Вирок № 36989076, 25.12.2013, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

202/27760/13-к

№ 1кп/0202/262/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2013 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді Дружиніна К.М.

при секретарі - Дьяченко О.І.

за участю прокурора - Краснобрижого А.М.

захисника - ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську кримінальне провадження № 32012040020000008 за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого по АДРЕСА_1; у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 212 ч.3, 366 ч.1 КК України;

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_2, будучи, згідно наказу від 01.07.2009 року, директором товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВІКОВІ ТРАДИЦІЇ» (код 36572896) (далі ТОВ «ТД «ВІКОВІ ТРАДИЦІЇ»), зареєстрованого виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 01.07.2009 року під № 12241020000046846 за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети «Правда», буд. 50, тобто будучи службовою особою суб'єкта підприємницької діяльності, що виконує організаційно-розпорядчі й адміністративно-господарські функції, що є відповідальним за організацію й ведення бухгалтерського обліку й звітності, а також за нарахування й сплату податків, зборів і інших обов'язкових платежів, при здійсненні фінансово-господарської діяльності зазначеного підприємства й подачі звітності, діючи умисно, в період з 01.10.2010 року по 21.02.2011 року, в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами й доповненнями) і п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами й доповненнями), шляхом заниження об'єкту оподатковування, вніс завідомо неправдиві відомості до складу податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, додатку до неї № 1 - розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість та до складу валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, які являються офіційними документами, і вчиняючи службове підроблення з метою звільнення від обов'язків по сплаті податків, видав їх до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, розташовану по пр. ім. Газети «Правда», 95а, у м. Дніпропетровську, в результаті чого умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 1 225 000 грн. та податку на прибуток у сумі 1 531 250 грн., всього на загальну суму 2 756 250 грн., що призвело до фактичного ненадходження в бюджет держави коштів на зазначену суму, яка в 5 858 раз перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах, і вчинив службове підроблення.

При організації й здійсненні фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТД «ВІКОВІ ТРАДИЦІЇ» ОСОБА_2, як директор, зобов'язаний був керуватися:.

1) Законом України «Про систему оподатковування» №1251-ХІІ від 25.06.1991 року зі змінами й доповненнями:

· стаття 9 «Зобов'язання платників податків і зборів»:

I. Вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її збереження у строки встановлені законом;

II. Надавати в державні податкові органи й інші державні органи відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність і інші документи й відомості пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів);

III. Оплачувати відповідні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановленим законом термін.

· стаття 11 «Відповідальність платників податків і зборів (обов'язкових платежів) при порушенні податкових законів»:

I. Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і дотримання законів про оподатковування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

2) Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 року:

· частина 2 статті 8 розділу 3 - Організація й ведення бухгалтерського обліку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві стосуються компетенції його власника (власників) або вповноваженого органа (службової особи) відповідно до законодавства й установчих документів;

· частина 3 статті 8 розділу 3 - Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку й забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого строку, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (службова особа), що здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства й установчих документів;

· частина 5 статті 9 розділу 3 - Первинні бухгалтерські документи й регістри бухгалтерського обліку. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, у якому вони були здійснені;

· частина 8 статті 9 розділу 3 - Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку й недостовірність відображених у ній даних несуть особи, які склали й підписали ці документи;

· частина 1 статті 11 розділу 4 - Загальні вимоги до фінансової звітності. Фінансова звітність. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані становити фінансову звітність. Фінансова звітність підписується керівником і бухгалтером підприємства.

3) «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» № 88 від 24.05.1995 року, зареєстроване в Мін'юсті України 05.06.1995 року за №168/704:

· підпункт 2.12 пункту 2 - Первинні документи. Керівник підприємства, організації забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, які були зроблені, у первинних документах і виконання всіма підрозділами, службами й працівниками правомірних вимог головного бухгалтера по порядку оформлення й подачі для обліку відомостей і документів;

· підпункт 2.14 пункту 2 - Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу строки для відображення в бухгалтерському обліку, за достовірність даних, зазначених у документах, несуть особи, які склали й підписали ці документи;

· підпункт 2.16 пункту 2 - Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, які суперечать законодавчим і нормативним актам, установленому порядку прийняття, зберігання й використання коштів, товарно-матеріальних цінностей і іншого майна, порушують договірну й фінансову дисципліну, заподіюють збиток державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, організації для ухвалення рішення;

· підпункт 2.17 пункту 2 - Первинні документи, які пройшли обробку, повинні мати відмітку, що виключає можливість їхнього повторного використання: при ручній обробці - дату запису в обліковому регістрі, а при обробці на обчислювальній техніці - відбиток штампа оператора, відповідального за їхню обробку.

4) Ст. 67 Конституції України, відповідно до якої: «Кожний зобов'язаний платити податки й збори в порядку й розмірах, встановлених законом».

Тобто, ОСОБА_2 достовірно було відомо, що він відповідно до вищевказаних норм чинного законодавства України й статуту підприємства повинен і зобов'язаний знати про достовірність даних, вказаних у документах фінансово-господарської діяльності, і відповідно достовірно й вчасно визначати суми податків, а також у повному обсязі й у встановлений законом термін сплачувати їх у бюджет держави.

Однак, ОСОБА_2, будучи достовірно обізнаним про істинні результати фінансово-господарської діяльності ТОВ «ТД «ВІКОВІ ТРАДИЦІЇ» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, в період з 01.10.2010 року по 21.02.2011 року за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. ім. Газети «Правда», буд. 50, з метою звільнення від обов'язків по сплаті податків, діючи умисно, в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами й доповненнями) і п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами й доповненнями), шляхом заниження об'єкту оподатковування вніс завідомо неправдиві відомості, а саме: відобразив операції по фінансово-господарським взаємовідносинам із ПП «Стилет-Юг» (код 37048886), з яким фактично ніяких операцій не проводив, у складі податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, додатку до неї № 1 - розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість та у складі валових витрат декларації з податку на прибуток підприємства за 2010 рік, які являються офіційними документами, і вчиняючи службове підроблення з метою звільнення від обов'язків по сплаті податків, видав їх до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, розташовану по пр. ім. Газети «Правда», 95а, у м. Дніпропетровську, в результаті чого умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 1 225 000 грн. та податку на прибуток у сумі 1 531 250 грн., всього на загальну суму 2 756 250 грн., що призвело до фактичного ненадходження в бюджет держави коштів на зазначену суму, яка в 5 858 раз перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто в особливо великих розмірах, і вчинив службове підроблення.

Таким чином, в період з 01.10.2010 року по 21.02.2011 року, тобто протягом декількох звітних періодів, нерозривно зв'язаних між собою, директор ТОВ «ТД «ВІКОВІ ТРАДИЦІЇ» ОСОБА_2, діючи умисно, в п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами й доповненнями) і п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами й доповненнями), умисно ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 1 225 000 грн. та податку на прибуток у сумі 1 531 250 грн., всього на загальну суму 2 756 250 грн., що призвело до фактичного ненадходження в бюджет держави коштів на зазначену суму, що в 5 858 рази перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян (470,5 грн.), тобто в особливо великих розмірах і вчинив службове підроблення.

ОСОБА_2 свою вину в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав, суду пояснив, що умислу на ухилення від сплати податків та внесення неправдивих відомостей в офіційні документи не мав. Податкові декларації були ним складені на підставі наданих документів контрагентом ПП «Стилет-Юг», з яким ТОВ «ТД «Вікові Традиції» мало фактичні фінансово-господарські відносини.

Про винність обвинуваченого, суд робить висновок виходячи з наступних доказів.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що в період 2009-2011 рік, він працював в ТОВ «ТД «Вікові Традиції» торговим представником. Зазначене товариство реалізовувало алкогольну продукцію, постачальником якої було ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Карат».

Свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що працював експедитором в ТОВ «ТД «Вікові Традиції», директором якого був обвинувачений ОСОБА_2 Наскільки йому відомо підприємство займалося тільки реалізацією алкогольної продукції, постачальником якої було ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «Карат».

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він був засновником ПП «Стилет-Юг», яке займалося реалізацією сільськогосподарської продукції. На даний час він не пам'ятає чи були фактичні торгівельні відносини у зазначеного підприємства з ТОВ «ТД Вікові традиції».

Свідок ОСОБА_7, яка працювала помічником головного бухгалтера ПП «Стилет-Юг», суду пояснила, що фактично ніяких операцій в фінансово-господарських взаємовідносинах між ПП «Стилет-Юг» та ТОВ «ТД «Вікові Традиції» не проводилось.

Згідно пояснень експерта ОСОБА_8 та наданого нею висновків судових економічних експертиз № 3385/3386-12 від 14.09.2012 року (а.п.32-38 т.5), № 309/310-13 від 21.06.2013 року (а.п.18-25 т.6), в результаті проведеного дослідження фінансово-господарських операцій між ТОВ ТД «Вікові традиції» та ПП «Стилет-Юг» за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, встановлено декларування податкового кредиту ТОВ ТД «Вікові традиції» по фінансово-господарським операціям з ПП «Стилет-Юг» на суму 1 225 000 гривень. Враховуючи факт фактичної відсутності господарських взаємовідносин між ТОВ «ТД «Вікові Традиції» та ПП «Стилет-Юг», в результаті проведеного експертного дослідження встановлено заниження ТОВ «ТД «Вікові традиції» податку на додану вартість в грудні 2010 року на суму 1 225 000 гривень та податку на прибуток в 2010 році на суму 1 531 250 гривень, що не відповідає вимогам: п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р., п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР.

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження: наказом про призначення ОСОБА_2 директором ТОВ «ТД «Вікові Традиції» (а.п.54 т.1); протоколами виїмки та огляду документів ТОВ «ТД «Вікові Традиції» (а.п.64-153 т.3, 3-246 т.4), протоколами виїмки та огляду юридичної справи ПП «Стилет-Юг», актів перевірок підприємства та податкової звітності (а.п.62-110 т.5); актом № 614/23-2/37048886 від 09.03.2011 року про результати невиїзної позапланової перевірки ПП «Стилет-Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з контрагентами - постачальниками та з контрагентами - покупцями за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року (а.п.111-127 т.5), відповідно до якого встановлено порушення вимог ч.1 та ч.5 ст.203, ч.1 та ч.2 ст. 215, ст. 626, ч.1 ст. 628, ст. 629, ст. 655, ст. 656, ст. 658, ст. 662, ч.2 ст. 689, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, по правочинах здійснених ПП «Стилет-Юг» за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року з постачальниками та покупцями. Податковий кредит, сформований за рахунок контрагентів-постачальників та відповідні дані, наведені у деклараціях з податку на додану вартість за період: вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, про обсяги придбання та як наслідок про обсяги продажу є недійсними. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг) за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд розцінює невизнання своєї вини обвинуваченим, як бажання уникнути відповідальності за скоєний злочин.

Суд вважає належними, допустимими та достовірними вищевикладені докази, досліджені в судовому слідстві.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2:

- в умисному ухиленні від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, які входять у систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинені службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, що призвело до фактичного ненадходження в бюджет коштів в особливо великих розмірах, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України;

- в службовій підробці, тобто внесенні службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, складанні й видачі завідомо неправдивих документів, тобто в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України.

При призначенні виду та розміру покарання, суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, що суд відносить до пом'якшуючої його покарання обставини. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого відсутні.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, буде призначення покарання у вигляді штрафу в доход держави, з урахуванням положень ч.2 ст. 53 КК України, за ч.3 ст. 212 КК України, при цьому, з призначенням додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції на підприємствах всіх форм власності, з конфіскацією особисто йому належного майна. В межах санкції ч.1 ст. 366 КК України, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, суд вважає призначення покарання у вигляді обмеження волі, з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції на підприємствах всіх форм власності. При цьому, суд враховує положення ст. 72 КК України, відповідно до яких основне покарання у вигляді штрафу при призначенні покарання за сукупністю злочинів, складанню з іншими видами покарань не підлягає та виконується самостійно.

Вирішити питання про речові докази по даному кримінальному провадженню суд вважає доцільним у відповідності до ст. 100 КПК України.

Позовну заяву прокурора прокуратури м. Дніпропетровська Краснобрижого А.М. в інтересах держави в особі Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 несплачених податків, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

З метою належного виконання процесуального рішення, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, наявність позовних вимог до обвинуваченого, суд вважає за необхідне, обрати відносно обвинуваченого міру запобіжного заходу у вигляді застави.

Відповідно до частини 2 пункту 5 статті 182 КПК України, у виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених в законі межах не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що ОСОБА_2 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, а розмір завданої майнової шкоди згідно обвинувального акту становить 2 756 250 гривень, суд вважає, що застава в розмірі 2 756 250 гривень буде достатня для забезпечення належного виконання процесуального рішення, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді застави.

Суд вважає за необхідне роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що відповідно до ч.8 ст. 182 КПК України, в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 212 ч.3, 366 ч.1 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.3 ст.212 КК України, відповідно до ч.2 ст. 53 КК України, у вигляді штрафу в доход держави в розмірі 2 756 250 гривень, з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції на підприємствах всіх форм власності строком на три роки, з конфіскацією всього особисто йому належного майна;

- за ч.1 ст. 366 КК України у вигляді трьох років обмеження волі, з позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції на підприємствах всіх форм власності строком на два роки.

На підставі ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених додаткових покарань у вигляді позбавленням права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції на підприємствах всіх форм власності, остаточно призначити додаткове покарання у вигляді позбавлення права займати посади пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функції на підприємствах всіх форм власності строком на три роки, з конфіскацією всього особисто йому належного майна.

Відповідно до ст. 72 КК України, призначене основне покарання у вигляді штрафу складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Обрати відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 2 756 250 гривень.

У разі сплати встановленої суми застави, зобов'язати ОСОБА_2 прибувати за кожною вимогою суду та покласти на нього такі зобов'язання: прибувати по першому виклику до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає, без дозволу суду; повідомляти суд та прокурора про зміну свого місця проживання.

Роз'яснити ОСОБА_2, що відповідно до ч.8 ст. 182 КПК України, в разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі невиконання зазначених вимог суду обрана міра запобіжного заходу у вигляді застави може бути змінена на більш сувору.

Контроль за виконанням вироку суду в частині застосування запобіжного заходу у вигляді застави покласти на прокурора, який затвердив обвинувальний акт.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС несплачений податок на додану вартість у сумі 1 225 000 гривень та податок на прибуток у сумі 1 531 250 гривень, а всього на загальну суму 2 756 250 гривень.

На вирок може бути подана апеляція в судову палату по кримінальним справам апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: К.М. Дружинін