, за яким було відкореговано митну вартість товарів, заявлену в митній декларації № 100210000/2012/555464 від 18.10.2012 р., позивач звернувся до відповідача 1 із заявою від 24.04.2013 р. № 88 про повернення йому надмірно сплачених до Державного бюджету України грошових коштів на загальну суму 1 260 607,61 грн. за митними деклараціями: № 100210000/2012/555690 від 31.10.2012 р., № 100210000/2012/555737 від 02.11.2012 р., № 100210000/2012/555770 від 05.11.2012 р., 100210000/2012/555895 від 12.11.2012 р., № 100210000/2012/556078 від 20.11.2012 р., № 100210000/2012/556097 від 21.11.2012 р., № 100210000/2012/556098 від 21.11.2012 р., № 100210000/2012/556459 від 11.12.2012 р., № 100210000/2012/556460 від 11.12.2012 р., № 100210000/2012/556509 від 12.12.2012 р., № 100260000/2012/556568 від 17.12.2012 р., № 100260000/2012/556745 від 24.12.2012 р., № 100260000/2012/556742 від 24.12.2012 р., № 100260000/2012/556793 від 26.12.2012 р., та № 100260000/2013/136213 від 29.01.2013 р.

Листом від 07.05.2013 р. № 14/2-11/5958 відповідачем 1 було повідомлено позивача про те, що:

- рішення в адміністративній справі № 826/1754/13-а не набуло законної сили, у зв'язку із направленням митним органом до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги від 12.04.2013 р. № 16-22/463;

- питання стосовно повернення коштів, сплачених до Державного бюджету України, не було предметом розгляду справи № 826/1754/13-а.

Однак, не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся за захистом своїх прав в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва, відповідно до чого просив суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ПІІ «ІТРАКО» надмірно сплаченого до бюджету податку на додану вартість у сумі 1 260 607,61 грн. для подальших розрахунків як передоплата.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та відповідно підлягають до часткового задоволення, зважаючи зокрема на наступне.

Так, як вбачається з наявних матеріалів справи, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається виключно на те, що оскільки в судовому порядку було визнано протиправним та скасовано рішення відповідача 1 Київської регіональної митниці (правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів) про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2, яким позивачу було відкореговано митну вартість товарів, заявлену в митній декларації № 100210000/2012/555464 від 18.10.2012 р., внаслідок чого позивачем було подано нову митну декларацію з урахуванням донарахувань митного органу з ПДВ в сумі 21 482,35 грн. № 100210000/2012/555690 від 31.10.2012 р., (та таке судове рішення набрало законної сили), то відповідно, на переконання позивача, всі подальші митні платежі за всіма іншими податковими деклараціями, перелік яких наведено у позовній заяві, що вирахувані позивачем з урахуванням скасованого в подальшому рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2, мають бути повернуті останньому з Державного бюджету в частині сум, донарахованих з урахуванням такого рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2 в загальній сумі 1 260 607,61 грн.

Однак, із такою позицією позивача суд у повному обсязі погодитися не може, зважаючи на таке.

Так, на переконання суду, заявлені позивачем вимоги щодо повернення йому з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплаченого до бюджету податку на додану вартість, можуть стосуватися виключно суми такої переплати у розмірі 21 482,35 грн., донарахованої відповідачем 1 та сплаченої позивачем згідно рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2 (митна декларація № 100210000/2012/555690 від 31.10.2012 р.), яке було скасоване в судовому порядку (справа № 826/1754/13-а), та судове рішення набрало законної сили.

Згідно зі ст. 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до п.п. 5 п. 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Відтак, зважаючи на набрання законної сили судовим рішенням по справі № 826/1754/13-а, яким було визнано протиправним та скасовано рішення відповідача 1 про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2, та за яким позивачем було подано нову митну декларацію № 100210000/2012/555690 від 31.10.2012 р., з урахуванням донарахованого митним органом у рішенні від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2 ПДВ у розмірі 21 482,35 грн., надмірно сплачена позивачем сума платежу (ПДВ) у розмірі 21 482,35 грн. - підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві.

