Постанова № 36998630, 28.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8745/13-а(у 65-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Романчук О.М.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір-К" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір-К" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2013 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вибір-К» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання неправомірним та скасування рішення відповідача, в якому просив визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 01 березня 2013 року № 0001102250 в повному обсязі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір-К" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір-К" - задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Вибір-К» не доведено реальності укладених господарських договорів, не надано необхідної кількості первинних документів, окрім того, судом взято до уваги протокол допиту підозрюваного від 13 лютого 2012 року, відповідно до якого ПП "Одеська будівельна компанія" зареєстровано за грошову винагороду без мети здійснення фінансово-господарської діяльності з настанням відповідних економічних наслідків, Акт від 20 липня 2012 року № 229/22-5/37723199 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Фрументумопт" з питань дотримання податкового законодавства за період із 01 січня 2011 року по 31 червня 2012 року та акту від 17 вересня 2012 року № 1624/23-513/34319643 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Одеська будівельна компанія" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за липень-грудень 2009 року, лютий 2010 року, 2011 рік, відповідно до якого у ТОВ "Фрументумопт" та ПП "Одеська будівельна компанія" відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він суперечить нормам чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вибір-К» зареєстроване Святошинського районною у м. києві державною адміністрацією 28.01.2003 року, свідоцтво про державну реєстрацію № 11718.

У період з 11 по 15 лютого 2013 року посадовими особами відповідача проведено перевірку ТОВ «Вибір-К», за результатами якої 20 лютого 2013 року складено акт № 103/22.5.09/32312227 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо взаємовідносин із приватним підприємством "Одеська будівельна компанія" (далі - ПП "Одеська будівельна компанія") та товариством з обмеженою відповідальністю "Фрументумопт" (далі - ТОВ "Фрументумопт") за період із 01 січня 2008 року по 30 вересня 2012 року (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 5621650,00 грн., у тому числі за березень 2008 року - 115558,00 грн.; квітень 2008 року - 132018,00 грн.; травень 2008 року - 80393,00 грн.; червень 2008 року - 101605,00 грн.; липень 2008 року - 87544,00 грн.; серпень 2008 року - 78492,00 грн.; вересень 2008 року - 118158,00 грн.; жовтень 2008 року - 86193,00 грн.; листопад 2008 року - 54926,00 грн.; грудень 2008 року - 73656,00 грн.; січень 2009 року - 13275,00 грн.; лютий 2009 року - 57223,00 грн.; березень 2009 року - 86882,00 грн.; квітень 2009 року - 82386,00 грн.; травень 2009 року - 113421,00 грн.; червень 2009 року - 391313,00 грн.; липень 2009 року - 248996,00 грн.; серпень 2009 року - 146894,00 грн.; вересень 2009 року - 455881,00 грн.; жовтень 2009 року - 300722,00 грн.; листопад 2009 року - 235943,00 грн.; грудень 2009 року - 143845,00 грн.; січень 2010 року - 61324,00 грн.; лютий 2010 року - 90779,00 грн.; березень 2010 року - 83287,00 грн.; квітень 2010 року - 121009,00 грн.; травень 2010 року - 146558,00 грн.; червень 2010 року - 215746,00 грн.; липень 2010 року - 306827,00 грн.; серпень 2010 року - 288880,00 грн.; вересень 2010 року - 319090,00 грн.; жовтень 2010 року - 410884,00 грн.; листопад 2010 року - 221582,00 грн.; листопад 2011 року - 78627,00 грн.; грудень 2011 року - 53217,00 грн.; січень 2012 року - 18516,00 грн., чим порушено підпункти 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 , підпункти 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (також далі - Закон) та п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України (також далі - ПК України).

На підставі акту перевірки, 01 березня 2013 року складено податкове повідомлення - рішення № 0001102250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2355002,00 грн. за основним платежем та у розмірі 588750,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі ДПС протиправним, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п . 198.1 та 198.2 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.4 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту, відповідно до п. 198.6 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року, тобто був чинний на дату виписки податкових накладних)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Одеська будівельна компанія» 01.11.2007 року було укладено договір 21Т/2007, строк дії якого продовжувався відповідно до додаткових угод до нього від 30.12.2008 року та 29.12.2009 року, а також договір № КП-187 від 01.06.2009 року у відповідності до п.1.1 якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця належне продавцю майно, а покупець - прийняти й оплатити його.

