Рішення № 36986841, 30.01.2014, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/3480/13-ц

Провадження № 2/362/141/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2014 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Орди О.О.,

при секретарі Хоменко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа: Комунальне підприємство «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова» про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої залиттям квартири, -

в с т а н о в и в:

Позивачі - ОСОБА_1, та ОСОБА_2, звернулись до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття посилаючись на те, що 24 лютого 2013 року, сталось залиття їх квартири. Залиття сталось з вини відповідача, внаслідок того, що на приборі опалення зірвало футорку. Відповідач у добровільному порядку відмовляється відшкодувати шкоду. Тому позивачі просять суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 50, 312, 75 грн та моральну шкоду в розмірі 20000 грн, а також судові витрати.

В судовому засіданні позивачі та їх представник - ОСОБА_4 підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача - ОСОБА_5, в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в повному обсязі та пояснив, що залиття дійсно відбулося, але не з вини відповідача, а в зв'язку з тим, що на приборі опалення зірвало футорку, а також сума матеріального збитку, зазначена в позовній заяві є значно завищеною.

Представник третьої особи - КП «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова» в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений, причини неявки суду не відомі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Як вбачається з пояснень та матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності належить квартира НОМЕР_2, АДРЕСА_1. (а.с.79-80).

Згідно акту про залиття від 25.03.2013 року, затвердженого директором КП «ККП м. Василькова» 27.02.2013 року, причиною залиття квартири яке сталося 24.02.2013 року є те, що в квартирі НОМЕР_1 на приборі (радіаторі) опалення зірвало футорку, внаслідок того, що мешканець квартири НОМЕР_1 (ОСОБА_3) намагалась підтягнуть футорку на радіаторі під тиском системи опалення, що призвело до залиття квартири НОМЕР_2. (а.с.6)

Свідок - ОСОБА_6, слюсар КП «КПП м. Василькова», пояснив що він був у складі аварійної бригади, яка виїзджала у день залиття. Він піднімався до квартири НОМЕР_1, де рядом з радіатором побачив футорку і гайковий ключ. Футорка мала на собі сліди підтягування.

Факт залиття квартири НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1 сторонами не оспорюється.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для встановлення пошкодженої речі.

Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідальність за належний стан внутрішньо-квартирного санітарно-технічного обладнання покладена на наймача або власника квартири.

Відповідно до ст. 179 Житлового кодексу УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримувати правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла.

У відповідності до вимог ст. 322 Цивільного кодексу України та ст. 151 Житлового кодексу УРСР, власник квартири зобов'язаний утримувати майно, забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Відповідно до роз'яснень, даних в п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування» від 27 березня 1992 року №6, з наступними змінами та доповненнями, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини. (ч. 2 ст.1166 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом було роз'яснено сторонам право заявити клопотання про призначення у справі відповідної судової технічної або судової товарознавчої експертизи, та було роз'яснено наслідки відмови від звернення із таким клопотанням. Сторони відмовилися від проведення судової експертизи. Тому суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи що власник квартири НОМЕР_1 в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 не забезпечила належного та справного догляду за своєю власністю, представник відповідача не надав суду жодного доказу, щодо спростування наявних в матеріалах справи акту по факту залиття квартири позивача та не спростував покази свідка - працівника КП «КПП м. Василькова», який виїжджав в складі аварійної бригади безпосереднього на місце залиття, суд оцінивши подані сторонами доводи, покази свідка, та наявні в справі письмові докази, в їх сукупності, а також враховуючи характер та обсяг пошкоджень в квартирі позивача, приходить до висновку, що в розрізі даного спору, виходячи із принципу змагальності сторін, відповідальність за спричинену позивачу матеріальну шкоду, яка сталася внаслідок залиття його квартири, має нести відповідач ОСОБА_3, власник квартири НОМЕР_1 в АДРЕСА_1..

Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Стаття 1192 Цивільного кодексу України зобов'язує особу, яка завдала шкоду, відшкодувати її в натурі за вибором потерпілого (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо), або відшкодувати завдані збитки в повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Оскільки відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що розмір матеріальної шкоди дійсно менший ніж просить стягнути позивач, суд при визначенні суми матеріальних збитків виходить з доказів, які наявні в матеріалах справи.

Визначаючи розмір заподіяної позивачу матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Як вбачається з висновку про оцінку майна від 05 червня 2013 року оцінювачем ОСОБА_7, який є співробітником ПП «Актів Інвест», на підставі договору № 06/07 укладеного 05 червня 2013 року між ПП «Актів Інвест» та ОСОБА_1, заподіяна позивачам шкода, станом на 05.06.2013 року складається з 2 сум: вартість заміщення - 50,312, 75 грн; залишкова вартість заміщення (з урахуванням величини зносу будівельних матеріалів) - 45 781, 44 грн. При визначенні вартості матеріалів було враховано, що у момент нанесення ушкоджень об'єкт оцінки мав величину зносу, розрахована Оцінювачем вартість будівельних матеріалів зменшується на величину зносу. Саме ця сума і складає залишкову вартість заміщення а саме 45,781, 44 грн (а.с.8-63).

Таким чином, враховуючи, що доказів в спростування вимог позивача, щодо розміру матеріального збитку завданого в результаті залиття квартири позивача, відповідачем суду не надано, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача суму матеріального збитку визначеного у висновку № 06/07 про оцінку майна складеного 05 червня 2013 року. Проте оскільки при визначені залишкової вартості заміщення, оцінювачем враховувався той факт, що в момент нанесення ушкоджень, об'єкт оцінки мав величину зносу, то суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, а саме про стягнення з відповідача майнової шкоди в розмірі 45,781,44 грн

Крім того, за виконання робіт по визначенню розміру заподіяної шкоди, позивачем ОСОБА_1, ПП «Актів Інвест» було сплачено 1000 гривень, що також підтверджується квитанцією (а.с.94). Зазначені кошти, у вигляді понесених додаткових збитків позивачем, підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.

З урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних та моральних страждань, негативних наслідків від отриманих хвилювань, суд вважає, що з відповідача на користь позивачів необхідно стягнути по 800 грн. моральної шкоди кожному, оскільки на думку суду розмір завданої моральної шкоди позивачами завищений.

Частиною 1 ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому з відповідача на користь позивачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 471, 82 грн.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 22, 23, 382, 611, 1166, 1167, 1192 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 151, 179 Житлового кодексу УРСР ст. ст. 10, 11, 58, 60, 88, 131, 212- 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3-я особа: Комунальне підприємство "Комбінат комунальних підприємств м. Василькова" про відшкодування майнової шкоди та моральної шкоди, завданої залиттям квартири - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рахунок відшкодування майнової шкоди 45 781 грн. 44 коп. та 1471 грн. 82 коп. судових витрат, а всього: 47253 (сорок сім тисяч двісті п'ятдесят три) грн. 26 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 800 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 800 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст виготовлено 03.02.2014 року.

Суддя