Постанова № 36998546, 29.01.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 757/14753/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Ісаєвська О.В.

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого суддів Хрімлі О.Г., Ганечко О.М., Літвіної Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Печерського районного суду м.Києва від 13 серпня 2013 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Правління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про зобов"язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_4 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Правління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком згідно з трудовим стажем до виїзду позивача на постійне місце проживання за межі України протиправною та зобов'язання виплачувати пенсію за віком починаючи з 07 жовтня 2009 року відповідно до чинного законодавства.

Постановою Печерського районного суду м.Києва від 13 серпня 2013 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Зважаючи на те, що у справі відсутні клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів вирішила справу розглянути у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню частково.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1996 по 1998 рр. отримував пенсію за віком на території України, та у вересні 1998 року виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.

В березні 2011 року та в травні 2013 року позивач направив до Пенсійного фонду України заяву, в якій з посиланням на Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року просив відновити йому виплату пенсії за віком.

На вказані заяви отримав листи-відповіді Пенсійного фонду України від 08 квітня 2011 року за № 5954/р-11 та від 30 травня 2013 року за № 8308/р-11, в яких відповідач роз'яснив позивачу, що на даний час триває робота спільно з Міністерством соціальної політики України щодо підготовки нормативно-правових актів, спрямованих на виконання Рішення Конституційного Суду України, якими будуть передбачені умови, норми і механізм виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення.

Крім того, відповідачем зазначено, що Рішення Конституційного Суду України № 25-рп/2009 від 07 жовтня 2009 року, на яке посилається позивач як на підставу для призначення пенсії, розповсюджується на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07 жовтня 2009 року.

Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог та їх відповідність чинному законодавству, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачалось, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не укладалося.

Між тим, Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року у справі № 1-32/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З огляду на зазначене, положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з 07 жовтня 2009 року, тобто від дати прийняття рішення Конституційним Судом України № 25-рп/2009.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року.

Згідно з п. 1 вказаного Порядку передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим громадянам і членам їх сімей подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації), або законним представником відповідно до законодавства за місцем проживання (реєстрації) заявника.

Таким чином, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як й інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Виходячи із правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України: від 12 лютого 2013 року у справі № К/9991/54895/12, від 06 червня 2013 року у справі № К/9991/51100/12 та від 20 лютого 2013 року у справі № К/9991/49491/12.

Враховуючи зазначене, необґрунтованим є рішення суду першої про відмову в задоволенні адміністративного позову по суті позовних вимог.

Між тим, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи наведені положення законодавства, фактичні обставини справи та щомісячний характер здійснення спірних виплат, колегія суддів приходить до висновку про те, що терміном, з якого може бути задоволена позовна вимога про виплату пенсії є 01 січня 2013 року, оскільки позивач звернувся до суду з адміністративним позовом лише 01 липня 2013 року.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Правління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про визнання відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком згідно з трудовим стажем до виїзду позивача на постійне місце проживання за межі України протиправною та зобов'язання виплачувати пенсію за віком починаючи з 07 жовтня 2009 року відповідно до чинного законодавства є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано достатньо доказів правомірності дій щодо відмови в призначенні та виплаті пенсії за віком згідно з трудовим стажем до виїзду позивача на постійне місце проживання за межі України, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та наведеними законодавчими нормами.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової про задоволення адміністративного позову частково.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183-2, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м.Києва від 13 серпня 2013 р. - скасувати та ухвалити нову.

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Правління Пенсійного фонду України, Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська про зобов"язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо непередачі уповноваженому територіальному органу Пенсійного фонду України заяви ОСОБА_4 про відновлення виплати пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснювати виплату на користь ОСОБА_4 пенсії, на підставах, визначених законодавством України, починаючи з 01 січня 2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: О.Г.Хрімлі

Судді: О.М. Ганечко

Н.М. Літвіна

Головуючий суддя Хрімлі О.Г.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.