Ухвала суду № 36987314, 30.12.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 149/1832/13-к

Провадження №11/772/908/2013

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Войнаревич М. Г.

Доповідач : Кривошея А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2013 року м. Вінниця

Колегія суддів Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого - судді Кривошеї А.І.

суддів: Бурденюка С.І. та Спринчука В.В.

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.

адвоката ОСОБА_2, ОСОБА_3

засудженого ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та адвоката ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Хмільницького міськрайонного суду від 30.10.13р., яким засуджено

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, не одруженого, з незакінченою вищою освітою, уродженця смт.Криве Озеро Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді восьми років позбавлення волі.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, з середньою освітою, уродженця та жителя АДРЕСА_2, згідно ст. 89 КК України раніше не судимого,

- за ст. 396 ч. 1 КК України до покарання у виді двох років обмеження волі.

В силу ч.5 ст.74 КК ОСОБА_6 від призначеного покарання звільнено в зв'язку з закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК.

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Вирішено долю речових доказів та судових витрат.

11.08.2008 року близько 4-ої години ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 автомобілем "Мітцубісі" д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 поїхали з Миколаївської області у Вінницьку для купівлі-продажу зерно продуктів. Перед виїздом ОСОБА_4 поклав в багажник свого автомобіля мисливську гладкоствольну рушницю 16 калібру моделі «ИЖ-12».

Знаходячись поблизу с. Майдан-Бобрик Літинського району Вінницької області зазначені особи рухаючись по автодорозі сполученням Хмільник - Калинівка, між 22 та 23 кілометровими стовпчиками, звернули до лісу справити природну потребу.

Зупинивши автомобіль на лісовій дорозі ОСОБА_4 дістав із багажника автомобіля мисливську гладкоствольну рушницю 16 калібру моделі «ИЖ-12» та під приводом провести декілька пострілів, пішов разом із ОСОБА_8 в глиб лісу, а ОСОБА_6 в цей час пішов в інший бік.

Знаходячись в лісі, в ході суперечки з ОСОБА_8, ОСОБА_4 умисно, усвідомлюючи значення та суспільну небезпеку своїх дій, із вказаної рушниці зробив два постріли в груди та голову ОСОБА_8 від чого останній помер.

Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_6, залишивши місце злочину, поїхали в напрямку м. Вінниці та проїжджаючи біля села Стрижавка Вінницького району позбулись знаряддя вчинення злочину - мисливської гладкоствольної рушниці 16 калібру моделі «ИЖ-12», мисливських набоїв від неї, викинувши їх у річку Південний Буг. Рухаючись далі по напрямку м. Первомайськ та проїжджаючи по автодорозі сполученням Вінниця - Немирів, на повороті до с. Чаульське Немирівського району на автобусній зупинці засуджені залишили речі та мобільні телефони ОСОБА_8

Прокурор свою апеляцію відізвав.

Засуджений ОСОБА_4 в своїй апеляції з доповненнями просить вирок суду скасувати оскільки, на його думку, він постановлений на суперечливих доказах, яким суд не дав належну оцінку.

Стверджує, що стріляв в ОСОБА_8 з закритими очима, випадково нажавши на спусковий гачок рушниці, не маючи наміру позбавляти його життя, однак судом достовірно не встановлено механізм заподіяння вогнепальних поранень ОСОБА_8

Адвокат ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_4 в поданій апеляції просить скасувати вирок суду, а справу направити на новий судовий розгляд з тих підстав, що судом не встановлено конкретну дату та місце скоєння злочину, причина смерті ОСОБА_8 Посилання суду на свідчення ОСОБА_4 безпідставні, оскільки засуджений в суді їх заперечив і вони не узгоджуються з показаннями ОСОБА_6

На думку захисту суд, засуджуючи ОСОБА_4 за ч.1 ст.115 КК мав би розцінити його дії як необхідну оборону згідно ст.36 КК.

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6 в поданій апеляції просить скасувати вирок суду, а справу закрити на підставі ст.6 п.2 КПК 1960 року з тих підстав, що ні слідством, ні слідом не встановлено докази активної діяльності ОСОБА_6 по приховуванні слідів вбивства.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_6 та його адвоката ОСОБА_2, які просили задовольнити їх апеляції, адвоката ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію в інтересах засудженого ОСОБА_6, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи в межах апеляцій та обговоривши їх доводи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_6 в скоєні злочину, за які вони засуджені, при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим і підтверджується доказами, перевіреними в судовому засіданні, яким суд дав вірну оцінку і юридичну кваліфікацію.

Суд мотивував прийняте рішення протоколами відтворень обстановки та обставин події за участю засуджених, їх свідченнями на досудовому слідстві, оскільки вони узгоджуються з протоколом огляду, висновками судово-медичних експертиз, речовими доказами, тощо, тоді як показання засуджених в суді суперечливі та не узгоджуються з фактичними обставинами справи.

На ці обставини було звернуто увагу і в ухвалі Верховного Суду України від 19.04.2011 (т.9 а.с.228-229), вказівки якої відповідно до вимог ст.399 КПК 1960 року, є обов'язковими для суду першої інстанції при повторному розгляді справи.

Твердження в апеляційних скаргах, що судом не встановлено конкретну дату та місце скоєння злочину, причину смерті ОСОБА_8 не ґрунтуються на матеріалах справи.

По-перше, висновок судово-медичної експертизи не є категоричним. Враховуючи наявність значного розкладання тканин, виявлених при дослідженні трупа, а також враховуючи теплу пору року, можливість настання смерті ОСОБА_8 не виключається 8 чи 9 серпня 2008 року, оскільки про це вказано у показаннях ОСОБА_6 від 30.11.2008, внаслідок вогнепального поранення, за обставин, викладених у показаннях ОСОБА_4 від 29.11.2008 (т.7 а.с.12-14).

По-друге, судом досліджені роздруківки абонентських номерів з оператора стільникового зв'язку «Київстар», що дало можливість встановити більш конкретну дату вбивства - 11.08.2008.

По-третє, прийняте судом рішення щодо часу скоєння вбивства детально мотивовано у вироку.

Також спростовується матеріалами справи дослідженими в суді твердження ОСОБА_4, що він діяв в стані необхідної оборони чи необережності, оскільки саме він, а не ОСОБА_8, вийшовши з автомобіля в лісі, взяв рушницю, а тому стріляти в неозброєну людину жодних підстав у ОСОБА_4 не було.

Крім того, умисно стріляючи в людину з рушниці, ще й двічі, не можливо не передбачати настання її смерті, враховуючи, що відповідно до висновку судово-психолого-психіатричної експертизи ОСОБА_4 (т.7 а.с.117-120) в період вчинення злочину він перебував поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, а також не знаходився в емоційному стані, який би міг істотно вплинути на його поведінку, а також вплинути на свідомість.

Не ґрунтується на матеріалах справи і апеляційна скарга адвокат ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_6 щодо не доведеності участі його підзахисного в заздалегідь не обіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину, оскільки ОСОБА_6, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 вчинив навмисне вбивство ОСОБА_8, своїми активними діями допоміг приховати даний злочин: знищуючи знаряддя злочину та речі потерпілого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК 1960 року, п.10 розділу X1 «Перехідних положень» КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляції засудженого ОСОБА_4, адвокатів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Хмільницького міськрайонного суду від 30.10.13 щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_6 без змін.

Судді:

А.І. Кривошея С.І.Бурденюк В.В.Спринчук