Ухвала суду № 36992880, 04.02.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

04 лютого 2014 року м. Київ В/800/478/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів Голяшкіна О.В.,

Зайця В.С.,

Гончар Л.Я.,

Чалого С.Я.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінокк"

про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2013 року у справі К/800/40209/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Барвінокк"

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю

у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування приписів та постанов, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінокк" звернулося до суду з позовом до інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати припис інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про усунення порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 21.12.2012 р. про усунення товариством з обмеженою відповідальністю "Барвінокк" порушень; визнати протиправним та скасувати припис відповідача від 21.12.2012 р. про зупинення товариством з обмеженою відповідальністю "Барвінокк" експлуатації цеху з виробництва паралону після реконструкції частини виробничого комплексу, що розташований за адресою: Дніпропетровська область смт. Солоне вул. Чукмарьова 51 "а" до прийняття об'єкта в експлуатацію; визнати протиправною та скасувати постанову інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області № Д-1-Ю про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінокк" за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1 032 300,00 грн. за порушення, передбачене абз. 2 п. 5, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності"; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № Д-2-Ю про накладення штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінокк" за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1 032 300,00 грн. за порушення, передбачене абз. 2 п. 6, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2013 року у справі К/800/40209/13 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою касаційного суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Барвінокк" подало заяву про її перегляд Верховним Судом України.

В обґрунтування заяви зазначає, що в спірних правовідносинах судом невірно застосовано положення Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року №244, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. В якості прикладів приводить правову позицію колегії суддів, викладену в постанові Вищого адміністративного суду України від 08 серпня 2013 року у справі К/9991/10254/11, рішення Європейського суду з прав людини «Сєрков проти України», рішення Європейського суду з прав людини «Україна-Тюмень проти України», рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України», рішення Європейського суду з прав людини «Агрокомплекс проти України», рішення Європейського суду з прав людини «Христов проти України», рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії».

Згідно статті 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за правилами статей 239-2 та 240 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність заяви вимогам цього Кодексу та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно пункту 4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України» від 13.12.2010 року N2 (із наступними змінами та доповненнями), під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема:

- різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі;

- різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

- різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

- різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Наведені заявником приклади застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин не відповідають вимогам вищезазначених норм, оскільки відсутня обов'язкова одночасна наявність таких складових як тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

За вказаних обставин підстави для допуску справи до провадження для перегляду судового рішення Верховним Судом України у даній адміністративній справі відсутні.

Керуючись статтями 236- 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Барвінокк" в задоволенні заяви про допуск справи К/800/40209/13 до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 31 жовтня 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: