Рішення № 36989760, 31.01.2014, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - Чернобривко Л. Б.

Доповідач - Маляренко І.Б.

Справа № 415/3934/13-ц

Провадження № 22ц/782/5119/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Маляренко І.Б,.

Суддів: Борисова Є. А., Луганської В.М.

За участю секретаря: Веселова С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова»

на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 14 листопада 2013 року за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова»

про стягнення середнього заробітку за час затримки,-

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваним рішенням задоволено вищезазначені позовні вимоги ОСОБА_2

Суд стягнув з ПАТ «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «шахта ім. Д.Ф. Мельникова» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.04.2013 року по 31.05.2013 року у сумі 14031.33 грн., на користь держави стягнув судовий збір у сумі 229.40 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Лисичанськвугілля» ставиться питання про скасування рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 14 листопада 2013 року як такого, що не відповідає вимогам матеріального і цивільного процесуального права, і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, пояснення осіб,

які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Так, статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, повинен вирішити справу згідно із законом, ухваливши рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає не в повному обсязі.

Суд першої інстанції встановив, і ці обставини сторонами не оспорюються, що 18 квітня 2013 року ОСОБА_2 звільнився з шахти ім.. Д.Ф.Мельникова у зв'язку з

виходом на пенсію, в день звільнення він отримав трудову книжку, проте повного розрахунку з ним проведено не було.

Всі належні позивачу при звільненні суми було ним отримано лише 31 травня 2013 року.

Не погоджуючись із рішенням суду, апелянт послався на те, що з невиплачених ОСОБА_2 при звільненні сум 5988.58 грн. - це оплата за перебування на лікарняному, яка здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і була виплачена після надходження коштів, а 20175 грн. - це двомісячна вихідна допомога, яка відповідно до вимог Колективного договору виплачується з урахуванням фінансового становища підприємства.

В суді апеляційної інстанції при дослідженні матеріалів справи і матеріалів, додатково наданих апелянтом на уточнення доводів скарги, було встановлено, що п.4 розділу VIII Колективного договору ВП «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськвугілля» - «Розвиток соціальної сфери шахти» не містить обмеження строку виплати вихідної допомоги при звільненні працівника у зв'язку із виходом на пенсію - фінансовим становищем шахти, а з суми оплати лікарняного, тобто із суми у 5988.58 грн.

1842.64 грн. - це оплата 5-ти днів знаходження ОСОБА_2 на лікарняному, які повинні були бути виплачені шахтою при його звільненні.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що відповідачем було порушено строки розрахунку із позивачем при його звільненні.

Проте суд допустився помилки при розрахунку середнього заробітку за час затримки належних до виплати при звільненні сум.

Так, суд перевірив зроблений відповідачем розрахунок середньоденного заробітку позивача на день звільнення і погодився з тим, що його розмір складає 326.31 грн., але допустився помилки при розрахунку кількості днів, за які цей заробіток повинно бути стягнено.

Виходячи з Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику, здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Представник відповідача пояснила суду апеляційної інстанції, що для визначення розміру середньоденного заробітку ОСОБА_2 було взято кількість відпрацьованих ним робочих днів за два місяці перед звільненням, яка співпадає з графіком роботи підприємства, а саме, 41 день.

Отже середньомісячна кількість робочих днів на шахті складає 20.5 днів (41:2).

За таких обставин середньомісячне число робочих днів за період затримки розрахунку при звільненні позивача, тобто за період з 18.04.2013 року по 31 травня 2013 року, складає не 43 дні, як зазначив суд, а 29.5 днів, а розмір середньомісячної заробітної плати - не14031.33 грн., а 9626.15 грн. відповідно.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» - задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 14 листопада 2013 року - скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 9626 (дев'ять тисяч шістсот двадцять шість) гривень 15 копійок; стягнути з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» на користь держави держмито у сумі 96 гривень 26 копійок.

Рішення набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: