Постанова № 36988235, 04.02.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 року Справа № 904/7713/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Прокопенко А.Є. (доповідач)

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

при секретарі судового засідання: Однорог О.В.

представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Хліб”, м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013р. у справі №904/7713/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Артіма”, м.Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства “Хліб”, м.Дніпропетровськ

про стягнення 18 387,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013р. товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія «Артіма” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до публічного акціонерного товариства “Хліб” про стягнення 18 387,70 грн. за договором на поставку стислого природного газу №30 від 07.06.2012р., з яких основний борг у сумі 15 349,72 грн., 3% річних у сумі 519,02 грн. та пеня у сумі 2 518,96 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2013р. по справі №904/7713/13 (суддя Кеся Н.Б.) позовні вимоги задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 15 349,72 грн. основного боргу, 1164,71 грн. пені та 516,93 грн. 3% річних; в решті вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 153,10 грн. (підтверджується видатковими накладними), відповідач частково оплатив отриманий товар у сумі 1803,38 грн., доказів оплати решти заборгованості у сумі 15 349,72 грн. відповідачем не надано і в силу приписів статті 193 Господарського кодексу України, статті 629 Цивільного кодексу України позов в частині стягнення основного боргу у сумі 15 349,72 грн. задоволено. Щодо часткового задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних і пені, господарський суд послався на частину 6 статті 232 Господарського кодексу України, статті 611,625 Цивільного кодексу України та положення п.4.4 договору, згідно якого сторонами узгоджена відстрочка платежу на 5 банківських днів.

Не погодившись із вказаним рішенням, публічне акціонерне товариство “Хліб” подало до суду апеляційну скаргу, в якій просило зазначене рішення господарського суду скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», приписи Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. №293/1318, і те, що надані позивачем видаткові накладні підписані з боку покупця невстановленою особою, у видаткових накладних не зазначено на підставі якої довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей цією особою отримано товар.

Також скаржник зазначає, що акт звірки за період з 01.07.2012р. по 02.10.2013р. підписано позивачем однобічно, отже, такий документ не може бути доказом існування заборгованості. Акт звірки взаєморозрахунків станом на 05.04.2013р. також не може бути доказом по справі, оскільки не містить посилання на жодний договір і такий акт має подаватися станом на дату звернення до суду.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення без змін (а.с.64-68).

04.02.2014р. від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі на підставі вже поданих документів (а.с.83).

Відповідач правом участі в судовому засіданні (ст.22 ГПК України) не скористався, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.01.2014р., яка містить на звороті штамп канцелярії апеляційного господарського суду про розсилку згідно з п.2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 року №28.

З огляду те, що розгляд справи неодноразово відкладався, строк розгляду справи був продовжений (ст.ст.69,99 ГПК України), та оскільки суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду (ст.102 ГПК України), враховуючи те, що неявка відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті в цьому судовому засіданні (ст.ст.75,99 ГПК України).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення присутнього у судових засіданнях представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Між сторонами у справі 07.06.2012 року укладено договір на поставку стислого природного газу №30, відповідно до п.п.1.2,1.3 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця стислий природний газ – метан (надалі - товар), а покупець - прийняти та оплатити його відповідно до умов даного договору. Кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару визначаються сторонами в накладних, які підписуються уповноваженими представниками сторін, завіряються печатками та являються невід’ємною частиною даного договору.

У пункті 2.2 договору сторони обумовили, що приймання товару по кількості та якості проводиться на момент його отримання покупцем.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.12р., відносно умов в частині розрахунку – до повного виконання покупцем своїх зобов’язань (п.7.1 договору).

Згідно п.4.4 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу протягом 5 банківських днів.

Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошей на розрахунковий рахунок продавця або оплати в касу продавця (п.4.5 договору).

Як на підставу своїх вимог позивач посилається на несплату товару, отриманого відповідачем за договором по видатковим накладним №Тнр01315 від 13.08.2012р. на суму 5 990,88 грн., №Тнр01344 від 14.08.2012р. на суму 5 473,26 грн., №Тнр01366 від 15.08.2012р. на суму 4 990,80 грн., №Тнр01390 від 16.08.2012р. на суму 698,16 грн.

З матеріалів справи вбачається наступне.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 381 326,44 грн., з яких відповідачем станом на 05.04.2013р. оплачено 375 349,73 грн., що підтверджено актом звірки взаємних розрахунків між сторонами по справі станом на 05.04.2013р., який підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств (а.с.14).

Доводи скаржника про те, що акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.04.2013р. не може бути належним доказом по справі, оскільки не містить посилання на жодний договір і має подаватися станом на дату звернення до суду, не приймаються до уваги судовою колегією, оскільки:

- акт звірки взаємних розрахунків станом на 05.04.2013р. складений за даними публічного акціонерного товариства «Хліб», - відповідача по справі, – із зазначенням в ньому сум оплат та сум по прибутковим накладним, зокрема, від 13.08.2012р. на суму 5990,88 грн., від 14.08.2012р. на суму 5473,26 грн., від 15.08.2012р. на суму 4990,80 грн., від 16.08.2012р. на суму 698,16 грн., що співпадає із вартістю товару, зазначеного у спірних видаткових накладних, та датами їх складання;

- вказаний акт звірки підписаний сторонами та скріплений печатками підприємств;

- доказів існування інших правовідносин між сторонами, ніж за вказаним договором, відповідачем не надано;

- посилання відповідача на те, що акт звірки має подаватися станом на дату звернення до суду, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Позивачем до матеріалів справи надано копію банківської виписки від 31.05.2013р., згідно до якої відповідач перерахував позивачу 2000 грн. з призначенням платежу – «за гсм согласно договора №30 від 07.06.2012р.» (а.с.34).

Отже, позивач вказує, що з урахуванням вказаної оплати у відповідача виникла заборгованість на загальну суму 15 349,72 грн., з яких:

- 4187,50 грн. за видатковою накладною №Тнр01315 від 13.08.2012р.;

- 5473,26 грн. за видатковою накладною №Тнр01344 від 14.08.2012р.;

- 4990,80 грн. за видатковою накладною №Тнр01366 від 15.08.2012р.;

- 698,16 грн. за видатковою накладною №Тнр01390 від 16.08.2012р.

Наведені видаткові накладні надані позивачем в якості додатків до позовної заяви (а.с.15-16).

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 22/13 від 19.08.13р. про сплату заборгованості за поставлений товар (а.с.17-18), яка 28.08.2013р. отримана відповідачем (а.с.19) та була залишена останнім без відповіді та без задоволення.

Частинами 1,2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (ст.689 Цивільного кодексу України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (ст.691 Цивільного кодексу України).

Доводи скаржника про те, що надані позивачем видаткові накладні підписані з боку покупця невстановленою особою, у видаткових накладних не зазначено на підставі якої довіреності цією особою отримано товар, а тому видаткові накладні не можуть бути належним доказом на підтвердження заявлених позовних вимог, судовою колегією відхиляються з огляду на те, що підписи осіб постачальника та одержувача на видаткових накладних скріплені печатками підприємств, дії відповідача по частковій оплаті боргу 31.05.2013р. по договору №30 від 07.06.2012р. свідчать про виконання відповідачем прийнятих на себе зобов’язань по оплаті саме за договором №30 від 07.06.2012р. (а.с.34).

Також судова колегія зазначає, що доказів укладання інших договорів між сторонами відповідачем не надано, як і не надано доказів припинення, розірвання, визнання недійсним договору №30 від 07.06.2012р.

У відповідності з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи наведене і те, що відповідач не відмовився від товару, поставленого йому по договору №30 від 07.06.2013р. за видатковими накладними №Тнр01315 від 13.08.2012р., №Тнр01344 від 14.08.2012р., №Тнр01366 від 15.08.2012р., №Тнр01390 від 16.08.2012р., доказів повної оплати заборгованості за поставлений товар по наведеним видатковим накладним матеріали справи не містять, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 15 349,72 грн. (з урахуванням часткової оплати - 31.05.2013р.).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 названого Кодексу).

Пунктом 5.2 договору сторони визначили, що за несвоєчасну оплату отриманого стислого природного газу – метану, покупець сплачує в рахунок продавця, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних у сумі 519,02 грн. та пені у сумі 2518,96 грн., колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про стягнення з публічного акціонерного товариства "Хліб" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Артіма" 1 164,71 грн. пені та 516,96 грн. 3% річних з огляду на те, що:

- нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України);

- пунктом 4.4 договору сторони узгодили, що оплата проводиться перерахуванням грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника з відстрочкою платежу на 5 банківських днів.

Таким чином, висновки господарського суду відповідають матеріалам і обставинам справи, а доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують таких висновків.

Враховуючи вищевикладене, підстави для скасування рішення господарського суду, які передбачені статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Судовий збір за перегляд справи по апеляційній скарзі покладається на скаржника відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства “Хліб”, м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області 30.10.2013р. у справі №904/7713/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя А.Є. Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І.Крутовських