Рішення № 36988204, 03.02.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2014 р.Справа № 922/4945/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова МОУ, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Військова частина А 0501, м. Чугуїв про стягнення 2485,59 грн. за участю представників:

позивача - Оганян Л. А., за довіреністю № 01-62 юр/7901 від 01.10.2013 року;

відповідача - Кононенко О.С., за довіреністю № 31 від 09.01.2014 року;

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (Військова частина А 0501) - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго" звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова про стягнення 2485,59 грн. Судові витрати просить суд покласти на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов"язання за договором про постачання електричної енергії № 14110,13 від 12.03.2010 року щодо оплати поставленої електроенергії, у зв"язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 1947,92 грн. - пені, 432,63 грн. - 3% річних та 105,04 грн. - індексу інфляції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 грудня 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 09 січня 2014 року та залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Військову частину А 0501.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 09.01.2014 року від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 321) разом із документами. В своєму відзиві відповідач зазначає про те, що відповідач належним чином виконує свої зобов"язання за договором № 39 від 01.03.2013 року, укладений між позивачем та відповідачем. За твердженням відповідача станом на 01.01.2014 року існує передплата за даним договором зі сторони відповідача, що підтверджує виконання зобов"язання КЕВ м. Харкова у повному обсязі та не порушує умов договору. Крім того, відповідач проводить оплату щомісячно згідно наданих рахунків відповідно до договору та чинного законодавства. Щодо стягнення штрафних санкцій, відповідач вказує на те, що оскільки вина відповідача в порушенні даного зобов"язання відсутня, то відсутня також цивільно - правова відповідальність. Враховуючи викладене, відповідач вважає що ним було вжито всіх заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача у невиконанні даних зобов"язань відсутня, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 09.01.2014 року представник третьої особи (Військова частина А 0501) супровідним листом (вх. № 271) надав витяг з ЄДРПОУ стосовно Військової частини А 0501, на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 02.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.01.2014 року усне клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено судом; розгляд справи відкладено на 21.01.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 20.01.2014 року позивач надав заперечення на відзив на позовну заяву (вх. № 1615), в якому зазначає про те, що рахунки до сплати за всі види нарахування за спірний період та докази їх направлення/отримання споживачем, свідчать про прострочення оплат за використану електричну енергію, порушення споживачем умов договору та діючого законодавства. Враховуючи викладене, позивач вважає, що ним правомірно було нараховано відповідачу 3% річних, інфляційні витрати та пеню.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 20.01.2014 року позивач надав клопотання (вх. № 1873) про продовження строку розгляду справи на 15 днів за межі встановлені ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.01.2014 року клопотання позивача про продовження строку вирішення спору на 15 днів за межі встановлені ст. 69 ГПК України задоволено; строк розгляду справи продовжено по 13.02.2014 року; розгляд справи відкладено на 03.02.2014 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 03.02.2014 року від представника позивача надійшли заперечення на відзив на позовну заяву (вх. № 3492) з додатками.

Представник позивача в судовому засіданні 03.02.2014 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.02.2014 року проти позову заперечував, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи (Військова частина А 0501) в судове засідання 03.02.2014 року не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка в повідомленні про дату, час та місце наступного судового засідання суду від 20.01.2014 року.

Присутні в судовому засіданні 03 лютого 2014 року представник позивача та представник відповідача вважають за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні без участі представника третьої особи, пояснили, що ними надані всі документи, які необхідні для розгляду справи по суті.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21 січня 2014 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників позивача та відповідача, судом встановлено наступне.

12.03.2010 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (постачальник, позивач) та Військовою частиною А-0501 (споживач, третя особа) було укладено договір про постачання електричної енергії №14110.13, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався постачати Споживачеві електричну енергію, а Споживач оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі, передбачені даним Договором та додатками до нього.

Згідно з п. 2.2.2. договору постачальник електричної енергії зобов'язався постачати електричну енергію, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору, з урахуванням умов розділів 6, 7 договору, відповідно до Додатку № 1 "Договірні величини споживання" та Додатку № 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 2.3.3 договору, споживач зобов"язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість спожитої електричної енергії та інші нарахування.

Додатком № 2 до договору (а.с. 21-22) сторони погодили порядок розрахунків (для бюджетних установ та організацій, підприємств житлово - комунального господарства та підприємств, які надають послуги щодо забезпечення комунально - побутових потреб населення).

Згідно з п. 5 Додатку № 2 остаточний розрахунок відповідача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

Розрахунковим вважається період з 01 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п.1 Додатку №2 до договору).

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділенні відповідного РВЕ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання. В разі неявки відповідача для отримання рахунку позивач направляє рахунок відповідачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим відповідачем з дня його відправлення.

30.12.2012 р. між АК "Харківобленерго" - Постачальник, Військовою частиною А-0501 - Споживач та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Харкова - Платник, укладено Додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії №14110.3 від 12.03.2010 р., якою внесено зміни до п.4.1 Додатку №2 до Договору та викладено його в наступній редакції: "Оплата за такі види нарахувань, як вартість електроенергії (в тому числі така, що надійшла на підставі претензії або за рішенням суду) з ПДВ здійснюється Платником протягом 10 операційних днів з моменту отримання Споживачем рахунку та акту звіряння взаєморозрахунків. Безоблікове споживання електричної енергії з ПДВ, по актах перевірки порушень ПКЕЕ (у т.ч. розкрадань) з ПДВ, підвищена плата за споживання електричної енергії понад договірну величину, підвищена плата за перевищення договірної величини потужності здійснюється Споживачем на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання Постачальника у відповідному банку". Пункт 4.2 додатку №2 до договору викладено в наступній редакції: " Плата за такі види нарахувань, як надання послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії з ПДВ, сума пені, 3 % річних, індекс інфляції, плата за надання споживачу додаткових послуг (повторне підключення, перевірка та ремонт лічильників та інші послуги, надання яких погоджено з НКРЕ та Глав КЕУ ЗС України) та інші платежі перераховуються платником на поточний рахунок постачальника в термін 10 операційних днів після отримання споживачем рахунку, акту звіряння взаєморозрахунків або акту виконаних робіт". Також даною додатковою угодою змінено п. 4.4, 4.5, п.6, п.8 додатку № 2, а саме змінено слово "Споживач" на "Платник".

Пунктом 6.11 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р. (надалі - Правила) встановлює, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого та в силу ст. 714 Цивільного кодексу України одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Як слідує із матеріалів справи, позивач впродовж грудня 2012 року по жовтень 2013 року виконував свої зобов'язання за договорами, поставляючи відповідачу електроенергію, а відповідач споживав поставлену енергію, однак, як стверджує позивач, відповідач свої зобов'язання щодо оплати спожитої електроенергії виконував не своєчасно і не в повному обсязі, що підтверджується рахунками до сплати за всі види нарахувань за спірний період та доказами їх направлення/отримання споживачем (містяться в матеріалах справи).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором, щодо своєчасної оплати станом на 27.11.2013 року позивачем нарахована 1974,92 грн. - пені, 432,63 грн. - 3% річних, 105,04 грн. - індекс інфляції, що і стало підставою позивача для звернення до суду з відповідним позовом.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що станом на 01.01.2014 року існує передплата за договором № 39 від 01.03.2013 року зі сторони відповідача, що підтверджує виконання зобов"язання КЕВ м. Харкова у повному обсязі та не порушує умов договору. Крім того, відповідач проводить оплату щомісячно згідно наданих рахунків відповідно до договору та чинного законодавства. Щодо стягнення штрафних санкцій, відповідач вказує на те, що оскільки вина відповідача в порушенні даного зобов"язання відсутня, то відсутня також цивільно - правова відповідальність. Враховуючи викладене, відповідач вважає що ним було вжито всіх заходів для недопущення господарського правопорушення, вина відповідача у невиконанні даних зобов"язань відсутня, а тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також відповідач просить суд, в разі задоволення позовних вимог, зменшити розмір штрафних санкцій, згідно ст. 233 ГК України на 90%.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема за ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України).

Отже, виконання своїх зобов'язань за договором відповідачем, яке виконано боржником з порушенням строків, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на які заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період прострочення платежу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивачем наданий обґрунтований розрахунок збитків від інфляції за січень 2013р., червень 2013р. в розмірі 105,04 грн. та 3 % річних за період за грудень 2012 року, квітень, червень, липень, серпень, жовтень 2013 року в розмірі 432,63 грн.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, відповідно до п.4.2.1 договору про постачання електричної енергії та п.6 "Порядку розрахунків" (Додаток № 2 до договору) за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу за весь час прострочення, з урахуванням шестимісячного терміну за грудень 2012 року, квітень, травень, червень, липень, серпень 2013 року в розмірі 1947,92 грн. та просить суд стягнути її на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго".

Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач в своєму відзиві (від 09.01.2014 року, вх. № 321) просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90% згідно ст. 233 Господарського кодексу України.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ч.1 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду (аналогічної позиції дотримується й Вищий господарський суд України в постанові від 09.11.2011р. по справі №5021/785/2011).

Дослідивши матеріали справи та заяву відповідача про зменшення пені, заявленої позивачем до стягнення з позивача, суд не вбачає винятковості випадку, що зумовило б зменшення штрафних санкцій, адже фінансування діяльності відповідача з Державного бюджету, на що посилався відповідач не є винятковим випадком в контексті ст. 83 ГПК України.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню за грудень 2012 року та у період з квітня 2013 року по серпень 2013 року, у розмірі 1947,92 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо її задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в сумі 1720,50 грн. Судовий збір в сумі 717,96 грн. повертається позивачу, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", як зайво сплачений.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 714 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Харкова (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 61, п/р 35217001000219, 35227002000219, банк ГУДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07923280) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61003, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 26003010050912 в АТ "Банк Золоті Ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 00131954) 432,63 грн. суми 3% річних, 105,04 грн. суми індексу інфляції, 1947,92 грн. суми пені та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.02.2014 р.

Суддя Добреля Н.С.

922/4945/13