Постанова № 37000642, 06.02.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.02.2014р. справа №913/3073/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевської Н.М., Скакуна О.А.при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.за участю представників сторін: від позивача: Вінюков В.М. довіреність №1/10-1964 від 30.12.2013р.від відповідача:Ключнікова С.І. довіреність №б/н від 26.07.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЛуганської обласної ради, м. Луганськна рішення господарського суду Луганської області від25.12.2013р.по справі№913/3073/13 (провадження 9/913/3073/13) (суддя ВорожцовА.Г.)за позовом:Луганської обласної ради, м. Луганськдо відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м.Луганськпростягнення 1 977 337грн.28коп.

В С Т А Н О В И В:

Луганська обласна рада, м.Луганськ звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м.Луганськ про стягнення 1 977 337грн.28коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 25.12.2013р. у справі №913/3073/13 (провадження 9/913/3073/13) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м.Луганськ на користь Луганської обласної ради, м. Луганськ зменшену судом пеню у розмірі 182 245,05грн. та витрати зі сплати судового збору - 7289,80грн. В решті позову відмовлено. Відстрочено виконання судового рішення до грудня 2014 року (включно).

Луганська обласна рада, м. Луганськ, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2013р. по справі №913/3073/13 (провадження 9/913/3073/13), а саме стягнути з відповідача на користь позивача пеню в повному обсязі у сумі 364 490,09грн.

Підставами для скасування рішення апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до незаконного та необґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру нарахованої пені на 50 %, оскільки неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. На думку скаржника, господарський суд всупереч зробленому висновку стосовно задоволення позову в частині визнання відповідачем суми пені у розмірі 364 490,09грн., незаконно стягнув з відповідача в резолютивній частині рішення зменшену пеню у сумі 182 245,05грн. Приймаючи рішення про зменшення розміру пені, суд, на думку апелянта, застосовуючи ст. 233 Господарського кодексу України не визначив розміру збитків позивача у справі та безпідставно зробив висновок щодо економічно - необґрунтованого тарифу на послуги з водопостачання. На думку заявника, не може бути підставою для часткового звільнення відповідача від відповідальності та обставина, що серед боржників останнього є вугільні та теплопостачальні підприємства. Скаржник, також, посилається на порушення судом п.2 ч.1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в описовій частині рішення не наведено стислий виклад доводів відповідача, викладених у клопотанні про зменшення нарахованої позивачем пені на 50%. Апелянт зазначає, що господарським судом не враховано ступінь виконання зобов'язань зі сплати концесійних платежів відповідачем.

Представник позивача у судове засідання прибув. Підтримав правову позицію, викладену в апеляційній скарзі.

Відповідач у судове засідання прибув. Підтримав правову позицію, викладену у відзиві на апеляційну скаргу.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.03.2008р. між Луганською обласною радою (далі - концесієдавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганськвода" (далі - концесіонер) було укладено концесійний договір №4 (далі -договір). Договір укладено з угодою №1 від 19.09.2008р. про внесення змін до концесійного договору від 21.03.2008р. №4, угодою №2 від 01.12.2008р., угодою про внесення змін №3 від 19.12.2008р. до концесійного договору від 21.03.2008р. №4 та додатковою угодою №4 від 11.08.2011р.

Відповідно до п. 1 договору, концесієдавець надає на 25 років концесіонеру право здійснювати керівництво (експлуатацію) об'єктом концесії та його суттєво поліпшити з ціллю задоволення суспільних потреб в галузі водопостачання та водовідведення споживачів Луганської області за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов даного договору.

Згідно п. 2 договору об'єктом концесії є цілісний майновий комплекс Обласного комунального підприємства "Компанія "Луганськвода", що знаходиться в Луганській області (адреса реєстрації ОКП "Компанія "Луганськвода": 91047, м. Луганськ, кв. Пролетаріату Донбасу, 166). Перелік, вартість майна, що передається у концесію, його місцезнаходження вказані у Додатку № 1 до договору.

Пунктом 3 договору визначено, що фінансування об'єкта концесії здійснюється відповідно до витрат на його утримання (експлуатацію), включеними в економічно обґрунтований тариф, а також за рахунок інвестиційних вкладень.

В абзаці 3 пункту 10 договору сторонами було визначено порядок внесення концесійних платежів - щоквартально в 5-ти денний термін від дати, встановленої для подачі річних бухгалтерських звітів (балансів), а за 4-й квартал термін складає 10 днів.

Розмір платежів встановлений на підставі Методики розрахунку концесійних платежів, затв. постановою КМУ від 12.04.2000 № 639, при цьому за кожний наступний квартал розмір концесійних платежів має коригуватися на індекс інфляції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2010р. у справі № 45/189 за позовом ТОВ "Луганськвода" до Луганської обласної ради про внесення змін до Концесійного договору від 21.03.2008р. № 4, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.11.2010р. у справі № 45/189, концесійний договір доповнено, зокрема, пунктом 10.1 такого змісту: "Концесієдавець надає пільгу концесіонеру у вигляді відстрочки оплати концесійних платежів шляхом перенесення термінів їх оплати до моменту досягнення підприємством позитивного фінансового результату від господарської діяльності (прибутку), але не більше ніж два роки з моменту набрання рішенням законної сили".

Зі змісту спірного договору вбачається, що останній за правовою природою є концесійним договором, правовідносини за яким регулюються Законом України від 16.07.1999р. № 997-XIV "Про концесії", загальними положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договори, про зобов'язання та умовами Концесійного договору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про концесії" договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.

Згідно з рішенням господарського суду м. Києва від 21.09.2010р. у справі № 45/189 відповідачу було надано відстрочку оплати концесійних платежів шляхом перенесення їх оплати до моменту досягнення підприємством позитивного фінансового результату від господарської діяльності (прибутку), але не більш ніж на два роки з моменту набрання рішенням законної сили (набрало законної сили 15.11.2000р.). Протягом строку дії вказаної відстрочки Концесіонером не сплачувалися концесійні платежи.

Крім того, рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.2012р. у справі №11/200/2011(29/54/2011), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2012р. було стягнуто з ТОВ «Луганськвода» на користь Луганської обласної ради заборгованість у сумі 24 199 857грн.73коп. за період з 1-го по 3-й квартали 2010 року.

Таким чином, з 16.11.12 за відповідачем, окрім стягнутої за рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.12 у справі № 11/200/2011(29/54/2011) заборгованості, утворилась заборгованість за договором за період з 4-го кварталу 2010 року по 3-й квартал 2012 року в сумі 36044848,34 грн.

Ця заборгованість разом з пенею в розмірі 472719,32 грн., штрафу за порушення строків внесення інвестицій за період з 1 січня по 31 грудня 2011 року в сумі 4114594,01 грн. була стягнута за рішенням господарського суду Луганської області у справі №3/5014/3276/2012.

Крім того, відповідач не виконав зобов'язання зі сплати концесійних платежів в сумі 4518641,0 грн. за 4-й квартал 2012 року та в сумі 4523159,64 грн. за 1-й квартал 2013 року.

Рішенням господарського суду Луганської області у справі № 913/1387/13 з відповідача було стягнуто заборгованість зі сплати концесійних платежів в сумі 4518641,00грн. за 4-й квартал 2012 року; частину концесійного платежу за 1-й квартал 2013 року (60 днів) - 3015439,76 грн.; пеню за порушення строків внесення концесійних платежів за період з 4-го кварталу 2010 року по 3-й квартал 2012 року в сумі 2221376,09 грн. за період з 18.12.12 по 16.05.13; пеню за порушення строків внесення концесійних платежів за 4-й квартал 2012 року в сумі 155985,96 грн. за період з 22.02.13 по 16.05.13; пеню за порушення строків внесення концесійних платежів за 1-й квартал 2013 року в сумі 17349,11 грн. за період з 03.05.13 по 16.05.13; штраф за порушення строків внесення інвестицій за період з 1 січня по 31 грудня 2012 року в сумі 5603880,10 грн.

1 березня 2013 року сторони уклали додаткову угоду № 5 про розірвання концесійного договору, однак акт прийому-передачі щодо повернення об'єкту концесії був підписаний 31 березня 2013 року, тому позивач вважає, що протягом 1-го кварталу поточного року майновий комплекс знаходився в управлінні відповідача й за цей період останній має внести концесійний платіж в сумі 4523159,64 грн. з урахуванням інфляції згідно з п. 4 Методики та додатку № 6 до договору.

Разом з тим, враховуючи судове рішення від 11.07.13 по справі № 913/1387/13, за яким з відповідача стягнуто частину концесійного платежу за 1-й квартал 2013 року в розмірі 3015439,76 грн., позивач вимагає від відповідача сплати концесійного платежу за цей період в сумі 1507719,88 грн.

Умовою п. 32.2 договору передбачена відповідальність за порушення строків внесення концесійних платежів у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Позивач звертає увагу на те, що відповідачем були порушені зобов'язання зі сплати концесійних платежів ще до набрання чинності п. 10.1 договору (15.11.10), яким встановлені строки виконання грошових зобов'язань, що не були виконані відповідачем у встановлені строки до 15.11.10 (з 2-го кварталу 2008 року по 3-й квартал 2010 року).

Рішенням господарського суду Луганської області від 10.07.12 у справі №11/200/2011(29/54/2011) з відповідача було стягнуто пеню за порушення грошового зобов'язання в сумі 2871974,18 грн., які відбулися за період з 2-го кварталу 2008 року по 3-й квартал 2010 року.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.03.13 по справі №3/5014/3276/2012 з відповідача було стягнуто пеню за період з 16.11.12 по 17.12.12 в сумі 472719,32 грн. за порушення грошового зобов'язання за період з 4-го кварталу 2010 року по 3-й квартал 2012 року.

Крім того, рішенням господарського суду Луганської області від 11.07.13 у справі №913/1387/13 з відповідача стягнуто пеню в сумі 2221376,09 грн. за період з 18.12.12 по 16.05.13 за порушення грошового зобов'язання, які відбулися за період з 4-го кварталу 2010 року по 3-й квартал 2012 року.

Через порушення грошового зобов'язання позивач, посилаючись на п. 32.2 концесійного договору, нарахував відповідачу пеню за порушення строку внесення концесійних платежів у 4-му кварталі 2012 року в сумі 4518641,0 грн. за період з 17 травня по 22 серпня 2013 року (98 днів), яка складає 171584,56 грн.

З посиланням на п. 32.2 концесійного договору нарахована пеня за порушення строку внесення частини концесійного платежу за 1-й квартал 2013 року в сумі 3015439,76 грн. за період з 17 травня по 3 листопада 2013 року - 192905,53 грн. та пеня за порушення строку внесення частини концесійного платежу за 1-й квартал 2013 року в сумі 1507719,88 грн. за період з 3 травня по 3 листопада 2013 року - 105127,31 грн.

На підставі всього викладеного, позивач звернувся до господарського суду Луганської області про стягнення з відповідача заборгованість по сплаті частини концесійного платежу за 1-ий квартал 2013р. та пені за порушення строків внесення концесійних платежів усього у сумі 1 977 337, 28грн. З яких: заборгованість по сплаті частини концесійного платежу за 1-ий квартал 2013р. у сумі 1 507 719,88грн., пеня за порушення строку внесення концесійних платежів за 4-ий квартал 2012р. за період з 17.05.2013р. по 22.08.2013р. включно - 171 584,56грн., пеня за порушення строку внесення частини концесійного платежу за 1 квартал 2013р. у сумі 3 015 439,76грн. за період з 17.05.2013р. по 03.11.2013р. - 192 905,53грн., пеня за порушення строку внесення частини концесійного платежу за 1 квартал 2013р. у сумі 1 507 719,88грн. за період з 03.05.2013р. - 105 127,31грн.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Йдеться про повне припинення зобов'язань сторін такого договору, яке має відбутися саме з моменту надання відповідній угоді (у спірних відносинах - додаткова угода № 5 від 01.03.13 про розірвання концесійного договору) сторін про це необхідної формі, оскільки угода щодо розірвання договору сама по собі є договором, а, відтак, на неї поширюються всі правила глави 53 Цивільного кодексу України укладення, зміна і розірвання договору.

Господарський суд правомірно не погодився з доводами позивача щодо правомірності нарахування ним концесійних платежів з 1-го по 31-го березня 2013 року з посиланням на п.7 додаткової угоди №5, оскільки у цьому пункті йдеться про зобов'язання відповідача надавати населенню послуги з водозабезпечення та водовідведення у встановленому концесійним договором об'ємі, а не про зобов'язання щодо сплати концесійних платежів.

Крім того, умовою п. 2 цієї угоди сторони передбачили термін, протягом якого відповідач мав передати позивачу об'єкт концесії, - 30 днів з моменту набрання сили цієї додаткової угоди, тобто до 30 березня включно.

Таким чином, зобов'язання відповідача щодо сплати концесійних платежів припиняються з моменту укладення угоди про розірвання концесійного договору, оскільки інше не встановлено цією угодою від 01.03.13р.

Виходячи з цього, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок стосовно того, що позивач не мав права нараховувати концесійні платежі з 1 березня 2013 року та нараховувати пеню за несплату цих платежів з цієї дати, незважаючи на те, що акт прийому-передачі щодо повернення об'єкту концесії був підписаний 31 березня 2013 року, оскільки підписання цього акту через місяць після укладення додаткової угоди № 5 не впливає на відносини сторін в розумінні ст. 653 ЦК України.

Виходячи з того, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості зі сплати концесійних платежів за 4-ий квартал 2012р. за період з 17.05.2013р. по 22.08.2013р. включно та за 1-ий квартал 2013р. за період з 17.05.2013р. по 03.11.2013р., колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо правомірно заявлених вимог про стягнення 364 490,09грн. пені.

Під час розгляду справи №913/3073/13 (провадження 9/913/3073/13) у суді першої інстанції відповідачем було частково визнано позов у сумі 364 490, 09грн. А саме: заборгованість зі сплати пені за порушення строків внесення концесійних платежів за 4-й квартал 2012 року за період з 17 травня по 22 серпня 2013 року у розмірі 171584,56 грн., заборгованість зі сплати пені за порушення строків внесення концесійних платежів за 1-й квартал 2013 року за період з 17 травня по 3 листопада 2013 року у сумі 192905,53 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Під час розгляду справи відповідачем було заявлено клопотання про зменшення нарахованої пені на 50 % та відстрочення виконання судового рішення до 01.03.2015р.

В обґрунтування зазначено клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганськвода", м.Луганськ зазначає, що ним надавалися послуги з водопостачання та водовідведення фізичним та юридичним особам міста Луганськ та Луганської області за тарифами, які були затверджені рішенням Луганської обласної ради від 29.05.2008р. та на момент прийняття були вже економічно необґрунтованими. Посилається на ч.ч. 4 та 8 ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" якими передбачено, що у разі затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги нижчим від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, який їх затвердив відшкодовує з відповідного місцевого бюджету виробникам різницю між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг. У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету. Проте, відшкодування відповідачу різниці між затвердженим розміром тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг здійснювалось не в повному обсязі та несвоєчасно, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 280 312,3 тис. грн. що підтверджується протоколом засідання територіальної комісії з погашення заборгованості підприємствам паливно-енергетичного комплексу Луганської області від 20.11.13 № 49 з додатком. Крім того, зазначає, що основними боржниками відповідача є вугільні і теплопостачаючі підприємства (питома вага в дебіторській заборгованості - 31%), які знаходяться під правовим захистом Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-економічного комплексу". Відповідач несе витрати зі сплати судових зборів для стягнення заборгованості з вугільних і теплопостачаючих підприємств, а отримати від з них грошові кошти навіть у примусовому порядку не може протягом декількох років. З огляду на наведене, відповідач вважає, що стягнення з нього санкцій призведе до штучного зростання кредиторської заборгованості та суттєво погіршить його фінансовий стан.

В підтвердження своїх доводів надав копії постанов Національної комісії регулювання електроенергетики України «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ТОВ «Луганськвода» від 27.01.2011р. №98, Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ТОВ «Луганськвода»від 30.09.2011р. №188, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг України «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення ТОВ «Луганськвода» від 10.02.2012р. №113, копію розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню підприємством ТОВ «Луганськвода», копії постанов про відкриття виконавчого провадження за наказами господарського суду Луганської області, копії балансу станом на 30.09.2013р. та звіту про фінансовий результат за 9 місяців 2013р.

