Ухвала суду № 36990423, 28.01.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2014 рокусправа № 2а/0470/7990/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року у справі

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тексо" до Дніпропетровської митниці про скасування податкового повідомлення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Тексо" (далі ТОВ "Тексо" )звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Дніпропетровської митниці про скасування податкового повідомлення форми "Р" №136 від 05.07.2012 року за платежем податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України на суму 70 210,98 грн., в тому числі за основним платежем - 70 207,98 грн. та штрафними санкціями - 3 грн. на ввезений товар - дезінфекційні препарати, винесеного на підставі акту перевірки ТОВ "Тексо" від 06.06.2012 року № Н56/12/1100000000/34884397.

Відповідач Дніпропетровська митниця заперечував проти адміністративного позову та просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити, зазначаючи що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року позов задоволено, податкове повідомлення-рішення форми "Р" №136 від 05.07.2012 року скасоване, на користь позивача стягнені судові витрати у розмірі 702,11 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач Дніпропетровська митниця звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровською митницею отримано від митних органів Німеччини лист від 01.02.2012 року, у якому зазначено, що фірма METPLAST TRADE LIMITED придбала товар - дезінфекційні препарати - у фірми «THOR GbmH» та перепродала їх в подальшому на територію України, справжня вартість вивезеної з Німеччини продукції перевищувала заявлену позивачем при митному оформленні в Україні вартість товару. При цьому митними органами Німеччини надано копію інвойсу від 24.06.2011 року № 8252478, згідно якого одержувачем товару, який був експортований з Німеччини на підставі декларації № 11ДЕ665999780200ЕО є підприємство «МСС Proxima для ТОВ «СНТІ Nojabr-95».

На підставі вказаної інформації відповідачем проведено перевірку стану дотримання ТОВ "Тексо" законодавства України з питань митної справи з 28.05.2012 року по 01.06.2012 року, на підставі якої складено акт № Н56/12/110000000/34884397 від 06.06.2012 року, яким зафіксовано факт порушення позивачем вимог ст.ст. 81,88,267 Митного кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем 05.07.2012 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми "Р" №136, згідно якого позивачу нараховано податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України за основним платежем - 70 207,98 грн., за штрафними санкціями - 3 грн., на загальну суму 70 210,98 грн.

Порядок здійснення митних процедур та оформлення, переміщення через митний кордон України товарів, митне регулювання та справляння податків, зборів регулюється Митним кодексом України.

Відповідно до ст.259 МК України митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Приписами ст.81 МК України передбачена процедура декларування, яка здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню, встановлюється цим Кодексом та актами Кабінету Міністрів України.

Ст. 88 МК України визначено обов'язки декларанта, який виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену Митним кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на. вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення: надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Відповідно до ст. 266 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: основним методом визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (метод 1); за ціною угоди щодо ідентичних товарів (метод 2); за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів (метод 3); на основі віднімання вартості (метод 4); на основі додавання вартості (метод 5); резервного (метод 6),який застосовується відповідно до вимог, установлених ст. 273 МК України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.

Ст.267 МК України передбачено метод 1 - визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Тексо" 04.02.2009 року уклав з METPLAST TRADE LIMITED контракт № 040209-ТО-ТН , у відповідності до умов якого Постачальник товару продає, а позивач придбаває товар - дезінфекційні препарати, які вироблені фірмою «THOR GbmH», Німеччина.

Позивач в квітні та червні 2011 року за зазначеним контрактом ввіз товар на митну територію України.

У відповідності до положень ст. 273 МК України рішеннями Дніпропетровської митниці про визначення митної вартості товарів № 1100000/12/2011/200637/2 від 14.04.2011 року, № 110000012/12/2011/200930/2 від 08.06.2011 року, № 110000012/2011/200931/2 від 08.06.2011 року визначено митну вартість ввезених товарів на підставі шостого резервного методу.

Позивач погодився з визначеною відповідачем митною вартістю товарів, на підставі вантажних митних декларацій № 110000012/11/209675 від 15.04.2011 року, № 110000012/11/215556 від 08.06.2011 року та № 110000012/11/215558 від 08.06.2011 року у повному обсязі сплатив визначені відповідачем обов'язкові платежі, після чого товар ввіз товар на митну територію України.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, на яку посилається суд першої інстанції, що викладена у постановах від 07.11.2011 року по справі № 21-223а11 , та від 26.06.2012 року по справі № 21-130а12, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку,коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

При цьому платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування суми податкового зобов'язання, якщо вона розрахована контролюючим органом.

Матеріалами справи підтверджено, що Дніпропетровською митницею самостійно визначена митна вартість товару за шостим (резервним) методом, зазначені відповідачем суми митної вартості сплачені позивачем, після чого товар випущений на митну територію України; в подальшому митний орган не проводив службових перевірок щодо факту заниження митних платежів внаслідок змови між позивачем та відповідачем, яка спрямована на заниження обов'язкових платежів, кримінальна справа з цих фактів не порушувалася.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України , суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що скасування оскаржуваного податкового повідомлення форми "Р" №136 від 05.07.2012року - є обґрунтованим та вірним.

Судом першої інстанції правомірно у відповідності до приписів ст. 94 КАС України, стягнені на користь позивача здійснені ним документально підтверджені судові витрати в сумі 702,11 грн.

Доводами апеляційної скарги вказані обставини не спростовуються.

За таких обставин суд вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова