Ухвала суду № 36993648, 05.02.2014, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3051/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2014 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Чех Н.А. перевіривши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно-житлова компанія»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

встановив:

В провадження Дніпровського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява. З позовної заяви встановлено, що позивач звернувся саме до Дніпровського районного суду м. Києва на підставі ст.ст. 110, 114 ЦПК України. Місцезнаходження нерухомого майна відповідача - АДРЕСА_1; останнє відоме місце проживання в Україні - АДРЕСА_2.

Відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Відповідно до ч. 9 ст. 110 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходження майна відповідача чи останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

Відповідно до ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

При вивченні матеріалів позовної заяви було встановлено, що до позовної заяви не надано відповідних документів, які підтверджують те, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачу.

Судом не враховується посилання представника позивача на ст. 114 ЦПК України, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а не нерухоме майно, що тягне за собою виключну підсудність.

Останнім відомим місцем проживання відповідача на території України є квартира АДРЕСА_2, яка територіально відноситься до Дарницького району м. Києва.

Враховуючи викладене, та вимоги процесуального законодавства України суд дійшов висновку, що дана позовна заява не підсудна Дніпровському районному суду м. Києва та підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст. 115 ЦПК України в разі, коли суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду. Така ж вимога передбачена ст. 121 ч. 3 п. 4 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 114, 115, 121, 293, 294 ЦПК України,

ухвалив:

Повернути позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно-житлова компанія» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - для подання до належного суду.

Повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Експлуатаційно-житлова компанія» судовий збір у розмірі 128 (сто двадцять вісім) грн. 90 коп., який був сплачений згідно платіжного доручення № 630 від 17 січня 2014 року в АТ «Сбербанк Росії» на рахунок № 31216206700005, МФО 820019, одержувач - УДКСУ у Дніпровському районі м. Києва, код 38012871.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: