Рішення № 36994108, 03.02.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/2445/13-ц

Номер провадження 22-ц/786/459/14

Головуючий у 1-й інстанції Сегет Я. С.

Доповідач Лобов О. А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2014 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів Акопян В.І., Одринської Т.В.

при секретарі Цилюрик М.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 грудня 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду із вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 12 806 грн. 58 коп. заборгованості за кредитним договором, посилаючись на неналежне виконання боржником своїх зобов'язань.

Рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 грудня 2013 року позов задоволений частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 6 383 грн. 23 коп. заборгованості за кредитним договором, вирішене питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, задовольнивши вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що висновок суду про зменшення розміру нарахованих процентів у порядку ч.3 ст.551 ЦК України є помилковим, оскільки проценти не є неустойкою.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав:

Відповідно до ст.307 ч.1 п.3, ст.309 ч.1 п.4 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення суду першої інстанції в разі неправильного застосування судом матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 31 липня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладений договір без номеру, згідно умов якого останній отримав кредит у розмірі 2 000 грн. у виді кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36% річних за користування кредитними коштами. Згідно п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору, останній укладений строком на дванадцять місяців і якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк.

ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином у повному обсязі не виконував, у зв'язку з чим за станом на 31 жовтня 2013 року заборгованість за кредитним договором склала 12 806 грн. 58 коп., з яких 2 648 грн. 60 коп. - тіло кредиту, 9 071 грн. 95 коп. - проценти за користування кредитом, 500 грн. - штраф (фіксована частина), 586 грн. 03 коп. - штраф (процентна складова).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нараховані Банком проценти є неустойкою, розмір якої значно перевищує розмір завданих Банку збитків, що є підставою відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України для зменшення суми нарахованих процентів.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Системний аналіз наведених норм закону (стаття 536 - глава 48 ЦК України «Виконання зобов'язань», а стаття 549 - глава 49 «Забезпечення виконання зобов'язань») дає підстави обґрунтовано стверджувати, що проценти є платою за користування чужими грошима, а неустойка - засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності. Отже, в силу своєї правової природи проценти та неустойка є різними правовими інститутами.

Частиною третьою статті 551 ЦК України суду надано право за наявності певних умов зменшити розмір неустойки. Що стосується процентів то така можливість їх зменшення за рішенням суду законом не передбачена.

За таких обставин суд першої інстанції не мав законних підстав для ухвалення рішення про зменшення розміру процентів на підставі ч.3 ст.551 ЦК України.

Таким чином, рішення суду першої інстанції слід змінити, а саме загальний розмір заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Банку, необхідно збільшити до 12 806 грн. 58 коп., тобто проценти за користування кредитним коштами підлягають стягненню у повному обсязі.

Керуючись ст.303, ст.307 ч.1 п.2, ст.309 ч.1 п.4, ст.316, ст.319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Лохвицького районного суду Полтавської області від 06 грудня 2013 року змінити: збільшити суму заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», з 6 383 грн. 23 коп. до 12 806 грн. 58 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.А. Лобов

Судді В.І. Акопян

Т.В. Одринська

З оригіналом згідно

Суддя: О.А.Лобов