Постанова № 36986347, 30.01.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2014 року м. Львів № 813/9027/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Богдан З.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галнафтоінвест» до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галнафтоінвест» (далі - ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест», позивач) звернулося до суду позовом про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (надалі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова, відповідач) №00027322240 від 18.11.2013 року. Позивач не погоджується з висновками відповідача, які викладено в акті перевірки від 28.10.2013 року про те, що взаємовідносини ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» та ПП «МТІ» не мають реального характеру, оскільки виконання господарських операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які є достатнім підтвердженням наявності правових підстав для формування платником податку податкового кредиту. Тому позивач вважає, що висновки відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий та квітень 2013 року на загальну суму 396061,20 грн. є необґрунтованими. Крім того, позивач вказує на те, що висновки ДПІ Галицькому районі м. Львова стосовно нереальності операцій між ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» та ПП «МТІ» ґрунтуються на одному лише акті ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МТІ» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2013 р.» від 01.08.2013 року №331/25-56-22-01-03/36798441, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів. На думку позивача цей акт свідчить лише про неможливість проведення перевірки його контрагента, втім жодним чином не впливає на правову оцінку господарсько-фінансової діяльності ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест». Представник позивача у судових засіданнях позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача у судових засіданнях проти позову заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву (том ІІ, а.с. 1-3). Зокрема, відповідач зазначив про те, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято за наслідками перевірки взаєморозрахунків між ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» та ПП «МТІ», під час якої встановлено, що їх взаємовідносини було опосередковано договором про надання поручительських послуг. Під час перевірки встановлено, що протягом лютого 2013 року позивач отримав від ПП «МТІ» платні поручительські послуги на суму 927298,34 грн., в квітні 2013 року - на суму 1449068,86, проте до перевірки не було надано документів, які б підтверджували факт отримання послуг поруки від ПП «МТІ», зв'язок таких послуг з господарською діяльністю підприємства, а також їх реальність. Крім того, відповідач зазначив про те, що під час перевірки було використано акт ДПІ у Подільському районі м. Києва від 01.08.2013 року № 331/25-56-22-01-03/36798441, яким встановлено фактичну неспроможність ПП «МТІ» займатися господарською діяльністю. Таким чином, позивач уклав договір поруки з ПП «МТІ» без наміру одержання доходу виключно з метою мінімізації податкових платежів і отримання податкової вигоди. За таких обставин відповідач вважає, що висновки акта перевірки є обґрунтованими, а прийняте на підставі такого акта податкове повідомлення-рішення є правомірним, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову. Представник відповідача таку позицію підтримала, просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галнафтоінвест» зареєстроване виконавчим комітетом Львівської міської ради 27.12.1995 року, взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 11.01.1996 року, станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності підприємства є: будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у., неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

У жовтні 2013 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по взаєморозрахунках з ПП «МТІ» за лютий, квітень 2013 року, за результатами якої складено акт від 28.10.2013 року №427/22-40/23884237 (далі - акт перевірки від 28.10.2013 року).

У висновках акта перевірки від 28.10.2013 року зазначено про порушення ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» норм п. 185.1. ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України, а саме зазначено, що ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» завищило податковий кредит з податку на додану вартість за лютий 2013 року та квітень 2013 року по взаєморозрахунках з ПП «МТІ», чим занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за лютий 2013 року на суму 154549,72 грн., за квітень 2013 року на суму 241511,48 грн.

В акті перевірки від 28.10.2013 року зазначено, зокрема, про те, що під час її проведення було враховано акт ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 01.08.2013 р. № 331/26-56-22-01-03/36798441 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МТІ» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2013 року». В цьому акті зафіксовано відсутність факту реального здійснення господарських операцій ПП «МТІ». Зміст названого акта ДПІ у Подільському районі м. Києва частково відтворено в акті перевірки від 28.10.2013 року. Зокрема, зазначено про те, що в ПП «МТІ» відсутні необхідні умови для здійснення економічно вигідної господарської діяльності, тобто немає основних засобів, транспорту, працівників. Натомість встановлено проведення транзитних операцій, що спрямовані на отримання податкової вигоди шляхом штучного формування податкового кредиту.

На основі акта ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 01.08.2013 року №331/26-56-22-01-03/36798441 відповідач прийшов до висновку, що надані ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» первинні документи не доводять реальності його операцій з ПП «МТІ».

