Постанова № 36985994, 04.02.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2014 р.Справа № 915/1945/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого Ярош А.І.,

суддів Журавльова О.О., Разюк Г.П.,

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників:

від позивача: Власенко С.О., за довіреністю;

від відповідача: Шкурко К.В., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк НВ"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 13 грудня 2013 року

по справі № 915/1945/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк НВ"

до Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України"

про стягнення 20 354,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Технопарк НВ" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Дочірнього підприємства „Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України 20 354,00 грн. боргу, посилаючись на неналежне виконання своїх зобов'язань відповідачем за договором №08/13П про надання транспортних послуг від 16.09.2009 року, а також 5039,42 грн. індексу інфляції, 3154,87 грн. пені, 2834,94 грн. три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13 грудня 2013 року прийнято відмову ТОВ „Технопарк НВ" від позову в частині позовних вимог про стягнення з ДП „Миколаївський облавтодор" ВАТ „ДАК „Автомобільні дороги України" 2834,94 грн. три відсотки річних, 5039,42 грн. інфляційних збитків та 3154,87 грн. пені. Припинено провадження у справі №915/1945/13 в цій частині позовних вимог.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13 грудня 2013 року (суддя Бездоля Д.О.) в задоволенні позову відмовлено повністю, з підстав того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки останнє визнання відповідачем спірної суми боргу перед позивачем відбулось 09.11.2010 шляхом підписання сторонами акту звірки взаєморозрахунків, а отже строк позовної давності за вимогою про її стягнення сплив 09.05.2011.

Додатковим рішенням від 18.12.13 року стягнуто з Дочірнього підприємства "Миколаївський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОПАРК НВ" 1115 грн. 85 коп. судового збору.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Технопарк НВ" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13 грудня 2013 року та задовольнити позовні вимоги, стягнути з відповідача на користь позивача суму основного боргу 20354 грн. та судові витрати.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що судом не враховано положення пункту 4.2 договору, згідно якого замовник оплачує послуги транспорту протягом 30 днів з моменту надання рахунка Перевізника при наявності фінансування та документів згідно п.3.2.4 договору.

Тобто, на думку апелянта, відповідачем не доведено, що позивач знав або міг знати про його фінансове положення - відсутність або наявність фінансування.

Між сторонами складено акт звіряння розрахунків від 09.11.2010 року на суму боргу 20354 грн., однак згідно вказаного акту сторони лише узгодили суму заборгованості, при цьому строк перебігу позовної давності не розпочався.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи на предмет правильності встановлення обставин та застосування місцевим судом норм матеріального права, та вислухавши представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, виходячи із наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.09.2009 сторони уклали договір на надання транспортних послуг № 08/13П (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачу послуги автотранспортом на перевезення мінерального порошку в філії ДП "Миколаївський ОАД" за заявкою відповідача, а останній, в свою чергу, зобов'язався оплатити отримані послуги при наявності фінансування

Відповідно до п/п 3.2.4. п. 3.2. договору позивач зобов'язаний передати відповідачу наступні документи, підтверджуючі фактичне виконання послуг: рахунок-фактуру; акт на виконання послуг; податкову накладну; товарно-транспортну накладну з відміткою відвантажувача та вантажоотримувача (філії ДП).

Згідно з п. 4.1., 4.2., 4.3. договору:

- підставою для оплати відповідачем виконаних транспортних послуг є рахунки, виписані позивачем на підставі оформлених відповідачем товарно-транспортних накладних та актів виконаних послуг;

- відповідач оплачує послуги транспорту протягом 30 днів з моменту надання рахунка позивача при наявності фінансування та документів згідно з п/п.3.2.4.;

- строком виконання зобов'язання є дата доставки вантажу при умові надання документів згідно з п/п. 3.2.4.

Відповідно до п. 7.2. договору даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання своїх зобов'язань.

На виконання умов договору позивачем у період з 18.09.2009 по 17.11.2009 надано відповідачу послуги на загальну суму 72376,14 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами наданих послуг транспортного перевезення, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, податковими накладними, поясненнями сторін та іншими доказами.

Документи згідно з п/п. 3.2.4. п. 3.2. договору позивач надав відповідачу разом з рахунками у вересні - листопаді 2009 року, що визнається обома сторонами.

Проте відповідач, у порушення умов даного договору, сплатив позивачу лише 52022,14 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, підписаними сторонами актами звірки взаєморозрахунків та поясненнями обох сторін.

Актом звіряння розрахунків від 15.02.2010 року сторони узгодили, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 35 354 грн., актом звіряння розрахунків від 09.11.2010 року сторони узгодили, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 20 354 грн.

Таким чином, посилаючись на неповну оплату наданих послуг за договором, позивач звернувся до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 20354 грн. боргу.

На підставі ст.ст. 629, 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом першим ст.612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Дослідивши зміст договору про надання транспортних послуг № 08/13П від16.09.2009, судова колегія відзначає, що вказаний договір фактично є договором перевезення.

Відповідно до ст.909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Дослідивши матеріали справи, судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові, виходячи з наступного.

Суд першої інстанції цілком вірно зазначив, що за період з 01.12.2009 по 18.12.2009 відповідач має перед позивачем заборгованість за договором в сумі 20354,00 грн.

Доводи апелянта про те, що суд невірно розтлумачив п.4.2 договору, щодо наявності фінансування відповідача, що він не міг знати про наявність або відсутність фінансування відповідача, безпідставні, не доведені відповідними доказами та ґрунтуються на припущеннях апелянта.

Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, судова колегія зазначає, що тлумачення апелянта положень ст.6 ЦК України вибіркове та суб'єктивне, положеннями ст.6 ЦК України чітко передбачено, що сторони не можуть відступати від положень законодавства, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В даному випадку між сторонами склались правовідносини з надання послуг, які регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України, статтею 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, після спливу 30 днів з моменту надання рахунка та документів згідно п.3.2.4 за кожною поставкою апелянт не був позбавлений права звернутись до відповідача з вимогою щодо надання інформації про наявність фінансування, з вимогою оплати рахунку, або ж звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача відповідної суми заборгованості.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Згідно з ч.5 ст.315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до ч.1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно останнього акту звірки взаєморозрахунків від 09.11.2010 відповідач визнав суму заборгованості, а отже місцевий господарський суд дійшов вірних висновків про те, що строк позовної давності за вимогою про її стягнення сплив 09.05.2011.

Разом з тим, позивач звернувся до суду першої інстанції 22.10.2013 року, тобто з пропуском строку позовної давності, про яку заявлено відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог на підставі ч.4 ст.264 ЦК України, у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності, а тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк НВ" слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 13 грудня 2013 року по справі № 915/1945/13 слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопарк НВ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 13 грудня 2013 року по справі № 915/1945/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 05.02.2014 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Судді : О.О.Журавльов

Г.П. Разюк