Постанова № 36995723, 29.01.2014, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/175/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2014 року 11:05м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіСалюка П.І. при секретаріТимчишину В. М. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними скасування рішення та картки відмови та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом до Хмельницької митниці Міндоходів, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 19.07.2013 р. №400040000/2013/000024/1 про коригування митної вартості товару, винесене Хмельницькою митницею Державної митної служби України (митний пост "Славута), правонаступником якої є Хмельницька митниця Міндоходів; визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні товару №400040000/2013/00048 складену 19.07.2013 р. Хмельницькою митницею Державної митної служби України (митний пост "Славута"), правонаступником якої є Хмельницька митниця Міндоходів; зобов'язати Хмельницьку митницю Міндоходів (митний пост "Славута") здійснити митне оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю; стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, позовні вимоги просив задоволити у повному обсязі, виходячи із підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що картка відмови в митному оформленні транспортного засобу та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті митним органом правильно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, тому скасуванню вони не підлягають. Детально позицію відповідача викладено у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач зареєстрований 07.03.2003 року як юридична особа, ідентифікаційний код 32285199, та відповідно до статей 15, 16 Податкового кодексу України є платником податків, зборів і зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до Постанови КМУ від 20 березня 2013 року № 229 Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів було утворено Хмельницьку митницю Міндоходів та реорганізовано шляхом приєднання Хмельницької митниці Держмитслужби до Хмельницької митниці Міндоходів.

Згідно з п. 3 Постанови КМУ від 20.03.2013 року № 229 територіальні органи Міністерства доходів і зборів є правонаступниками територіальних органів Державної податкової служби та Державної митної служби, що реорганізуються.

Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

22 травня 2013 року між позивачем та компанією-постачальником "DEFTRANS" (Польща) було укладено Контракт № І 13/20, предметом якого була поставка позивачу меблів для ванних кімнат з ДСП, ламінованих (далі по тексту - Товар).

На виконання умов контракту, на адресу позивача у липні 2013 року було направлено товар відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 16.07.2013 р. №FE/0000018/2013.

З метою митного оформлення товару, передбаченого рахунком-фактурою, позивачем була заповнена та подана до підрозділу відповідача - митного посту "Славута" митна декларація від 19.07.2013 року № 400040000/2013/003717, в якій товар був задекларований у митний режим "імпорт". Фактурна вартість товару визначена на рівні 7015,72 євро, а митна вартість - 7672,49 євро. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.

Разом з митною декларацією позивач надав митному органу Контракт № І 13/20 від 22 травня 2013 року, специфікацію №4 від 25 червня 2013 року, рахунок-фактуру (інвойс) №FE/0000018/2013 від 16 липня 2013 року, договір доручення (про перевезення) №1128 від 25.12.2012 р. та Довідку №1079-131 1354 від 16.07.2013 р. про транспортні витрати, Договір №1116 на перевезення вантажів від 28.12.2013 року.

Окрім цього, користуючись правом, передбаченим п. 6 ст. 53 Митного Кодексу України, за власним бажанням позивачем було надано відповідачу наступні документи: копію митної декларації країни відправлення MRN13PL394020E0033923 від 16.07.2013 p., міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 16.07.2013 р., прайс-лист виробника № б/н від 22.05.2013 р., калькуляцію № б/н від 03.06.2013 р.

Під час аналізу документів, поданих для митного оформлення за митною декларацією 400040000/2013/003717 від 19.07.2013 року відповідачем встановлено, що відповідно до ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, документи, подані до митного оформлення, не дають можливості пересвідчитись у правильності визначення митної вартості товару тому, що не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (витрати на страхування товарів), у зв'язку із чим, необхідне подання додаткових документів у відповідності до ч. 3 ст. 53 Митного Кодексу України: виписку з бухгалтерської документації, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформаціями біржових організацій про вартість товару або сировини.

У зв'язку з цим, митним органом 19 липня 2013 року прийнято рішення №400040000/2013/000024/1 про коригування митної вартості товару, яким митну вартість товару було збільшено з 7672,49 євро до 13578,18 євро. Відповідно даному рішенню, Метод 1 не застосовано, консультацію проведено; Метод 2 не застосовано через відсутність інформації в декларанта та митного органу, щодо оформлення ідентичних товарів; Метод 3 не застосовано через відсутність інформації в декларанта, щодо оформлення подібних (аналогічних) товарів; Метод 4-5 не застосовано через відсутність основи для віднімання та додавання вартості; застосовано Метод 6 - резервний.

Також 19.07.2013 р. відповідач склав картку відмови у митному оформленні товару №400040000/2013/00048 за тих же самих підстав, що і прийняте рішення при коригуванні митної вартості - неподання до митного оформлення документів, що підтверджують складові митної вартості товару у відповідності до вимог ч.2, 8, 9 ст. 52 Митного Кодексу України та ч. 2, 3 ст. 53 Митного Кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів

Досліджуючи правомірність зазначених вище дій та рішень відповідача, суд враховує наведене нижче.

В силу ч.1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч.1 ст.51 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Водночас, в силу п.1 ч.3 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: ч.1 зазначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8 якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Нормами ст. 57 МК України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Так, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ст.60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі, якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі, якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі, якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Представником позивача у судовому засіданні надано вагомі аргументи, що Хмельницькою митницею не наведено об'єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання методу визначення та обчислення митної вартості товару, не конкретизовано документи, які не були подані позивачем для обґрунтування митної вартості товару.

З рішення митниці про визначення митної вартості товару за шостим методом не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості за першим методом, на підставі документів поданих ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" та чи взагалі була потреба у митниці самостійно визначати митну вартість за шостим методом. Суд зауважує, що у оскаржуваному рішенні не вказано, якою саме ціновою інформацією та за який період керувалася Хмельницька митниця при визначенні митної вартості товару.

Як свідчать обставини, обмеження у застосуванні першого методу визначення митної вартості товару щодо ПАТ "Славутський комбінат "Будфарфор" у відповідача були відсутні, а визначений законодавцем перелік обмежень застосування першого (основного) методу визначення митної вартості є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає. Такого обмеження у використанні першого (основного) методу визначення митної вартості товару, як неподання додаткових документів, у Митному кодексі України немає.

У листі від 01.05.2012 р. Верховний Суд України сформував свою правову позицію з даного приводу, обов'язкову для виконання усіма судами. Відповідно до п. 2 цього листа, дії митного органу щодо застосування шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару без послідовного застосування попередніх п'яти та без обґрунтування неможливості їх застосування є неправомірними (постанови Верховного Суду України від 7 лютого 2011 р. у справі N 21-76а10, від 14 листопада 2011 р. у справі N 21-213а11, від 21 листопада 2011 р. у справі N 21-222а11).

Відповідач у судовому засіданні відстоював ту позицію, що оскаржувані рішення митного органу є такими, що відповідають чинному законодавству та не містять підстав для визнання їх протиправними та скасування, оскільки позивачем до митного оформлення не було надано документів, що підтверджують витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів.

Суд, при вирішенні спору не бере до уваги такі підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 400050000/2013/000024/1 від 19.07.2013 року як відомості про вартість страхування, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт пов'язаних з пакуванням, витрати на навантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані із транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, оскільки Митним кодексом України не передбачено такої деталізації вартості отриманого товару при виставленні для оплати рахунку-фактури, а така деталізація вартості поставленого товару при її необхідності є правом постачальника та покупця.

Також суд вважає суттєвою ту обставину, що розділом 4 контракту, позивач та Продавець визначили, що поставка товарів повинна здійснюватись по кожному окремому замовленню Покупця на умовах, вказаних в кожній окремій специфікації.

Згідно Специфікації, поставка повинна здійснюватись на умовах FCA Одоланов, Польща. Згідно з умовами FCA Інкотермс 2010, поставка вважається здійсненою:

- якщо транспорт надається покупцем: коли товар завантажений на транспортний засіб покупця, якщо названим місцем є площі продавця;

- якщо транспорт надається продавцем: коли товар готовий до розвантаження у будь-якому іншому разі.

У даних спірних правовідносинах було застосовано перший варіант, таким чином, згідно FCA Інкотермс 2010 до обов'язку продавця товару відносився обов'язок про завантаження товару, з огляду на що, посилання відповідача на неможливість визначення розміру платежів за навантаження товару є безпідставними, оскільки навантаження товару здійснювалось ресурсами та за рахунок продавця, а тому, не потребує підтвердження.

Дана обставина підтверджується довідкою №1079-131 1354 від 16.07.2013 р. про транспортно-експедиторські витрати, оскільки у ній відмічено, що навантаження здійснено за рахунок вантажовідправника.

Досліджуючи правомірність та обґрунтованість заявлених митним органом вимог, суд вважає за неможливе подання інформації біржових організацій про вартість імпортованих товарів, оскільки вони за міжнародними торговими звичаями не є біржовими. Також недоцільним є витребовування від позивача висновків експертних організацій про вартісні характеристики товару, оскільки вартість конкретного товару визначена специфікацією до Контракту.

Суд також звертає увагу на недоцільність подання позивачем висновків експертних установ про вартісні характеристики товару, оскільки вартість конкретного товару визначена інвойсом.

Посилання відповідача на ненадання на вимогу митного органу додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації, висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини судом до уваги не приймаються, оскільки відносяться до переліку документів, які слід надавати при переході до наступних методів митного оформлення.

Представником відповідача у судовому засіданні не надано пояснень та відповідних документів які б свідчили про те, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару згідно із переліком визначеним частиною 2 статті 53 Митного кодексу України містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи викладене, суд прийшов до переконання, що митна вартість партії товару, задекларована позивачем в МД №400040000/2013/003717, обумовлена сторонами Контракту №І 13/20 від 22.05.2013 р. та підтверджується поданими одночасно з цією декларацією документами, а отже, задекларовані позивачем відомості щодо митної вартості товару є об'єктивними, піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Частина 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Так, згідно платіжних доручень від 14.01.2014 р. №128, 129, позивачем сплачено 255,78 грн. у якості судового збору за звернення із позовом до Хмельницького окружного адміністративного суду, а тому суд вважає, що позовна вимога про стягнення судових витрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Судом встановлено, що подаючи позовну заяву до суду, позивач сплатив судовий збір на загальну суму 255,78 грн., із яких 182,70 грн. становить 10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру. Дана сума підтверджується платіжним дорученням від 14.01.2014 р. №128, а решта суми судового збору, тобто 90% розміру ставки судового збору в сумі 1644,30 грн., стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, під час розгляду справи судом не встановлено та відповідачем не доведено: неповноти чи недостатності наданих позивачем з митною декларацією документів та наведених в них відомостей для цілей застосування 1 методу; наявності визначених ч. 1-2 ст. 58 МК України обмежень для застосування першого методу та наявності обставин, визначених ч. 6 ст. 54 МК України для відмови у митному оформленні товару із застосуванням першого методу, а тому і підстав для застосування положень ч. 3 ст. 58 МК України, а саме - підстав для застосування шостого методу при недоведеності неможливості застосування попередніх методів у митного органу не було.

З огляду на вказане, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, оскільки застосування митними органами другорядних методів визначення митної вартості товару можливо тільки після проведення консультацій з декларантом, а кожен наступний метод визначення митної вартості може застосовуватись в випадку неможливості застосування попереднього із наведенням ґрунтовних доказів, відповідачем не надано спростувань цієї обставини, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163, 186 , 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України (митний пост "Славута") від 19 липня 2013 року №400040000/2013/000024/1 про коригування митної вартості товарів.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №400040000/2013/00048, складену 19 липня 2013 року Хмельницькою митницею Державної митної служби України (митний пост "Славута").

Зобов'язати Хмельницьку митницю Міндоходів вчинити дії з митного оформлення товару за заявленою Публічним акціонерним товариством "Славутський комбінат "Будфарфор" митною вартістю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Славутський комбінат "Будфарфор" судові витрати у розмірі 255 грн. 78 коп. (двісті п'ятдесят п'ять грн. 78 коп.).

Стягнути з судовий збір у сумі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп. шляхом їх безспірного списання із рахунку Хмельницької митниці Міндоходів у Державний бюджет України (рахунок отримувача 31217206784002, отримувач: УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ 38045529, банк отримувача: ГУДКСУ у Хмельницькій області, код банку (МФО) 815013, призначення платежу *;101; судовий збір; 35173158; пункт, за яким сплачується судовий збір).

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 31 січня 2014 року 09 год. 15 хв.

Суддя "Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк