Рішення № 36993232, 30.01.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/23846/13 30.01.14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Українська страхова

компанія «Гарант-Авто»

До Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна

страхова компанія»

Про стягнення 23 364,74 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Великородний А.О. - представник за довіреністю № 108-1-4/38-Ю від 20.12.13.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про стягнення 23 364,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 23 364,74 грн. внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.13. порушено провадження у справі № 910/23846/13; розгляд справи призначено на 14.01.14. о 10-20.

20.12.13. Моторне (транспортне) страхове бюро України через відділ діловодства Господарського суду м. Києва надіслало відомості про страхове покриття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.14. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 30.01.14. о 10-00.

Представник позивача в судовому засіданні 30.01.14. підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача повторно в судове засідання 30.01.14. не з'явився, вимог попередніх ухвал Господарського суду міста Києва у справі № 910/23846/13 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/23846/13.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.13. між Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» та Анісімовою Л.Д. укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу № 15-01/00001617/1.1.2.00, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, що не суперечать чинному законодавству України та пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Шевроле», державний реєстраційний номер АА 2602 МС.

19.10.12. о 16 год. 50 хв. Ригалов В.А., керуючи мотоциклом марки КМЗ «Дніпр-11», державний реєстраційний номер 5354 АІА, рухаючись в м. Києві на перехресті вул. Будівельників - бульвар Верховної ради, не врахував дорожню обстановки, в'їхав на перехрестя на забороняючий (червоний) сигнал світлофора, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Шевроле», державний реєстраційний номер АА 2602 МС, під керуванням водії Анісімова О.А., чим заподіяв механічні пошкодження останньому.

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.12.13. у справі № 3/2604/7829/2012 Ригалова В.А. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та провадження по адміністративній справі закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.

08.11.12. страхувальник звернувся до позивача з заявою № б/н про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 12 від 13.12.12., вартість матеріального збитку завданого транспортного засобу марки «Шевроле», державний реєстраційний номер АА 2602 МС, в результаті його пошкодження при ДТП складає 32 136,00 грн.

Страховим актом № 000004201/01(140 346) від 27.11.12. пошкодження транспортного засобу марки «Шевроле», державний реєстраційний номер АА 2602 МС, внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 23 864,74 грн.

На підставі страхового акту та заяви страхувальника позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором добровільного страхування транспортного засобу № 15-01/00001617/1.1.2.00, перерахував на рахунок Публічного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» філія «Автоцентр на Столичному» суму страхового відшкодування у розмірі 23 864,74 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 11552 від 27.12.12.

У відповідності до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Приписами ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 23 864,74 грн. право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Вина Ригалова В.А. у скоєнні ДТП, встановлена у судовому порядку.

Як вбачається з полісу № АВ/2764761, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації мотоцикла марки КМЗ «Дніпр-11», державний реєстраційний номер 5354 АІА, застрахована у Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями п. 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплати його;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

18.09.13. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 3722-24/24, в якій просив Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 23 864,74 грн.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що відповідачем було сплачене страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 23 864,74 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Механізм оцінки колісних транспортних засобів встановлюється Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженою Міністерством Юстиції України та Фондом державного майна України 24.11.03 (далі - Методика).

Відповідно до п. 4.3. Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ, у якому зазначається інформація, передбачена п. 4.4. Методики.

Суд зазначає, що документом, який визначає розмір збитку, тобто документ необхідний для розрахунку страхового відшкодування згідно з вимогами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є Звіт про оцінку колісного транспортного засобу.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку № 112 від 13.12.13., вартість матеріального збитку завданого власникові транспортного засобу марки «Шевроле», державний реєстраційний номер АА 2602 МС, в результаті його пошкодження при ДТП складає 32 136,00 грн., а до позивача перейшло право вимоги в межах суми 23 864,74 грн.

Полісом № АВ/2764761 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000 грн., франшиза - 500 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відтак, розмір страхового відшкодування в порядку регресу зменшується на суму франшизи у розмірі 500 грн.

Враховуючи визначені полісом № АВ/2764761 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також розмір вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, що обмежений розміром шкоди, право на зворотню вимогу якої перейшло до позивача, відповідач був зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 23 364,74 грн.(23 864,74 грн. - набуте право вимоги - 500 грн. - франшизи).

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 23 364,74 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського,77; код ЄДРПОУ 22945712) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3; код ЄДРПОУ 16467237) 23 364 (двадцять три тисячі триста шістдесят чотири) грн. 74 коп. - страхове відшкодування, 1 720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. - витрати по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.02.14.

Суддя Т.М. Ващенко