Рішення № 36989887, 29.01.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.01.2014 Справа № 907/1157/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авто люкс", с. Завидово Мукачівського району

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Буд", с. Солочин Свалявського району

про стягнення 163 743,14 грн.

Суддя Бобрик Г. Й.

За участю представників сторін:

від позивача - Маркусь М.І., представник по довіреності від 11.12.2013 року

від відповідача - Дахно С.О., представник по довіреності № 2 від 03.01.2014 року та Шерегі В. М., представник по довіреності № 9 від 16.01.2014 року

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю "Авто люкс" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Буд" 163 743,14 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, отримавши суму попередньої оплати, поставив позивачу товар лише на суму 501 845,48 грн. та не повернув позивачу решту суми попередньої оплати, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 163 743,14 грн., про стягнення якої подано до суду позов.

Відповідач, у наданому суду відзиві на позов, та представник усними поясненнями не заперечує проти факту отримання від позивача суми попередньої оплати, поставки позивачу товару та заборгованості в сумі 162 475,36 грн. Однак, вважає, що зобов'язання на суму 162 475,36 грн. є припиненими з урахуванням ст. 601 ЦК України.

У судовому засіданні, за згодою сторін, відповідно до ст. 77 ГПК України, суд оголошував перерву до 29.01.2014 року до 14:10 год. для ознайомлення з поданими представниками сторін документами та для проведення звірки взаємних розрахунків, враховуючи заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог. Після оголошеної перерви, сторони не надали суду акту звірки взаємних розрахунків чи доказів вживання відповідачем заходів щодо звіряння з позивачем розрахунків.

Вивчивши та оцінивши матеріали справи в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості про постачання будівельних матеріалів, позивач по справі - ТОВ "Авто-люкс" - перерахував ТОВ "Карат Буд" попередньо суму 664 320,84 грн., за бетонні блоки. Оплата проводилась на підставі рахунків відповідача № 30/7 від 30.07.2012 року; № 31/07 від 31.07.2012 року; № 20/06 від 20.06.2012 року; № 17/09 від 17.09.2012 року.

Факт перерахування позивачем коштів підтверджується доданими до позовної заяви платіжними дорученнями: № 323 від 25.06.2012 року на суму 128 000,00 грн., № 433 від 31.07.2012 року на суму 200 000,00 грн., № 517 від 17.09.2012 року на суму 56 000,00 грн., № 696 від 30.10.2012 року на суму 100 000,00 грн., № 625 від 08.11.2012 року на суму 50 000,00 грн., № 719 від 08.11.2012 року на суму 70 320,84 грн., № 177 від 14.03.2013 року на суму 60 000,00 грн.

Відповідач, отримавши суму попередньої оплати, поставив позивачу неармовані бетонні блоки на загальну суму 501 845,48 грн.: за накладними № 1 від 28.12.2012 року; № 2 від 29.01.2013 року; № 1 від 27.03.2013 року; № 1 серпень 2013 року, з них товар на суму 1 267,78 грн., позивач повернув відповідачеві через невідповідність його за якістю, згідно видаткової накладної № ВП-0001 від 30.08.2013 року. Всього поставлено відповідачем товару на суму 501 845,48 грн. Жодних інших поставок відповідач не здійснював, кошти не повернув.

За змістом ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У зв'язку з наведеним, позивач просив відповідача поставити товар на всю суму попередньої оплати або повернути кошти в сумі 163 743,14 грн., хоча фактично сума заборгованості складає 162 475,36 грн. (із розрахунку 664 320,84 грн. - 501 845,48 грн.).

Вимога позивача від 17 жовтня 2013 року залишена відповідачем без задоволення.

Станом на листопад місяць 2013 року відповідач не повернув позивачу кошти, що слугувало підставою для звернення до суду за захистом порушеного права та інтересу.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або у письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Крім того, статтею 639 цього Кодексу встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалась. Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України для договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач, у наданому суду 17 січня 2014 року відзиві на позовну заяву пояснив, що між сторонами склалися господарські правовідносини з приводу поставки будівельних матеріалів. Позивач перерахував відповідачеві упродовж періоду з 25.06.2012 року по 14.03.2013 року попередньо суму 714 320 грн., а ТОВ "Карат Буд" передало позивачу товару на загальну суму 501 845,48 грн. Різниця між вартістю поставленого відповідачем товару та здійсненою оплатою позивачем складає суму 162 475,36 грн. боргу, з якою погодився представник позивача в судовому засіданні.

Однак, між ТОВ "Карат Буд" та ТОВ "Авто люкс" 06.03.2012 року було укладено Договір на капітальне будівництво № 06/03/2012 від 06.03.2012 року, за яким заборгованість позивача перед відповідачем за виконанні роботи згідно акту приймання - здавання Ф-КБ - 2в та довідки про вартість робіт Ф-КБ - 3 за січень-серпень місяці 2013 року складає суму 309 453,87 грн. Оскільки фактичне сальдо за будівельні матеріали на користь ТОВ "Авто люкс" складає 162 475,36 грн., а заборгованість позивача, за виконані роботи складає суму 309 453,87 грн., то ТОВ "Карат Буд" направило заяву про зарахування зустрічних вимог. Вважає, що зобов'язання є однорідними та з урахуванням ст. ст. 601, 602 Цивільного кодексу України, зобов'язання на суму 162 475,36 грн. вважає припиненими.

29.01.2013 року позивач надав суду пояснення на спростування відзиву та заперечення на заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних позовних вимог та припинення зобов'язання на суму позову, покликаючись при цьому на те, що вищезгадану заяву товариство не отримувало, вимога відповідача про наявну заборгованість не є однорідною, а сума 309 453,87 грн. боргу спірною. Позивач наголошує, що відповідач вправі був для вирішення питання про стягнення суми 309 453,87 грн. подати зустрічний позов, у встановленому законом порядку, та не позбавлений права звернутися до суду з окремим позовом про її стягнення.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зарахуванням зустрічних однорідних вимоги.

Суд не визнає припиненим зобов'язання на суму 162 475,36 грн., з огляду на неоднорідність вимог, враховуючи юридичну природу, характер відносин та підстави їх виникнення, відсутність волі позивача на зарахування зустрічної вимоги, яка викладена в запереченнях позивача щодо наявності грошового зобов'язання перед відповідачем в сумі 309 453,87 грн. та факту прийняття підрядних робіт на дану суму згідно актів Ф-КБ - 2в, Ф-КБ-3 за січень - серпень 2013 року (а. с. 126- 170).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення суми 162 475,36 грн., є законними та обґрунтованими матеріалами справи та не спростовані відповідачем, та підлягають до задоволення. В решті позовних вимог, про стягнення суми 1 267,78 грн., суд відмовляє.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 610, 693, 712, 1212 Цивільного кодексу України; 181, 193 Господарського кодексу України; ст. ст. 22, 33, 34, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Карат Буд" (с. Солочин Свалявського району (санаторій "Квітка Полонини"); код 32787071) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авто люкс" (с. Завидово Мукачівського району, вул. Кірова, 35; код 30764988) суму 162 475,36 грн. (сто шістдесят дві тисячі чотириста сімдесят п'ять гривень 36 коп.) боргу та 3 249,51 (три тисячі двісті сорок дев'ять гривень 51 коп.) витрат на відшкодування судового збору.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 29.01.2014 року.

Рішення складено 03.02.2014 року.

Суддя Бобрик Г. Й.