Колегія суддів вважає, що господарським судом було правомірно задоволено клопотання відповідача в частині зменшення нарахованої пені на 50 % з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Законодавець встановив, що при цьому повинно бути взято до уваги:

·ступінь виконання зобов'язання боржником,

·майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні,

·не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України містить норму, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, суд має право, виходячи з конкретних обставин справи, зменшити розмір штрафних санкцій, але не звільнити повністю боржника від їх сплати.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів встановили, що відповідачем було надано належні докази, які підтверджують доводи викладені у клопотанні. Зокрема, з копії балансу на 30.09.2013р. вбачається, що ТОВ «Луганськвода» є збитковим підприємством. З розрахунку обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги водопостачання та водовідведення, що надані населенню підприємством ТОВ «Луганськвода», який погоджено Луганською обласною адміністрацією та її Департаментами відображено заборгованість населення перед відповідачем.

Крім того, як вбачається з постанов державних виконавців щодо виконання судових рішень, основними боржниками відповідача є вугільні і теплопостачаючі підприємства (питома вага в дебіторській заборгованості - 31%), які знаходяться під правовим захистом Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-економічного комплексу". Відповідач несе витрати зі сплати судових зборів для стягнення заборгованості з вугільних і теплопостачаючих підприємств, а отримати від них грошові кошти навіть у примусовому порядку не може протягом декількох років, оскільки відповідно до ст. 3 ч. 3.7 вказаного Закону та п. 15 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (які діяли до 2013 року) виконавче провадження підлягало зупиненню у випадку внесення боржника до реєстру ПЕК.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставними доводи апелянта стосовно того, що суд першої інстанції прийшов до незаконного та необґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру нарахованої пені на 50 %.

Також необґрунтованими є посилання скаржника на те, що господарський суд всупереч висновку стосовно обґрунтування вимог в частині нарахування суми пені у розмірі 364 490,09грн., незаконно стягнув з відповідача в резолютивній частині рішення зменшену пеню в розмірі 182 245,05грн., виходячи з того, що пунктом 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суду надано таке право.

Апелянт зазначає, що висновок суду стосовно того, що пеня, яка нарахована позивачем за порушення строків внесення концесійних платежів, надмірно велика порівняно з його збитками, суперечить матеріалам справи, оскільки судом не визначено розміру збитків Луганської обласної ради. Посилається при цьому на неправильне застосування норм ст. 233 Господарського суду України та ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає такі доводи заявника помилковими, оскільки у даному випадку збитки є теоретичним поняттям виміру впливу безпосередньо на діяльність позивача неправомірними діями відповідача.

Крім того, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

На думку скаржника, рішеннями господарського суду Луганської області по справах №3/5014/3276/2012 та №913/1387/13 фактично встановлено, що ТОВ «Луганськвода» не доведено те, що тарифи, які були встановлені для нього є економічно необґрунтованими. Колегія суддів не приймає такі доводи апелянта, оскільки зазначене не є доведеним фактом у розумінні ст.35 Господарського процесуального кодексу України, а є тільки висновком господарського суду Луганської області при оцінці відзиву у справі.

Виходячи з наведеного, враховуючи майнові інтереси сторін, той факт, що на відповідача покладено функцію з водопостачання у місті, в тому числі - для населення, апеляційний суд погоджується з висновками господарського суду щодо зменшення розміру пені.

Господарським судом було також частково задоволено клопотання відповідача про надання відстрочення виконання судового рішення. З посиланням на ст. 121 Господарського процесуального кодексу України судом надано відстрочку виконання судового рішення до грудня 2014р.

Судова колегія зазначає, що суд першої інстанції помилково послався на ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказану статтю віднесено до розділу 14-го «Виконання рішення, ухвали, постанови» зазначеного кодексу. Тобто, її можливо застосовувати лише на стадії виконання рішення, тільки після видачі виконавчого документу.

Водночас, право на надання відстрочки та розстрочки виконання рішення надане суду ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки зазначене клопотання обґрунтоване тими ж документами та доводами, які додані до клопотання про зменшення розміру стягуваної пені, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду щодо надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення до грудня 2014р.(включно). При цьому колегія суддів приймає до уваги відсутність заперечення позивача проти надання відстрочки виконання судового рішення.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2013р. у справі №913/3073/13 (провадження 9/913/3073/13) підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Луганської обласної ради, м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2013р. у справі №913/3073/13 (провадження 9/913/3073/13) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2013р. у справі №913/3073/13 (провадження 9/913/3073/13) - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу,

1прим.-ДАГС,

1прим.-ГСДО