Ухвала суду № 36990310, 30.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р.

справа № 808/462/13-а

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Ясенової Т.І.

при секретарі судового засідання: Троянові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2013 року по справі № 808/462/13-а за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Завод напівпровідників» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Завод напівпровідників» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Запорізької області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.12.2012р. №0000800026 на суму 1 491 627,00 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2013 даний адміністративний позов ПАТ «Завод напівпровідників» задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012р. №0000800026 на суму 1 491 627,00 грн. Постанову суду мотивовано тим, що досліджені обставини підтверджують правомірність формування податкового кредиту за рахунок реалізації продукції власного виробництва за цінами, нижчими собівартості.

Не погодившись із рішенням суду, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Запорізької області Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати оскаржену постанову, та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, суд не врахував, що реалізація продукції за цінами нижче собівартості не можуть здійснюватися за рахунок отримання бюджетного відшкодування, а отже висновки органу податкової служби стосовно завищення позивачем розміру залишку від’ємного значення з ПДВ за вересень 2012 р. є правомірними, тобто податкове повідомлення-рішення, що є предметом оскарження у справі відповідає приписам податкового законодавства.

У зв’язку з державною реєстрацією юридичної особи – Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів, яка є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 229 від 20.03.2013, в судовому засіданні за клопотанням відповідача у відповідності до приписів ст. 55 КАС України судом допущено заміну відповідача у справі його правонаступником.

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції – скасувати в повному обсязі, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ПАТ «Завод напівпровідників» відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану, залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем у справі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Завод напівпровідників» правильності нарахування позивачем від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за вересень 2012 р. в сумі 7 346 783 грн. та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2012 р. в сумі 8 853 982 грн., яка виникла за рахунок від’ємного значення з податку на додану вартість, що декларувались у серпні 2010 р., травні, листопаді, грудні 2011 р., травні, липні, серпні 2012 р., відображених у податковій декларації з податку на додану вартість, поданій за вересень 2012 р. Перевіркою виявлено, що в порушення п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.3 ст. 200 ПК України позивачем завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту за вересень 2012 р. на суму 1 491 627 грн. Зокрема, в акті вказано, що позивачем у вересні 2012 р. реалізовано готової продукції на загальну суму 3 517 546,34 грн. (без ПДВ), фактична виробнича собівартість якої склала 19 794 571,86 грн. Частина готової продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації готової продукції у сумі 16 277 025,52 грн.

За результатами перевірки складено акт від 29.11.2012 року № 524/26-0/31792555, на підставі якого винесені податкове повідомлення-рішення від 11.12.2012р. №0000800026, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 491 627 грн.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий кредит сформований позивачем у вересні 2012 р. у зв’язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях (виготовлення полікристалічного кремнію для подальшого його продажу) у межах господарської діяльності позивача, за результатами якої був отриманий та задекларований дохід. При визначенні податкових зобов’язань з ПДВ суперечностей між податковим органом та позивачем стосовно ціни продажу товару не виникало. На момент перевірки позивачем були надані всі первинні бухгалтерські документи за вересень 2012 р., калькуляції собівартості реалізованої продукції, реєстр отриманих та виданих податкових накладних, первинні документи щодо придбання товарів, послуг (податкові накладні, накладні, акти виконаних робіт, договори). Отже, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені у зв’язку з придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у серпні 2012, спираючись на приписи ПК України, зокрема пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п. 188.1 ст.188, п.198.1, п.198.6 ст.198 Кодексу.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Виходячи з предмету спору, оскаржуване рішення податкового органу обґрунтоване тим, що оскільки частина готової продукції була реалізована позивачем за ціною нижчою за її собівартість, в результаті чого отримано збиток від реалізації готової продукції, а отже завищено від’ємне значення різниці між сумою податкового зобов’язання і сумою податкового кредиту за вересень 2012 р., в результаті чого підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 491 626,62 грн.

Колегія суддів зазначає, що такий висновок органу податкової служби суперечить приписам податкового законодавства.

Не можна погодитися з правомірністю здійсненого податковим органом донарахування податкового зобов'язання з ПДВ з причин продажу позивачем товару за ціною, нижчою ніж собівартість його виготовлення. Адже до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов'язаних з виробництвом товару, належать рівень попиту на продукцію, кон'юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця, інші умови, які об'єктивно впливають на формування ціни.

Згідно п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків і зборів. При цьому чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи з собівартості товару. Виходячи з визначення поняття господарської діяльності, що надане у пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об'єктивними причинами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що продаж позивачем продукції власного виробництва за ціною, нижчою її собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача, а отже є очевидною протиправність податкового повідомлення-рішення податкового органу, що є предметом оскарження у справі.

Колегія суддів критично розцінює доводи апелянта, оскільки останні суперечать вищенаведеним приписам податкового законодавства.

З урахуванням викладеного та з огляду на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваної постанови не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Запорізької області Державної податкової служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2013 року по справі №808/462/13-а – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 02.04.2013 року по справі № 808/462/13-а – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: Т.І. Ясенова