Рішення № 3698773, 19.09.2007, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №2-4329/07

РІШЕННЯ

Іменем України

«19» вересня 2007 року

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Гуревського В.К.

за секретаря - Кузнецова Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2. з вимогою про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, посилаючись на такі обставини. 26 жовтня 1991 року між сторонами укладений шлюб.ІНФОРМАЦІЯ_2року народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився другий син ОСОБА_4. Сторони тривалий час фактично проживають окремо, спільного господарства не ведуть, шлюб носить формальний характер. Як причину розпаду сім'ї позивачка вказує на той факт, що шлюбні відносини не склалися, відповідач у відносинах з позивачкою не виявляє належної поваги. Відповідач не піклується про дітей, не бере участі у їх вихованні. На підставі цього позивачка просить шлюб з відповідачем розірвати і стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей в розмірі 1/4 усіх видів заробітку, починаючи з 1 липня 2007 року та до досягнення дітьми повноліття. В судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги і просила суд стягнути аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 500, 0 грн. щомісяця до досягнення дітьми повноліття.

Відповідач у судове засідання з'явився, позовні вимоги позивачки визнав, визнав обґрунтованою вимогу про розірвання шлюбу і сплаті аліментів, запропонувавши позивачці щомісячне забезпечення на утримання дітей в розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку. Позивачка погодилась з означеним розміром утриманням.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову з наступних причин.

У судовому засіданні встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 26 жовтня 1991 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено актовий запис НОМЕР_1. Від цього шлюбу є двоє неповнолітніх синів - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.

Подружні відносини сторони не підтримують тривалий час, спільне господарство між сторонами не ведеться, шлюб носить формальний характер, має місце взаємна недовіра, відсутність взаєморозуміння, несумісність характерів, різні погляди на життя. На примирення сторони не згодні, обґрунтовуючи це тим, що шлюб носить формальний характер. Наданий судом строк для примирення не дав позитивних результатів. Майновий спір між сторонами відсутній. Відповідач вихованням дітей не займається. Діти фактично проживають з позивачкою.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка й дружини та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини, а також інтересам дитини. Спору між сторонами щодо місця проживання дітей не встановлено, тому суд, враховуючи інтереси дітей, вважає можливим визначити місце їх проживання з матір'ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й дружини та збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них, інтересам дітей, що мають істотне значення. Враховуючи, що побудова сімейних відносин повинна здійснюватись на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки ( ст. 1 СК України), суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу.

Видатки по оплаті державного мита при оформленні реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС суд вважає за необхідне покласти на відповідача.

Виходячи з пояснень позивачки, враховуючи часткове визнання позову відповідачем, погодження позивачки на запропонований відповідачем розмір щомісячного утримання у розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку, суд встановив, що на утримання дітей щомісяця необхідно утримання в розмірі 1/3 від всіх видів заробітку відповідача.

З квітня 2007 року відповідач виплачує кошти на утримання дітей, тому суд вважає за необхідне призначити виплату аліментів з 01.09.2007 року.

При постановленні рішення судом врахований стан здоров'я і матеріальне становище дитини, а також стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів. Батьки дитини мають рівні обов'язки з надання утримання дитині, оскільки згідно ч. 1 ст. 141 Сімейного кодексу України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. При цьому згідно ст. 182 Сімейного кодексу України судом враховано, що діти проживають з матір'ю, мати дитини здійснює догляд за ними, можливості матері по наданню утримання на дітей є обмеженими. Також суд враховує той факт, що на утриманні відповідача перебуває його батько, ОСОБА_5. , 1920 року народження, який за станом здоров'я потребує стороннього нагляду безстроково.

Згідно ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Виходячи з цього суд вважає за необхідне судові витрати щодо стягнення аліментів покласти на відповідача.

У відповідності до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Суд роз'яснює сторонам, що відповідно до ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. З, 15, 84, 104, 105, ПО, 112, 180, 181, 182, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 10, 60, 62, 88, ч. 4 ст. 174, ст. ст. 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований Малиновським Відділом РАГС м. Одеси 26 жовтня 1991 року, актовий запис НОМЕР_1, розірвати.

При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути зі ОСОБА_2 державне мито у розмірі 17 гривень, ОСОБА_1- від сплати звільнити.

Стягнути з ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1аліменти на утримання його неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, в розмірі 1/3 частини від всіх видів його заробітку, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, встановленого на відповідний період законом, щомісячно, починаючи з 01.09.2007 року й до досягнення повноліття, ОСОБА_3, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року, і ОСОБА_4, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 51, 0 гривні.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у розмірі 7, 50 гривень, перерахувавши ці кошти за такими реквізитами: отримувач: Територіальне управління державної судової адміністрації в Одеській області; код ЄДРПОУ: 26302945; розрахунковий рахунок № 37315008000123; назва фінансової установи: Управління Державного Казначейства у Одеській області; МФО банку отримувача: 828011; призначення платежу „Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Малиновському районному суді м. Одеси".

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.