Ухвала суду № 36994398, 30.01.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 824/2275/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білої Л.М.

суддів: Загороднюка А.Г. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії , -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною відмову Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації поставити ОСОБА_2 на черговість на забезпечення спецавтотранспортом. Зобов'язано відповідача поставити позивача на облік на першочергове забезпечення автомобілем як інваліда 1-ї групи та учасника ВВВ, що користується пільгами, передбаченими Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з березня 2012 року.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просив скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.11.2013 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач в судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлялася завчасно та належним чином.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, надав суду заяву в якій просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації та необхідності залишення в силі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, позивач - ОСОБА_2 є інвалідом І "А" групи з дитинства з медичними показаннями на забезпечення автомобілем з ручним керуванням та протипоказаннями до водіння автомобілем з ручним керуванням з діагнозом кіфосколіоз хребта ІV ступеня. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 10.09.1996 року має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни.

В березні 2012 року позивач звернулася до відповідача з всіма необхідними документами, передбаченими п.34 Постанови КМУ від 19.07.2006р. №999 "Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями" для поставки на чергу забезпечення інвалідів автомобілями.

Листом від 17.06.2013 року №Р-1051/6 відповідач повідомив позивачу, що на черговості вона не перебуває та хоча і має право на забезпечення автомобілем - не отримає його в зв'язку з протипоказанням до керування ним.

Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем при прийнятті рішення про відмову ОСОБА_2 в забезпеченні автомобілем з ручним керуванням - не враховано всіх обставин, що мали значення для його прийняття, так як за наявності протипоказань до керування таким транспортним засобом, позивач може реалізувати своє право на забезпечення спецавтотранспортом через свого законного представника.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до абз. 1 п. 3 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" від 19.07.2006 року № 999, підставою для забезпечення інвалідів автомобілями є заява, документи, зазначені у пункті 34 цього Порядку та висновок обласної, центральної міської у м. Києві та м.Севастополі, республіканської в Автономній Республіці Крим медико-соціальної експертної комісії про наявність в інваліда медичних показань для забезпечення автомобілем і наявність або відсутність протипоказань до керування ним залежно від умов забезпечення автомобілем, зазначених у пунктах 29-31 цього Порядку.

Абзацом 3 п. 3 Постанови КМУ №999 встановлено, що інвалід або член його сім'ї, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда і якому передається право користування автомобілем, законний представник недієздатного інваліда, дитини-інваліда, інша особа, якій передається право користування автомобілем (для інвалідів війни та інвалідів I групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також громадян, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї (категорія 1) та яка зареєстрована в одному населеному пункті з інвалідом, подає копію посвідчення водія на право керування автомобілем відповідної категорії.

Пункт 31 Постанови №999 передбачає, що за 30 відсотків вартості отримують автомобілі законні представники (за відсутності в них протипоказань до керування автомобілем та наявності посвідчення на право керування автомобілем) недієздатних інвалідів з дитинства, дітей-інвалідів та інваліди з дитинства (з передачею права користування автомобілем члену сім'ї, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда) внаслідок дитячого церебрального паралічу, прогресуючої дистрофії (міотрофії, аміотрофії), з вираженими наслідками перенесених органічних захворювань, травмами головного або спинного мозку (тетрапарез, геміпарез), які не можуть самостійно пересуватися, за наявності у таких інвалідів, дітей-інвалідів медичних показань для забезпечення автомобілем з ручним керуванням.

Судом встановлено, що племінник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 є членом сім'ї інваліда, який зареєстрований за місцем реєстрації інваліда та якому передається право на користування автомобілем.

З аналізу вищенаведених норм колегія суддів вважає, що оскільки у позивача є право на забезпечення автомобілем, то користуватися, тобто керувати ним, в її інтересах може її законний представник, а тому протипоказання до водіння не може бути причиною для відмови позивачу в забезпеченні спецавтотранспортом.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З матеріалів адміністративної справи слідує, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, відтак, позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надавши правову оцінку діям відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та повноцінно вмотивованими судом в рішенні від 19.11.2013 року.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами ст.224 КАС України не може бути скасоване рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації та залишення в силі постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року.

Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2013 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Загороднюк А.Г.

/підпис/ Сушко О.О.

З оригіналом згідно:

секретар