Рішення № 37000359, 06.02.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.01.14р. Справа № 904/9/14За позовом Прокурора Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, м. Кривий Ріг в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ в особі Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг

До Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м.Кривий Ріг

про стягнення 74 881 651,40 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

від прокурора: Каюк М.С., посвідчення № 001456 від 27.08.2012;

від позивача-1: Павленко В.В., довіреність № 104/01 від 13.01.2014;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ в особі Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" з позовною заявою до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" про стягнення 74 881 651,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням умов договору № 4 від 01.09.08р. про купівлю-продаж теплової енергії.

Прокурор в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник Позивача-1 з'явився в судове засідання, позовні вимоги підтримав, надав витребувані ухвалою суду документи та пояснення.

Представник Позивача-2 в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив, подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог не заперечує та просить суд про зменшення розміру пені.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Позивачем (Продавець) і Відповідачем (Споживач), укладений договір № 4 від 01.09.08 про купівлю-продаж теплової енергії ( Договір).

Згідно предмету цього Договору, Постачальник зобов'язався продавати теплову енергію Споживачу, а Споживач оплачувати Постачальнику та реалізовувати одержану теплову енергію

Відповідно до п. 3.2.2. Договору, одним із обов'язків Споживача є виконання умов та порядку оплати спожитої теплової енергії.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє в частині постачання теплової енергії до 31.12.08, а в частині проведення взаєморозрахунків - до повного їх здійснення (п. 10.1 Договору).

Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач виконав свої зобов'язання за договором, що підтверджується актом здачі - прийняття послуг № 0001 від 28.02.13 (а.с. 24).

Згідно п.п. 6.5-6.7 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач розраховується за спожиту теплову енергію не пізніше 20 числа, наступного за розрахунковим. Щомісячно, в строк до 10-го числа, наступного за звітним Позивач в Відповідач зобов'язані оформити акт здачі - прийняття послуг по споживанню теплової енергії.

Однак, відповідач порушив умови договору і не оплатив своєчасно та у повному обсязі вартість отриманої теплоенергії. Згідно матеріалів справи, за лютий 2013, за Відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 68452772,37 грн., що підтверджується в тому числі актом звіряння взаємних розрахунків, підписаного сторонами.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 68 452 772,37 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

За загальним правилом, встановленим ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 7.7 Договору, за порушення строків оплати за отриману теплову енергію, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, за які допущено прострочення за кожний день прострочення.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Відповідача пені за лютий 2013 року у розмірі 4 862 816, 50 грн., є обґрунтованими.

Однак, у своєму відзиві Відповідач просить суд зменшити її розмір до 2431408,25 грн.

Позивач не заперечує проти зменшення пені за розсудом суду.

Частиною 1 ст. 233 ГК України, встановлено: у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (ч. 3 ст. 83 ГПК України).

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, те, що Відповідач є комунальним підприємством та неприбутковою організацією, теплоенергію споживає не для власних потреб, а для населення, дебіторська заборгованість підприємства становить понад 237 млн. грн. (з них заборгованість населення понад 123 млн. грн., Державного бюджету понад 21 млн. грн.), теплову енергію поставляє населенню за регульованими цінами фактично збитково, суд вважає за можливе зменшити розмір пені що підлягає стягненню до 2 431 408,25 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 2 431 408,25 грн.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у зв'язку із порушенням умов договору, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача 3 % річних.

Тому, вимоги позивача про стягнення 3 % річних за прострочення оплати послуг по постачанню теплової енергії за лютий 2013 року у розмірі 1 566 062,53 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Клопотання про накладання арешту та рахунки та майно Відповідача задоволенню не підлягає з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Постановою пленуму ВГСУ №16 від 26.12.11р. роз'яснено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись з вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Позивачем не доведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України господарські витрати покладаються на Відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 193, 231, 232 Господарського Кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50099, м. Кривий ріг, провулок Дежньова, 9, код 03342184) на користь Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» (50014, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код 00130850) суму основного боргу у розмірі 68 452 772,37 грн., суму пені в розмірі 2 431 408,25 грн., 3% річних в сумі 1 566 062,53 грн., судовий збір у сумі 23134,82 грн.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено 03.02.14.

Суддя М.О.Ніколенко