Проте, в даному випадку, на переконання суду, позивач не може вимагати повернення йому з Державного бюджету частини самостійно сплачених ним митних платежів (ПДВ), особисто визначених позивачем та особисто задекларованих останнім у поданих до митного органу митних деклараціях: № 100210000/2012/555737 від 02.11.2012 р., № 100210000/2012/555770 від 05.11.2012 р., 100210000/2012/555895 від 12.11.2012 р., № 100210000/2012/556078 від 20.11.2012 р., № 100210000/2012/556097 від 21.11.2012 р., № 100210000/2012/556098 від 21.11.2012 р., № 100210000/2012/556459 від 11.12.2012 р., № 100210000/2012/556460 від 11.12.2012 р., № 100210000/2012/556509 від 12.12.2012 р., № 100260000/2012/556568 від 17.12.2012 р., № 100260000/2012/556745 від 24.12.2012 р., № 100260000/2012/556742 від 24.12.2012 р., № 100260000/2012/556793 від 26.12.2012 р., та № 100260000/2013/136213 від 29.01.2013 р., при цьому посилаючись на скасування в судовому порядку рішення митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2, яким така митна вартість корегувалася саме щодо єдиної конкретної поставки за митною декларацією № 100210000/2012/555464 від 18.10.2012 року, проте як зазначене рішення про коригування митної вартості товарів взагалі не стосувалося та не могло стосуватися поданих позивачем інших митних декларацій у майбутньому, в яких, як було зазначено вище та підтверджується наявними матеріалами справи, позивач самостійно вираховував та декларував митну вартість товарів із урахуванням з власної ініціативи оскаржуваного в судовому порядку рішення відповідача 1 про коригування митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2, проте без наявності жодного рішення відповідача 1 щодо кожної конкретної поставки товару за кожною із наведених вище митних декларацій.

Так, позивачем не заявлялося, а судом не розглядалося питання правомірності визначення позивачем самостійно митної вартості товарів за іншими податковими деклараціями (про повернення надмірно сплачених коштів за якими просить позивач), а саме: № 100210000/2012/555737 від 02.11.2012 р., № 100210000/2012/555770 від 05.11.2012 р., 100210000/2012/555895 від 12.11.2012 р., № 100210000/2012/556078 від 20.11.2012 р., № 100210000/2012/556097 від 21.11.2012 р., № 100210000/2012/556098 від 21.11.2012 р., № 100210000/2012/556459 від 11.12.2012 р., № 100210000/2012/556460 від 11.12.2012 р., № 100210000/2012/556509 від 12.12.2012 р., № 100260000/2012/556568 від 17.12.2012 р., № 100260000/2012/556745 від 24.12.2012 р., № 100260000/2012/556742 від 24.12.2012 р., № 100260000/2012/556793 від 26.12.2012 р., та № 100260000/2013/136213 від 29.01.2013 р., тобто не з'ясовувалися всі необхідні та передбачені чинним законодавством обставини щодо того: який саме товар декларувався позивачем за такими деклараціями, якими саме документами позивач підтверджував задекларовану митну вартість товару за такими деклараціями, оскільки також, як було зазначено вище, така митна вартість товарів визначалася позивачем особисто, без коригувань митного органу, а відповідно позивачем не оспорювалася.

Крім того, в даному випадку, суд вважає за необхідне за аналогією права також зазначити про відповідні норми податкового кодексу, що регулюють самостійне визначення платником податків його зобов'язань, та обов'язковість сплати таких самостійно визначених платником податків зобов'язань, без права оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного контролюючим органом внаслідок несплати платником податків самостійно визначеного податкового зобов'язання.

Так, згідно вимог п. 56.11 ст. 56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до вимог, п. 49.16 ст. 49 Податкового кодексу України, незалежно від наявності відмови у прийнятті податкової декларації платник податків зобов'язаний погасити податкове зобов'язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки позивач самостійно декларував митну вартість товарів за відповідними деклараціями (що наведені вище) за ціною підтвердженою ним особисто документально в кожному окремому випадку, без жодних коригувань та рішень митного органу з даного приводу, та такі суми платежів були також особисто сплачені позивачем на відповідний рахунок Державного бюджету, то останні (платежі) не можуть вважатися надмірно сплаченими.