Відтак, відповідач констатував факт відсутності реальної можливості поставок послуг ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» від ПП «МТІ», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а тому відповідач стверджує, що їх договори, відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1,5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На підставі наведених вище висновків акта перевірки від 28.10.2013 року податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення № 00027322240 від 18.11.2013 року, яким ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» визначено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 594091,80 грн., в т.ч. 396061,20 грн. за основним платежем, 198030,60 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями

З приводу господарських операцій, які були об'єктом перевірки ДПІ у Галицькому районі м. Львова у жовтні 2013 року суд встановив, що 24.12.2012 року між ПАТ «Волинь - Цемент» (за договором - Постачальник) та ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» (за договором - Покупець) укладено договір поставки № 250 (надалі - Договір поставки), за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати (поставити) Покупцю цемент в кількості, асортименті, в строки та на умовах визначених договором, а покупець зобов'язався прийняти цемент і сплатити за нього визначену договором ціну (том І, а.с. 55-61). Додатковою угодою № 1 від 25.01.2013 р. до п. 8 «Відповідальність сторін» Договору поставки від 24.12.2012 року додано пп. 8.11., згідно з яким: «Покупець забезпечує виконання свого зобов'язання згідно цього договору одним із способів, встановлених ч. 1 ст. 546 ЦК України, а саме: банківською гарантією; порукою, шляхом залучення третьої особи-поручителя до основного зобов'язання, що виникне у покупця перед постачальником; інший вид забезпечення, що не заперечує чинному законодавству України» (том І, а.с. 62).

На виконання п. 8.11. згаданого вище Договору поставки (з наступними доповненнями до нього) між ПП «МТІ» (Поручителем) та ПАТ «Волинь-Цемент» (Кредитором) укладено Договір поруки № 1/02-П від 04.02.2013 року (том І, а.с. 23-24), відповідно до п. 1.1. якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором - ПАТ «Волинь-Цемент» за виконання зобов'язання ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» (Боржника) щодо оплати за Договором, передбаченим п. 1.2 цього Договору («Основний договір»). Під основним Договором в цьому Договорі розуміють Договір поставки № 250 від 24.12.2012 року, який укладено між Кредитором (в основному договорі іменується «Постачальник») та Боржником (в основному договорі іменується «Покупець»). У п. 2.1. Договору поруки передбачено, що Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за основним договором, що передбачений п. 1.1 цього договору, самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором на підставі письмової вимоги або претензії Кредитора в термін 10 (десять) банківських днів шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Кредитора.

Окрім цього, 04.02.2013 року між ПП «МТІ» (Поручитель) та ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» (Боржник) також укладено Договір поруки № 1/02-ФП (а.с. 25-27), згідно з п. 1.1 якого Поручитель поручився перед Кредитором в порядку та на умовах, визначених Договором поруки № 1/02-П від 04.02.2013 р., за виконання боржником обов'язку щодо Договору поставки. Згідно з п. 1.2. Договору поруки № 1/02-ФП від 04.02.2013 року Боржник зобов'язався сплатити Поручителеві плату за надану поруку, відповідно до Договору поруки № 1/02-П від 04.02.2013 року в розмірі 25% від вартості всіх марок отриманого цементу (ураховуючи ПДВ) згідно з Договором поставки на основі звітів Боржника про фактично отриману кількість цементу.

21.06.2013 року між ПП «МТІ», як поручителем, та ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест», як боржником, укладено Додаткову угоду № 4 до Договору поруки № 1/02-ФП від 04.02.2013 року (а.с. 28), згідно з якою Боржник зобов'язався сплатити поручителеві плату за надану поруку, відповідно до Договору поруки № 1/02-П від 04.02.2013 року, в розмірі 27,5% від вартості всіх марок отриманого цементу (ураховуючи ПДВ) згідно Договору поставки на основі звітів Боржника про фактичну отриману кількість цементу.

Відповідно до Звіту боржника № 1 від 28.02.2013 року про хід виконання договору № 1/02 ФП від 04.02.2013 року ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» отримало в лютому 2013 року цемент від ПАТ «Волинь-Цемент» на загальну суму 3709193,35 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 09.02.2013 року по 28.02.2013 року (том І, а.с. 63-87). У звіті зазначено, що заборгованість ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» перед ПАТ «Волинь-Цемент» за поставлений цемент станом на 01.02.2013 року становить 6718371,30 грн.; станом на 28.02.2013 року - 4264506,65 грн.

На виконання взятих зобов'язань за договором поруки № 1/02-ФП від 04.02.2013 року щодо оплати послуг з надання поруки, 28.02.2013 року між ПП «МТІ» та позивачем підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 36 (том І, а.с. 30), згідно з яким вартість платної поруки за лютий 2013 року становить 927298,34 грн. (з ПДВ).

По факту надання послуг платної поруки на підставі договору № 1/02-ФП від 04.02.2013 року ПП «МТІ» видало ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» податкову накладну № 36 від 28.02.2013 року на загальну суму 927298,34 грн., в т.ч. 154549,72 грн. ПДВ (том І, а.с. 31). На підставі цієї податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за лютий 2013 року 154549,72 грн. податку на додану вартість, сплаченого у вартості отриманих від ПП «МТІ» послуг поручительства.

