Постанова № 36996742, 04.02.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 року Справа № 904/9011/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. - доповідача

суддів: Паруснікова Ю.Б., Тищик І.В.

секретар судового засідання: Гаврилов О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Станішевський І.С. представник, довіреність №14-69 від 22.03.13;

від позивача: Пац В.О. представник, довіреність №14-333 від 16.03.12;

від відповідача: Бабич Ю.Г. представник, довіреність №46-11-1643 від 25.12.13;

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 року у справі № 904/9011/13

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Дніпропетровського державного аграрного університету в особі Коледжу електрифікації Дніпропетровського державного аграрного університету, м. Дніпропетровськ

про: стягнення 50 001 грн. 24 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 року у справі № 904/9011/13 (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Дніпропетровського державного аграрного університету в особі Коледжу електрифікації Дніпропетровського державного аграрного університету на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 42 623,62 грн. заборгованості, 1 109,51 грн. 3% річних, 1 577,93 грн. пені, 1 491,92 грн. штрафу, 1 716,07 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору № 12/1053-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу від 29.10.2012 року в частині оплати отриманого газу, правом позивача на стягнення відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних, неправомірністю розрахунку позивачем суми інфляційних втрат, правом на стягнення відповідно до п.7.2 договору пені та штрафу за прострочення платежу понад 30 днів.

Користуючись наданим ст. 83 Господарського процесуального кодексу України та 233 Господарського кодексу України правом зменшити розмір неустойки, суд задовольнив клопотання відповідача та приймаючи до уваги майновий стан сторін, враховуючи статус відповідача та ступінь виконання ним зобов'язання, суд зменшив розрахований позивачем розмір пені та штрафу на 50%.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі зазначає на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що підстави для зменшення штрафу та пені у суду були відсутні, доказів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру стягуваної суми пені та штрафу на 50 %, надано не було, судом не враховано особливості майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні.

Просить оскаржуване ним рішення скасувати в частині стягнення пені та штрафу, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи апелянта, просить залишити оскаржуване рішення господарського суду без змін як законне та обґрунтоване.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (позивач) та Дніпропетровським державним аграрним університетом в особі Коледжу електрифікації Дніпропетровського державного аграрного університету (відповідач) 29.10.2012 року було укладено договір №12/1053-ТЕ-4 купівлі-продажу природного газу (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у 2012 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору (п.1.1. договору) (а.с.20-25).

Відповідно до підписаних сторонами актів приймання-передачі природного газу позивач протягом листопада - грудня 2012 року передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 32,921 тис.куб.м. на загальну суму 42 623 грн. 62 коп.(а.с.26-27).

Згідно з п.6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Так, відповідач мав здійснити остаточні розрахунки за поставлений в листопаді газ в строк до 14.12.2012 року включно, а в грудні 2012 року - в строк до 14.01.2013 року включно.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та аналогічних положень ст.ст. 525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлений факт порушення відповідачем зобов'язання в частині оплати отриманого газу, тому висновок суду про стягнення заборгованості є правомірним.

Право позивача на стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також право на стягнення штрафу у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу. за прострочення понад 30 (тридцять) днів передбачено п.7.2 договору.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) Дніпропетровський державний аграрний університет є державним закладом (а.с.15).

Коледж електрифікації Дніпропетровського державного аграрного університету є філією без права юридичної особи (а.с.16).

Відповідно до плану використання бюджетних коштів на 2012 рік потреба відповідача у дофінансуванні витрат на оплату природного газу становила 270 000 грн. (а.с.93-94).

Вирішуючи питання щодо зменшення на 50% нарахованої позивачем пені та штрафу, передбачених п.7.2 договору, суд першої інстанції врахував майновий стан обох сторін, умови договору щодо використання придбаного відповідачем природного газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням (п. 1.2 договору).

Вказані обставини колегія суддів також розглядає як виняткові, на підставі яких суд має право ( в тому числі і за власної ініціативи) зменшити належні до сплати штрафні санкції.

Наведені в апеляційній скарзі доводи є суб'єктивною думкою позивача щодо тлумачення положень ст.233 Господарського кодексу України та обставин справи.

Щодо стягнення судом інфляційних втрат та 3% річних, то обґрунтованість цих вимог передбачена положеннями ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд правомірно відмовив позивачу в стягненні інфляційних втрат в сумі 128,58 грн., оскільки в порушення вимог ст.625 Цивільного кодексу України позивач здійснив розрахунок не за весь період прострочення, а вибірково, не врахувавши місяці, в яких мала місце дефляційні процеси (лютий, липень, серпень 2013 року).

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних є правильним, стягнення обгрунтованим.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 року у справі № 904/9011/13 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.В. Тищик

Суддя: Ю.Б. Парусніков

Підписано в повному обсязі 06.02.2014 року.