Також, з даного приводу суд зазначає про те, що в Україні на законодавчому рівні не запроваджено системи прецедентного права, а отже кожний судовий спір розглядається судом окремо та індивідуально з урахуванням наявних у справі доказів, та з урахуванням внутрішнього переконання суду, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному досліджені таких доказів, проте як позивачем в даній адміністративній справі не заявлялося позовних вимог та не надавалося судових рішень, що набрали законної сили, щодо визнання протиправними та скасування рішень відповідача 1, якими б митним органом коригувалася митна вартість товарів, заявлена ПІІ «ІТРАКО» у митних деклараціях: № 100210000/2012/555737 від 02.11.2012 р., № 100210000/2012/555770 від 05.11.2012 р., 100210000/2012/555895 від 12.11.2012 р., № 100210000/2012/556078 від 20.11.2012 р., № 100210000/2012/556097 від 21.11.2012 р., № 100210000/2012/556098 від 21.11.2012 р., № 100210000/2012/556459 від 11.12.2012 р., № 100210000/2012/556460 від 11.12.2012 р., № 100210000/2012/556509 від 12.12.2012 р., № 100260000/2012/556568 від 17.12.2012 р., № 100260000/2012/556745 від 24.12.2012 р., № 100260000/2012/556742 від 24.12.2012 р., № 100260000/2012/556793 від 26.12.2012 р., та № 100260000/2013/136213 від 29.01.2013 р.

Отже, кожне рішення митного орану стосовно відповідного платника податків, являється правовим актом індивідуальної дії, що породжує ряд обов'язків для платника податків, та у відповідності до ст. 265 Митного кодексу України може бути оскаржене останнім до суду.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на викладене вище, наявні у справі докази та норми наведеного законодавства, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме щодо повернення ПІІ «ІТРАКО» з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплаченої до бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 21 482,35 грн., донарахованої відповідачем 1 та сплаченої позивачем згідно рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2 (митна декларація № 100210000/2012/555690 від 31.10.2012 р.), яке було скасоване в судовому порядку (справа № 826/1754/13-а), та судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду необґрунтованості та безпідставності позовних вимог позивача в частині необхідності повернення ПІІ «ІТРАКО» з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплаченої до бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 21 482,35 грн., донарахованої відповідачем 1 та сплаченої позивачем згідно рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2 (митна декларація № 100210000/2012/555690 від 31.10.2012 р.), яке було скасоване в судовому порядку (справа № 826/1754/13-а), та судове рішення набрало законної сили.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження в частині наявності правових підстав для повернення ПІІ «ІТРАКО» з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві надмірно сплаченої до бюджету суми податку на додану вартість у розмірі 21 482,35 грн., донарахованої відповідачем 1 та сплаченої позивачем згідно рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 30.10.2012 р. № 100190000/2012/211986/2 (митна декларація № 100210000/2012/555690 від 31.10.2012 р.), яке було скасоване в судовому порядку (справа № 826/1754/13-а), та судове рішення набрало законної сили.

Зважаючи на таке, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що судом позов майнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з державного бюджету у відсотковому співвідношенні, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ПІІ «ІТРАКО» (код ЄДРПОУ 24930652, адреса: вул. Вікентія Хвойки, 18/14, корп. 2, м. Київ, 04080) надмірно сплаченого до бюджету податку на додану вартість у сумі 21 482,35 грн. на депозитний рахунок № 37349210000026, відкритий у ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, для подальших розрахунків як передоплата.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ПІІ «ІТРАКО» (код ЄДРПОУ 24930652, адреса: вул. Вікентія Хвойки, 18/14, корп. 2, м. Київ, 04080) судові витрати у відсотковому співвідношенні, пропорційно до задоволених позовних вимог, у розмірі 39,10 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської регіональної митниці (правонаступником якої є Київська міжрегіональна митниця Міндоходів).

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 06.02.2014 р.