Так, на виконання умов вищевказаних договорів ПП «Одеська будівельна компанія» на вимогу позивача надала наступні податкові накладні: № 8-12 від 04.01.2010 року, № 115-118 від 18.01.2010 року, № 202-208 від 01.02.2010 року, № 235, № 296-299 від 15.02.2010 року, 489-494 від 01.03.2010 року, № 612-616 від 15.03.2010 року, № 793-796, 799 від 01.04.2010 року, № 800, № 943 від 30.04.2010 року, № 944, № 946 - 947 від 16.04.2010 року ,№ 1146- 1152 від 05.05.2010 року, № 1273 - 1277 від 17.05.2010 року, № 1571 - 1577 від 01.06.2010 року, № 1841 - 1844 від 17.06.2010 року, № 2162 - 2164 від 01.07.2010 року, № 2165 від 31.07.2010 року, № 2166 - 2169 від 01.07.2010 року, № 2426 - 2430, № 2445 від 19.07.2010 року, № 2672 - 2678 від 02.08.2010 року, № 3036- 3039 від 18.08.2010 року, № 3514 - 3521 від 01.09.2010 року, № 4056 - 4061 від 16.09.2010 року тощо.

Факт реальності укладених правочинів підтверджується також видатковими накладними, що містяться у матеріалах справи: № 5221 від 01.11.2010 року, № 3638 від 15.11.2010 року, № 5222 віл 01.11.2010 року, № 5655 від 15.11.2010 року, № 5640 від 15.11.2010 року, № 5641 від 15.11.2010 року, № 5642 від 15.11.2010 року, № 5643 від 15.11.2010 року, № 5219 від 01.11.2010 року, № 5270 від 01.11.2010 року, № 5218 від 01.11.2010 року, № 5223 від 01.11.2010 року, № 4541 від 01.10.2010 року, № 4537 від 01.10.2010 року, № 4536 від 01.10.2010 року, № 4937 від 18.10.2010 року, № 4938 від 18.10.2010 року, № 4936 від 18.10.2010 року тощо (том 64 а.с.59 - 187).

Окрім того, 18.10.2011 року між позивачем та ТОВ «Фрументумопт» було укладено договір № 1/КП-2011, у відповідності до п.1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити його.

На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Фрументумопт» на вимогу позивача надала наступні податкові накладні: № 4 від 01.11.2011 року, № 19 від 01.11.2011 року, № 22 від 01.11.2011 року, № 43 від 02.11.2011 року, № 49 від 03.11.2011 року, № 19 від 01.12.2011 року, № 22 від 01.12.2011 року, № 25 від 01.12.2011 року, № 28 від 01.12.2011 року, № 31 від 01.12.2011 року, № 47 від 06.12.2011 року, № 19 від 20.12.2011 року, № 1 від 04.01.2012 року.

Факт реальності укладеного правочину підтверджується також видатковими накладним, що містяться у матеріалах справи: № РН - 011212 від 01.12.2011 року, № РН - 011211 від 01.12.2011 року, № РН - 011215 від 01.12.2011 року, № РН - 011214 від 01.12.2011 року, № РН - 061201 від 06.12.2011 року, № РН - 011109 від 01.11.2011 року, № РН - 011106 від 01.11.2011 року, № РН - 031105 від 03.11.2011 року, № РН - 040101 від 04.01.2012 року, № РН - 200102 від 20.01.2012 року.

Докази оплати вартості товару підтверджується рахунками - фактурами та копіями платіжних доручень, що містяться у матеріалах справи. Окрім того, рух коштів на рахунку позивача відображено у наданому останнім картці рахунку: 281 (том 64, а.с.199 - 248).

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що усі первинні документи оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні, що були виписані контрагентами позивача за результатами договорів поставки містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Незрозумілим, на думку колегії суддів, є посилання відповідача та суду першої інстанції на недостатність первинних документів щодо використання товару у власній господарській діяльності позивача.

Так, відповідно до Довідки з ЄДРПОУ ТОВ «Вибір - К» має наступні види економічної діяльності:

- 43.22 - монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування;

- 46.74 - оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього;

- 47.52 - роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно - технічними виробами в спеціалізованих магазинах;

- 95.22 - ремонт побутових приладів, домашнього та садового обладнання.

Аналогічними видами діяльності, а саме 51.53.2 - оптова торгівля будівельними матеріалами, відповідно до Довідок з ЄДРПОУ займаються контрагенти позивача - ПП «Одеська будівельна компанія» та ТОВ «Фрументумопт».

Подальше використання отриманого від контрагентів товару у власній господарській діяльності підтверджується, наданими позивачем копіями договорів із третіми особами: з ТОВ «Ново - Світ» від 21.03.2011 року, з ТОВ «Натур-Енерго-Плюс» від 01.02.2011 року, з Національним транспортним університетом № 372/11 від 18.10.2011 року, з ТОВ «Недлес» від 15.11.2011 року, з ПП «Нікодім» від 27.10.2011 року № 369/11, з ТОВ «Он-лайн сервіс» від 30.08.2011 року № 352/11, з ПП «Одессантехмонтаж» від 14.07.2011 року № 316/11, з ПП «Клімат - сервіс» від 14.03.2011 року № 74/263/011, з ПП «Завод «Комсомолець» від 04.08.2011 року № 311/11, з ТОВ «Калинівка Констракт» від 13.07.2011 року № 304/11 тощо (том 62 а.с.1 - 222).

Факт виконання зобов'язань перед третіми особами підтверджуються наданими позивачем копіями податкових накладних (том 3, а.с.1 - 213), видаткових накладних (том 35 а.с. 1 - 204) тощо.

Факт зберігання отриманого від контрагентів позивача товару підтверджується договорами оренди нежитлового приміщення № 6 та № 7, укладеного між позивачем та ТОВ «Шато - Інвест» від 01.01.2012 року та 18.12.2009 року, відповідно до якого позивач бере у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною корисною площею 1093,5 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, Залізничне шосе 47. Факт приймання вказаного нежитлового приміщення підтверджується також актом прийому - передачі нежитлового приміщення від 31.12.2009 року, додатковими угодами № 1 - 3 до Договору № 7, актами надання послуг (том 63 а.с.3 - 50).

На підтвердження отримання від ПП «Одеська будівельна компанія» та ТОВ «Фрументумопт» товару, позивачем також надано оригінали рекламної продукції (каталоги, буклети тощо), в яких значиться асортимент товарів, придбаних у контрагентів (том 63 а.с. 78 - 171).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, судам для встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість необхідно з'ясувати наступні факти та їх документальне підтвердження:

1. Встановлення факту здійснення господарської операції.

2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.

3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Дана правова позиція відображена також в Листі Вищого адміністративного суду від 02.2011 року № 742/11/13-11.

Враховуючи те, що колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи факт здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагентів (на час вчинення господарських операцій) податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, усі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, підстави для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення у посадових осіб контролюючого органу були відсутні.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка, окрім того, відповідачем та судом першої інстанції зазначено, що ані на час проведення перевірки ані на час винесення спірного податкового повідомлення - рішення позивачем не було надано контролюючому органу необхідних первинним документів, проте такі доводи спростовуються матеріалами справи.

Так, у відповідності до приписів п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Скориставшись своїм правом на подання заперечень на акт, передбаченим положеннями ст. 56 ПК України, 28.02.2013 р. (тобто через 4 робочі дні з дня отримання Акту) скаржник надіслав до ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС рекомендованим листом з повідомленням про вручення свої заперечення на Акт (копія поштового чеку додається, додаток № 4), яке було вручено уповноваженому відповідача Бондарчук відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення (додаток № 5).

Однак замість запрошення на розгляд поданих позивачем заперечень ТОВ «Вибір-К» отримало лист № 2494/10/22.5.17 від 06.03.2013 р. за підписом в.о. заступника начальника ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС О.О. Красуліної (додаток № 6), в якому пояснюється причина неврахування поданих заперечень на акт перевірки. Так в листі зазначається, що позивачем пропущено строк подання вказаних заперечень, що не відповідає дійсності, як вже було зазначено вище.

Окрім того, як на підставу нікчемності укладених позивачем правочинів, податковий орган та суд першої інстанції посилаються на Акт від 20 липня 2012 року № 229/22-5/37723199 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Фрументумопт" з питань дотримання податкового законодавства за період із 01 січня 2011 року по 31 червня 2012 року та акту від 17 вересня 2012 року № 1624/23-513/34319643 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "Одеська будівельна компанія" з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинах з контрагентами, якими сформовано податковий кредит за липень-грудень 2009 року, лютий 2010 року, 2011 рік, відповідно до якого у ТОВ "Фрументумопт" та ПП "Одеська будівельна компанія" відсутні необхідні умови для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів, проте такі доводи не можуть братися колегією суддів до уваги з огляду на наступне.

У відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної у Листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи (том 1 - том 65), позивачем доведено реальність укладених правочинів з ПП «Одеська будівельна компанія» та ТОВ «Фрументумопт», використання придбаного товару у власній господарській діяльності, а тому посилання відповідача на Акт перевірки контрагента є недоцільним.

Також, суд першої інстанції в рішенні, як на підставу підтвердження порушення позивачем норм ПК України та укладення нікчемних правочинів, посилається на той факт, що відносно директорів контрагентів позивача порушено кримінальні справи, що, під час апеляційного провадження спростовано наданими позивачем копіями рішень, відповідно до яких постанови про порушення кримінальних справ відносно директора ТОВ «Фрументумопт» та ПП «Одеська будівельна компанія» скасовані.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було не вірно встановлено фактичні обставини справи, надано невірну оцінку дослідженим доказам та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір - К" - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вибір - К" - задовольнити.

Керуючись ст. ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір -К» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вибір - К» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 01 березня 2013 року № 0001102250.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

О.М. Романчук

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Романчук О.М