Постанова № 36985833, 05.02.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

05 лютого 2014 р. справа № 820/10238/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представника позивача - Лукашиної І.А.,

представника відповідача - Суботи Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МК СКСМ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МК СКСМ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.10.2013 р. № 0003212201 у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки №591/20-31-22-01-07/32132983 від 25.09.2013 р. "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "МК СКСМ" (код ЄДРПОУ 32132983) з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "РТК ТРЕЙД" (код ЄДРПОУ 34332046) за березень 2013 року", відповідачем винесене податкове повідомлення - рішення від 09.10.2013 р. № 0003212201. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказане податкове повідомлення - рішення таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на законних підставах, просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ "МК СКСМ" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.08.2005 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 427433 (т. 1 а.с. 24), перебуває на обліку в органах державної податкової служби з 13.08.2002 р. за № 240 (т. 1 а.с. 26). Позивач є платником ПДВ, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 100320424, індивідуальний податковий номер 321329820326 (т. 1 а.с. 27).

Згідно довідки серії АА № 746347, виданої Головним управлінням статистики у Харківській області, позивач має наступні види діяльності за КВЕД-2010: виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій; виробництво металевих дверей і вікон; оптова торгівля металами та металевими рудами; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; діяльність у сфері архітектури; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (т. 1 а.с. 28).

Фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "МК СКСМ" з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "РТК ТРЕЙД" за березень 2013 року, за результатами якої складено акт № 591/20-31-22-01-07/32132983 від 25.09.2013 р. (т. 1 а.с. 12-23).

В акті зазначено про порушення ТОВ "МК СКСМ": п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2013 року на суму 56384,00 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 09.10.2013 р. № 0003212201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 84576,00 грн., з яких: за основним платежем - 56384,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 28192,00 грн. (т. 1 а.с. 11).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ТОВ "РТК ТРЕЙД" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

В основу висновку відповідача покладено відомості акту Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 24.07.2013 р. № 102/221 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "РТК ТРЕЙД" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р.", яким встановлено, що ТОВ "РТК ТРЕЙД" не підтверджено реальність здійснення господарських операцій у березні 2013 року.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені ТОВ "МК СКСМ" з ТОВ "РТК ТРЕЙД", які виконувались в березні 2013 року, мають ознаки нереальності здійснення.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "РТК ТРЕЙД". Між ТОВ "МК СКСМ" (Покупець) та ТОВ "РТК ТРЕЙД" (Постачальник) 08.01.2013 р. укладено договір поставки, згідно якого Постачальник приймає на себе зобов'язання відповідно до умов цього договору поставити Покупцю металопрокат та труби, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами даного договору (т. 1 а.с. 89-90).

Відповідно до вказаного договору позивачу був поставлений металопрокат, згідно рахунків-фактур (т. 1 а.с. 130-138), видаткових накладних (т. 1 а.с. 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115).

Перевезення товару від ТОВ "РТК ТРЕЙД" до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114).

ТОВ "РТК ТРЕЙД" були виписані позивачу податкові накладні за №№ 60, 62, 74, 75, 76, 106, 107, 118, 166, 167, 168, 205, 235, 236 на загальну суму 281918,12 грн., в т.ч. ПДВ - 56383,62 грн. (т. 1 а.с. 116-129). Позивачем була здійснена оплата поставленого товару шляхом зарахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "РТК ТРЕЙД".

Згідно наданої на запит суду звітності по ТОВ "РТК ТРЕЙД", зокрема звіту за формою 1-ДФ, у 1 кварталі 2013 року на вказаному підприємстві працювало у штаті 33 особи. Отже, суд вважає, що ТОВ "РТК ТРЕЙД", маючи у штаті зазначену кількість працюючих, мало можливість здійснювати господарську діяльність за вказаний період.

Суд вважає безпідставною правову позицію відповідача, що правочини між ТОВ "МК СКСМ" та ТОВ "РТК ТРЕЙД" здійснені без мети настання реальних наслідків з огляду на наступне.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної норми закону, первинні документи по відображенню господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України. Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд зазначає, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ "МК СКСМ") права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично отриманих товарів) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, суд зазначає, що ТОВ "МК СКСМ" виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товарів, поставлених контрагентом ТОВ "РТК ТРЕЙД", який в свою чергу, виконав вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ "МК СКСМ" належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Відповідно до ст. 202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст. 203 ЦК України. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Слід зазначити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства контрагентами.

Якщо контрагент, можливо, не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність виконання укладених між ТОВ "МК СКСМ" та ТОВ "РТК ТРЕЙД" правочинів, та як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Виконання договору підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, договір між позивачем і контрагентом мали реальний характер. Судом не встановлені факти, які б свідчили, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отримані позивачем від контрагента зазначені податкові накладні не мають недоліків, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, що спричиняють втрату ними статусу первинних документів.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням чинного законодавства України. Фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом і правомірність включення до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді сум ПДВ по отриманим податковим накладним.

З огляду на викладене, доводи відповідача щодо нікчемності угоди є безпідставними і судом до уваги не приймаються, оскільки укладений договір виконаний з боку ТОВ "МК СКСМ" у повному обсязі, на момент розгляду справи є чинним і в установленому законодавством порядку судом недійсним не визнавався, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення - рішення від 09.10.2013 р. № 0003212201 не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МК СКСМ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення від 09.10.2013 р. № 0003212201 у повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МК СКСМ" (61023, м. Харків, вул. Пушкінська, 109, код ЄДРПОУ 32132983) судові витрати у розмірі 845,76 грн. (вісімсот сорок п'ять гривень сімдесят шість копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 05.02.2014 р.

Суддя Сагайдак В.В.