Відповідно до Звіту боржника № 3 від 30.04.2013 року про хід виконання договору №1/02 ФП від 04.02.2013 року ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» отримало в квітні 2013 року від ПАТ «Волинь-Цемент» цементу на загальну суму 4830229,55 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 03.04.2013 року по 30.04.2013 року (том І, а.с. 88-124). Згідно з цим звітом заборгованість ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» перед ПАТ «Волинь-Цемент» за поставлений цемент станом на 01.04.2013 року становить 5086717,75 грн.; станом на 30.04.2013 року - 5118336,90 грн.

Відповідно до умов договору поруки № 1/02-ФП від 04.02.2013 року щодо оплати послуг з надання поруки, ПП «МТІ» та позивач підписали акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) № 53 від 30.04.2013 року (том І, а.с. 33), згідно з яким вартість наданої ПП «МТІ» платної поруки за квітень 2013 року становить 1449068,86 грн. (з ПДВ).

По факту надання послуг платної поруки на підставі договору № 1/02-ФП від 04.02.2013 року ПП «МТІ» видало ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» податкову накладну № 53 від 30.04.2013 року на загальну суму 1449068,86 грн., в т.ч. 241511,48 грн. ПДВ (том І, а.с. 34). На підставі цієї податкової накладної позивач включив до складу податкового кредиту за квітень 2013 року 241511,48 грн. податку на додану вартість, сплаченого у вартості отриманих від ПП «МТІ» послуг поручительства.

Як зазначив представник позивача, цемент, отриманий від ПАТ «Волинь-Цемент», протягом лютого, квітня 2013 року надалі було реалізовано контрагентам ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест», а саме: ТОВ «Енергопромгруп», ПАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал», ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону», ДП «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал» та ПП «Вензель», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів та видаткових накладних (том І, а.с. 156-241).

Згідно з розрахунком доходу ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» за лютий 2013 року за підсумками його господарських операцій щодо поставки цементу (том І, а.с. 241-243, том ІІ, а.с.46) протягом зазначеного періоду позивач придбав у ПАТ «Волинь-Цемент» товару на загальну суму 3709193,35 грн. Загальна вартість реалізації цього товару контрагентам-покупцям позивача становить 5229699,83 грн. Таким чином дохід ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» від реалізації цементу становить 1520506,48 грн. Враховуючи вартість винагороди, яку позивач сплатив ПП «МТІ» за надані протягом лютого 2013 року послуги поручительства на суму 927298,34 грн., дохід ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» за лютий 2013 року становить 593208,14 грн., а з вирахуванням залізничного тарифу - 376266,14 грн.

Згідно з розрахунком доходу ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» за квітень 2013 року за підсумками його господарських операцій щодо поставки цементу (том І, а.с. 244-245, том ІІ, а.с.76) протягом зазначеного періоду позивач придбав у ПАТ «Волинь-Цемент» товару на загальну суму 4830229,55 грн. Загальна вартість реалізації цього товару контрагентам-покупцям становить 6668889,45 грн. Таким чином, дохід ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» від реалізації цементу становить 1838659,90 грн. Враховуючи вартість винагороди, яку позивач сплатив ПП «МТІ» за надані протягом квітня 2013 року послуги поручительства на суму 1449068,86 грн., дохід ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» за квітень 2013 року становить 389591,04 грн., а х вирахуванням залізничного тарифу - 151830,24 грн.

Оцінюючи встановлені обставини справи суд керується наступними положеннями чинного законодавства:

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з п.п.14.1.181. п.14.1. ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного(податкового) періоду, визначена згідно з розділом 5 цього кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках наступні обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6. ст.. 201 ПК України). Згідно з п. 201.7. ст. 201 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Вищий адміністративний суд України в листі №1112/11/13-10 від 20.07.2010р. «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» роз'яснив, що не є підставою для відмові у праві на податковий кредит з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. З огляду на це, і відповідно до статті 61 Конституції України, виконання одним платником податків своїх зобов'язань перед бюджетом не ставиться у залежність від виконання зазначених зобов'язань будь-яким іншим платником податків.

При вирішенні спору суд виходить з наступних мотивів:

Податковий кредит за лютий 2013 року в сумі 154549,72 грн. та за квітень 2013 року на суму 241511,48 грн. позивач сформував на підставі податкових накладних № 36 від 28.02.2013 року та № 53 від 30.04.2013 року, виданих ПП «МІТ» по факту надання послуг по поручительству перед ПАТ «Волинь-Цемент» за виконання ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» своїх зобов'язань за основним договором - договором поставки №250 від 24.12.2012 року.

Зміст договору поруки визначено у ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Згідно зі ст. 558 Цивільного кодексу України поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Таким чином, договір поруки між поручителем і кредитором є безвідплатним і призначений для забезпечення виконання зобов'язання кредитора за основним договором. Разом з тим, ЦК України передбачає можливість отримання поручителем винагороди за надані послуги поручительства перед кредитором.

В даному випадку відносини позивача як боржника за основним договором і ПП «МІТ» як поручителя перед кредитором боржника за основним договором (ПАТ «Волинь-Цемент») виникли на підставі договору №1/02-ФП від 04.02.2013 року, який за своїм змістом є договором про надання послуг поручительства і передбачає оплату таких послуг.

Отже, поряд з укладенням договору поруки між ПАТ «Волинь-Цемент» з поручителем ПП «МІТ», зміст якого наведено вище, між боржником (ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест») і його поручителем було укладено договір про надання поручительських послуг, у якому погоджено умови оплати таких послуг. Зокрема передбачено, що оплата ПП «МІТ» його послуг поручительства пов'язана з виконанням сторонами своїх зобов'язань за основним договором. Щодо останнього, то суд встановив, що здійснення поставок товару (цементу) на умовах договору з ПАТ «Волинь-Цемент» підтверджується належно оформленими первинними документами (видатковими накладними на кожну партію), які відображають зміст цих господарських операцій, а також вартісні показники. Придбаний товар надалі також було використано у господарській діяльності ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест», на підтвердження чого представник позивача надала копії договорів поставок контрагентам-покупцям: ТОВ «Енергопромгруп», ПАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал», ПАТ «Гніванський завод спецзалізобетону», ДП «Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал» та ПП «Вензель», а також видаткові накладні, згідно з якими реалізовувався цей товар (а.с.156-241). Як встановлено під час розгляду справи, в цілому господарська діяльність позивача за лютий 2013 року, квітень 2013 року виявилась прибутковою.

Взаємовідносини позивача з ПП «МІТ» відображено у долучених до справи письмових доказах (договір поруки № 1/02-П від 04.02.2013 р., договір поруки № 1/02-ФП від 04.02.2013 р., додаткова угода № 4 до договору поруки № 1/02-ФП від 21.06.2013 р., звіт боржника № 1 від 28.02.2013 р., акт № 36 прийому-передачі виконаних робіт від 28.02.2013 р., податкова накладна № 36 від 28.02.2013 р., звіт боржника № 3 від 30.04.2013 р., акт № 53 прийому-передачі виконаних робіт від 30.04.2013 р., податкова накладна № 53 від 30.04.2013 р., платіжні доручення від № 254 від 29.03.2013 р., № 255 від 29.03.2013 р., № 264 від 03.04.20113 р., № 284 від 09.04.2013 р., № 360 від 08.05.2013 р., № 442 від 30.05.2013 р., № 443 від 30.05.2013 р., № 538 від 27.06.2013 р., № 539 від 27.06.2013 р., № 580 від 15.07.2013 р.), оцінивши які суд прийшов до висновку, що зміст їх взаємних зобов'язань і їх дійсне виконання має належне документальне підтвердження. Натомість, під час перевірки позивача податковий орган не надав переліченим вище документам належної правової оцінки, у зв'язку з чим прийшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2013 року на суму 154549,72 грн., за квітень 2013 року - на суму 241511,48 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Попри свій обов'язок, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про не підтвердження реальності господарських операцій з ПП «МІТ», як це зазначено в акті перевірки від 28.10.2013 року. Висновки ДПІ у Галицькому районі м. Львова, по суті, ґрунтуються лише на акті ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «МТІ» щодо господарських взаємовідносин із платниками податків за період з 01.06.2012 р. по 30.06.2013 р.» від 01.08.2013 року № 331/25-56-22-01-03/36798441, стислий зміст якого зазначено вище.

З приводу такого підходу відповідача до перевірки правомірності декларування платником сум податку на додану вартість, варто зазначити наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу. У статті 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У даному випадку суд взяв до уваги висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 31.01.2011 року в справі № 21-47а10 наступного змісту. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що при перевірці фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Компанія «Галнафтоінвест» на предмет дотримання вимог податкового законодавства податковий орган помилково ставить правильність обчислення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також податкового кредиту з податку на додану вартість у пряму залежність від результатів перевірок безпосереднього контрагента позивача - ПП «МТІ».

Така правова позиція суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується національними судами як джерело права. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, на думку суду є необґрунтованими. Тому податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №00027322240 від 18.11.2013 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки його прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення слід скасувати як протиправне.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України фактично понесені позивачем судові витрати (судовий збір в розмірі 10% від ставки податку) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України. Підстав для стягнення решти суми судового збору з ДПІ у Галицькому районі м. Львова немає, оскільки відповідач в силу норм Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №00027322240 від 18.11.2013 року.

Стягнути з державного бюджету на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Галнафтоінвест» судовий збір, сплачений за подання даного позову, в сумі 458 (чотриста п'ятдесят вісім) гривень 80 копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 04 лютого 2014 року.

Суддя Москаль Р.М.